Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/4920/20

адміністративне провадження № К/9901/28157/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Хохуляка В.В., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.),

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Комунальна науково-дослідна установа «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» (далі - КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста», Установа, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просила визнати протиправними та скасувати прийняті щодо податкового обліку позивача податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019:

- №0012620504 - про нарахування штрафів у розмірі 409 125,00 грн на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та у розмірі 323,50 грн на підставі пункту 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України;

- №0012610504 - про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 845,00 грн;

- №0012600504 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 817 405, 00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 351, 25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Установа вказувала на безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зокрема, щодо порушення позивачем пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що його діяльність полягає у провадженні, зокрема, наукової, науково-технічної, науково-організаційної, видавничої діяльності, здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для потреб територіальної громади м. Києва, а здійснені ним операції з постачання послуг такого змісту звільнені від оподаткування відповідно до підпункту 197.1.22 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України. Відтак, підстав для застосування до нього штрафних санкцій, встановлених статтею 120-1 цього Кодексу у контролюючого органу не було. Отримані Установою впродовж 2017 -2019 років кошти класифіковані за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Кошти були перераховані позивачу не з метою компенсації вартості товарів чи послуг, а відповідно до загального обсягу фінансування його видатків. Згідно з підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України операції з виплати зазначених коштів не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020, позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що для здійснення господарської діяльності КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» отримує кошти із місцевого бюджету відповідно до плану використання бюджетних коштів окремо на кожний рік, погодженого департаментом економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та зареєстрованого в управлінні Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва. Грошові кошти надавались позивачу за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Суди зазначили, що надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг. Відносини, які виникають між органом місцевого самоврядування (розпорядником бюджетних коштів) та позивачем (одержувачем) щодо надання субсидій, є бюджетними, а не цивільно-правовими. За висновком судів попередніх інстанцій, відповідно до норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України операції з виплати позивачем грошових коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» не є об`єктом оподаткування ПДВ, а кошти не є базою оподаткування цим податком.

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ГУ ДПС зазначає, що суд першої інстанції, порушивши норму пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з огляду на те, що загальна сума позовних вимог у справі становить 1 431 726,25 грн, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 16.11.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328, пункту 2 частини другої статті 353 КАС.

У відзиві на касаційній скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» створена на підставі рішення Київської міської ради від 26.05.2005 №426/3002 «Про створення комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» та зареєстрована платником податку на додану вартість з 18.08.2005.

Відповідно до Положення про КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.07.2005 №1263 (у редакції розпорядження від 27.11.2017 №1194) (далі - Положення), метою діяльності Інституту є провадження наукової, науково-технічної діяльності, науково-організаційної, видавничої та іншої діяльності, здійснення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для потреб територіальної громади міста Києва.

Згідно з пунктом 5.2 Положення фінансування Інституту здійснюється за рахунок джерел надходжень, не заборонених законодавством, зокрема: доходів, одержаних від реалізації наукової продукції, робіт, послуг та інших видів господарської діяльності; коштів бюджету; кредитів банків та інших кредиторів; майна і коштів, що надійшли згідно з програмами міжнародного співробітництва; залучених коштів інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Для здійснення господарської діяльності КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» отримує кошти із місцевого бюджету відповідно до плану використання бюджетних коштів окремо на кожний рік, погодженого з департаментом економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (виконавчим органом Київської міської ради) та зареєстрованого в управлінні Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва.

Грошові кошти надавались (перераховувались) позивачу за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

ГУ ДПС на підставі наказу від 15.10.2019 №1961 відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провело документальну позапланову виїзну перевірку КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2019 №254/26-15-05-04-01/33643377 (далі - акт перевірки), в якому зроблені висновки про порушення КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста»:

1) пункту 187.7 статті 187, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2019 року на 818 250, 00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за серпень 2019 року та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2019 року на 818 250, 00 грн;

2) пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: не виписано (не оформлено) та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму 818 250, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками, звернувся до ГУ ДПС із письмовими запереченнями на акт перевірки.

Листом від 10.12.2019 №61849/10/26-15-05-04-01 заперечення Установи ГУ ДПС залишило без задоволення, а висновки в акті перевірки викладено в іншій редакції, а саме, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

1) пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок заниження суми податкових зобов`язань за серпень 2019 року на 818 250, 00 грн, відповідного завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за серпень 2019 року на ПДВ 818 250, 00 грн, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2019 року на 817 405,00 грн та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 845 грн;

2) пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - позивач не виписав (не оформив) та не зареєстрував податкові накладні на загальну суму ПДВ 818 250, 00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019: №0012620504 - про нарахування штрафів у розмірі 409 125,00 грн на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та у розмірі 323,50 грн на підставі пункту 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України; №0012610504 - про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 845,00 грн; №0012600504 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 817 405, 00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 351, 25 грн.

Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення від 17.02.2020 №5992/6/99-00-08-05-01-06, яким скаргу залишено без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до статті 188 Податкового кодексу України (далі - ПК) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пунктів 120-1.1, 120-1.3 статті 120-1 ПК порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, - тягне за собою накладення на платника податку - продавця штрафу в розмірі 170 гривень та зобов`язання виправити такі помилки.

Водночас, нормою підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК передбачено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Як уже було зазначено, суди встановили (це підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується сторонами у справі), що для здійснення господарської діяльності КНДУ «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» отримує кошти із місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 №333 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769 (далі - Інструкція №333), видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Пунктом 1.6 Інструкції №333 визначено, що: субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Відповідно до підпункту 2.4.1 Інструкції №333 до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», окрім іншого, відносяться субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Бюджетним кодексом України (далі - БК) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Згідно з пунктом 38 частини першої статті 2 БК одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету

Бюджетне законодавство закріплює використання бюджетних коштів виключно на цілі, визначені бюджетною програмою.

Принцип цільового використання бюджетних коштів закріплено нормою пункту 8 частини першої статті 7 БК.

Поточне бюджетне фінансування в податковому обліку відображається у складі доходів платника податку.

Відносини між позивачем і Київською міською радою щодо надання (перерахування) коштів є бюджетними, а не цивільно-правовими, існують в рамках виконання бюджетної програми, а отримані позивачем з бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації 2610 передбачені для використання виключно на цілі, обумовлені бюджетної програмою, тобто, мають ознаки невідплатності і безповоротності, і за своїм характером для позивача не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суди першої та апеляційної інстанції правильно виснували про безпідставність доводів ГУ ДПС про наявність бази оподаткування ПДВ з операції з виплати Установі субсидій/трансфертів за рахунок місцевого бюджету, оскільки норма підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК прямо встановлює, що об`єкта оподаткування ПДВ в такому випадку немає.

Касаційне провадження у справі № 640/4920/20 було відкрито відповідно до доводу ГУ ДПС у касаційній скарзі про розгляд судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження з порушенням норми пункту 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, що, відповідно, зумовило розгляд справи апеляційним судом в порядку письмового провадження. Також відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання ГУ ДПС про розгляд справи за участі його представника.

Відповідно до частин першої, другої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час судового розгляду встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями №0012620504, №0012600504 Установі визначено загальну суму штрафів у розмірі 613 799,75 грн та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 817 405, 00 грн, що у підсумку складає 1 431 204,75 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102 грн.

Таким чином, справа №640/4920/20 підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Такого ж висновку щодо застосування норми пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС дійшов Верховний Суд у постановах від 20.10.2020 у справі №640/7239/19, від 10.06.2021 у справі №814/1003/18.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

За змістом наведеної норми (текстуальне тлумачення) розгляд судом у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Порушення судом норм частини четвертої статті 257 КАС, якими встановлено перелік адміністративних справ, які розглядаються виключно у загальному позовному провадженні, може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд лише тоді, якщо це зумовило неправильне чи неповне встановлення обставин у справі та, як наслідок, вплинуло на її вирішення. Перелік порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, встановлений частиною третьою статті 353 КАС. На жодне з таких порушень ГУ ДПС у касаційній скарзі не вказує, так само як і не вказує, яким чином розгляд судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження вплинув на правильність та повноту встановлення обставин у справі.

ГУ ДПС вказує на те, що у зв`язку з порушенням судом першої інстанції процесуальних норм, відповідач був позбавлений можливості надати додаткові пояснення на спростування позиції позивача.

ГУ ДПС не конкретизує, які саме додаткові аргументи залишись поза увагою судів та які обставини перешкоджали відповідачу надати їх у письмовому вигляді. Водночас, відзив на позовну заяву, апеляційна та касаційна скарги є ідентичними за змістом, що обґрунтовано ставить під сумнів наведене вище твердження ГУ ДПС.

Довід відповідача, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про розгляд справи за участю представника ГУ ДПС, також не знайшов підтвердження, оскільки, як свідчить зміст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 21.09.2020, суд відмовив у задоволенні цього клопотання з огляду на те, що не встановлено необхідності розглядати справу у судовому засіданні за участю сторін, враховуючи наявні у матеріалах справи докази.

Колегія суддів висновує, що суд першої інстанції дійсно помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження. Разом з тим, під час касаційного перегляду справи підтверджено, що суди попередніх інстанцій встановили обставини у справі на підставі дослідження доказів у справі, що відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами статті 90 КАС, та дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень і, відповідно, про наявність підстав для задоволення позову. Підстав стверджувати, що розгляд справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження вплинув на повноту встановлення судом обставин у справі та на правильність рішення щодо результату розгляду справи немає.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко В.В. Хохуляк С.С. Пасічник