Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №813/2314/17
Постанова КАС ВП від 27.01.2022 року у справі №813/2314/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 813/2314/17

адміністративне провадження № К/9901/615/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (суддя Гулкевич І. З. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя Святецький В. В., судді: Гудим Л. Я., Довгополов О. М. ) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (яке ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003191307 від 19 червня 2017 року про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 95 403,34 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказував на безпідставність висновків акту перевірки щодо порушення ним вимог статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (далі - Декрет №15-93) у зв'язку із проведенням розрахунку із нерезидентом готівкою в розмірі 8 180,00 доларів США (еквівалент - 95 403,34
грн. ), тобто здійсненням платежу без уповноваженого банку, адже такі посилання податкового органу не підтверджені жодним документальним доказом; натомість позивачем під час проведення перевірки надавались всі необхідні докази в підтвердження належного здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності; до того ж, відповідачем порушено встановлений законодавством строк застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Розглядаючи справу, суди встановили, що посадовими особами Управління в період з 16 по 29 травня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2017 року №672/13-01-13-07/ НОМЕР_1, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем, зокрема, порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 95 403,34 грн.

Так, згідно висновків акту перевірки Підприємцем розрахунок з фірмою "Belwood Foods Ltd" (Великобританія) за поставлену продукцію в розмірі 8 180,00 доларів США (що за обмінним курсом НБУ на день здійснення операцій становить 95 403,34
грн. ) здійснювався без уповноваженого банку, що не узгоджується із вимогами статті 7 Декрету №15-93.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003191307 від 19 червня 2017 року, згідно з яким до Підприємця на підставі статті 16 Декрету №15-93, статті 3 Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в розмірі 95 403,34 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Управління №0003191307 від 19 червня 2017 року.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку про недопущення позивачем порушення вимог законодавства, що регулює питання проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також застосування відповідачем штрафних санкцій поза межами строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим визнали протиправним та скасували спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Управління звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, та помилкові висновки судів про порушення ним вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У преамбулі Декрету №15-93 визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 7 Декрету №15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків (абзац 6 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93).

Відповідно до абзацу 9 пункту 2 статті 16 Декрету №15-93 санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Отже, вказаним Декретом однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, а саме - повноважним органом є Національний банк України.

Саме цим нормативно-правовим актом врегульовані відносини, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Положення ж Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, настаттями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України України від 18 листопада 1992 року №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Вказане узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі №21-904во10 та постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №820/3659/16 (адміністративне провадження №К/9901/27712/18), від 14 січня 2020 року у справі №826/16272/14 (адміністративне провадження №К/9901/9035/18), від 10 квітня 2020 року у справі №640/4563/19 (адміністративне провадження №К/9901/1933/20), від 25 лютого 2021 року у справі №2а-8900/12/2670 (адміністративне провадження №К/9901/2474/19).

Таким чином, санкції, передбачені статтею 16 Декрету №15-93, застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому установами, до яких Управління не відноситься, а відтак у нього не було повноважень для нарахування Підприємцю штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 403,34 грн.

Отже, враховуючи мотиви, наведені вище в цій постанові, суди попередніх інстанцій по суті дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003191307 від 19 червня 2017 року, який не спростовується мотивами, викладеними у касаційній скарзі відповідача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення останньої.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко