Історія справи

Постанова КАС ВП від 07.09.2023 року у справі №280/1067/20
Постанова КАС ВП від 07.09.2023 року у справі №280/1067/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 вересня 2023 року

справа № 280/1067/20

адміністративне провадження № К/990/28815/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (суддя - Калашник Ю. В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року (судді: Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербака А. А.),

у справі №280/1067/20

за позовом Класичного приватного університету

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Класичний приватний університет (далі - Університет, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ю-9218-49, якою визначено борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 1 983 148 грн 92 коп., у тому числі: 1 475 753 грн 76 коп. недоїмка; 378 043 грн 74 коп. штраф; 129 351 грн 42 коп. пеня, який виник станом на 31 січня 2020 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року №Ю-9218-49. Стягнуто на користь Класичного приватного університету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн.

21 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу на зазначені судові рішення, провадження за якою відкрито ухвалою від 22 серпня 2023 року на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

31 серпня 2023 року справа № 280/1067/20 надійшла до Верховного Суду.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року за №Ю-9218-49 безпідставно увійшли штраф у сумі 378 043 грн 74 коп. та пеня у розмірі 129 351 грн 42 коп. за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0135654907/826 від 24 жовтня 2019 року, яке визнано протиправним і скасовано рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №280/6326/19.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач не надав до суду доказів того, що до суми недоїмки 1475753 грн 76 коп. за оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року за №Ю-9218-49 не ввійшла сума штрафу 445 177 грн 44 коп. за Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 вересня 2018 року за №0126054907/826, яке визнано протиправним та скасоване рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №280/4759/18.

Суди вказали на те, що відповідач не надав до суду інтегровану картку Класичного приватного університету по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди: 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік.

Суди наголосили, що відповідач документально не обґрунтував та не вирахував безспірну суму недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 січня 2020 року, яка виникла на підставі офіційної звітності позивача по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та яка, можливо, на день вирішення даного публічно-правового спору є дійсно сплаченою.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що за наявними матеріалами справи не можна вирахувати правильну суму недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 січня 2020 року, а тому з метою захисту прав та інтересів позивача вважали за необхідне визнати протиправною та скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року №Ю-9218-49 у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Посилаючись на положення Закону 2464-VI та норми пункту 46.1. статті 46, пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), скаржник зауважує, що сума боргу, зазначена у вимозі від 07 лютого 2020 року № Ю-9218-49 на суму 1983148,92 грн складається з нарахувань:

- «нарахування платником по строку (декл.термін спл. пот.рік) єдиного внеску по звіту №9171383787 від 06 серпня 2019 року терм.спл. 20.08.2019» на суму 21 190,65 грн;

- «нарахування платником по строку (декл.термін спл. пот.рік) єдиного внеску по звіту №9212434994 від 17 вересня 2019 року терм.спл. 20.09.2019» на суму 238 304,67 грн;

- «нарахування платником по строку (декл.термін спл. пот.рік) єдиного внеску по звіту №9239716827 від 15 жовтня 2019 року терм.спл. 21.10.2019» на суму 280 066,86 грн.;

- «нарахування платником по строку (декл.термін спл. пот.рік) єдиного внеску по звіту №9272442374 від 15 листопада 2019 року терм.спл. 20.11.2019» на суму 295 413,7 грн.;

- «нарахування платником по строку (декл.термін спл. пот.рік) єдиного внеску по звіту №9292230375 від 06 грудня 2019 року терм.спл. 20.12.2019» на суму 313 916,63 грн.;

- «нарахування платником по строку (декл.термін спл. пот.рік) єдиного внеску по звіту №9327888391 від 14 січня 2020 року терм.спл. 20.01.2020» на суму 326 861,25 грн.;

- за порушення термінів сплати єдиного внеску винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування «№0135654907 від 24.10.2019» на загальну суму 507 395,16 грн.

Отже, сума єдиного внеску, визначена Університетом у звітах зі сплати єдиного соціального внеску, яка увійшла до вимоги від 07 лютого 2020 року № Ю-9218-49, у відповідності до ПК України та до Закону №2464-VI вважається самостійно узгодженим зобов`язанням.

Відповідач зауважив, що на теперішній час сума боргу, зазначена у вимозі погашена у повному обсязі.

Скаржник стверджує, що до матеріалів справи долучено інтегровану картку платника Класичний приватний університет (ЄДРПОУ 19278502) з ЄСВ за 2019 та 2020 роки, в якій відображені відповідні нарахування за поданими позивачем звітами по ЄСВ та сума боргу на момент їх подачі та на момент винесення оскаржуваної вимоги. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин та з порушенням норм процесуального права.

Відповідач просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року по справі № 280/1067/20 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву Класичного приватного університету залишити без задоволення.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що контролюючий орган сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-9218-49 від 07 лютого 2020 року, якою вимагається від Університету сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 1 983 148 грн 92 коп., у тому числі: 1 475 753 грн 76 коп. недоїмка; 378 043 грн 74 коп. штраф; 129 351 грн 42 коп. пеня, який виник станом на 31 січня 2020 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а. с. 3).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №280/6326/19 (набрало законної сили 15 червня 2021 року) задоволено позовні вимоги Класичного приватного університету до Головного управління ДПС у Запорізькій області та визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0135654907/826 від 24 жовтня 2019 року, яким до Класичного приватного університету застосовано штраф у сумі 378043 грн 74 коп. (20% з 01 січня 2015 року) за період з 21 липня 2017 року до 17 жовтня 2019 року та нараховано пеню у розмірі 129 351 грн 42 коп. (0,1% від суми недоїмки) (а.с.109-113).

При цьому, штраф у сумі 378 043 грн 74 коп. та пеня у розмірі 129 351 грн 42 коп. за вказаним рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0135654907/826 від 24 жовтня 2019 року контролюючим органом внесено 09 листопада 2019 року до інтегрованої картки Класичного приватного університету по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та станом на 31 січня 2020 року з неї не були виключені (а. с. 45, 92-97).

Також, суди установили, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №280/4759/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, задоволено адміністративний позов Класичного приватного університету до Головного управління ДФС у Запорізькій області, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 вересня 2018 року за №0126054907/826, яким до Класичного приватного університету застосовано штраф у сумі 445 177 грн 44 коп. (20% з 01.01.2015) за період з 21 червня 2017 року по 06 вересня 2018 року та нараховано пеню у розмірі 85635 грн 87 коп. (0,1% від суми недоїмки) (а. с. 48-54).

Правове регулювання та висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з визначеннями, наданими пунктом 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI установлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Статтею 25 Закону № 2464-VI визначено заходи впливу та стягнення.

Так, частиною третьою цієї статті установлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

За змістом частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини одинадцятої цієї статті орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправною та скасування податкової вимоги в частині штрафу в сумі 378 043 грн 74 коп. та пені у розмірі 129 351 грн 42 коп., оскільки рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0135654907/826 від 24 жовтня 2019 року, яким застосовано цей штраф та нарахована пеня, визнано протиправним і скасовано рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі №280/6326/19.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Безпідставним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправною та скасування вимоги в частині сплати недоїмки в сумі 1 475 753,76 грн, який обґрунтований неможливістю зрозуміти чи ввійшла до недоїмки в спірній вимозі сума штрафу 445177 грн 44 коп., застосована рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 вересня 2018 року за №0126054907/826, яке визнано протиправним та скасоване рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №280/4759/18.

Колегія суддів Верховного Суду з огляду на правове регулювання спірних відносин зауважує, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Тобто, це виключно сума боргу з єдиного внеску, до складу якої не входить штраф та пеня.

Відповідно до правил обліку єдиного внеску, що вбачається з долученої до матеріалів справи інтегрованої картки платника, недоїмка, штраф і пеня обліковуються в окремих рядках. Згідно з формою «Вимоги про сплату боргу (недоїмки)», установленою додатком 6 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953) (пункт 4 розділу VI), вимогою про сплату боргу окремо визначається борг з недоїмки, штрафу, пені.

Отже, в суму недоїмки за спірною вимогою не можуть бути включені фінансові санкції, застосовані рішенням контролюючого органу від 18 вересня 2018 року за №0126054907/826, на що помилково вказали суди попередніх інстанцій.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили долучену до матеріалів справи інтегровану картку платника єдиного внеску за певний період, не установили підстави виникнення недоїмки з єдиного внеску, не витребували, не дослідили звіти зі сплати єдиного внеску позивача, сума недоїмки за якими увійшла до складу боргу в сумі 1475753,76 грн, факт сплати сум єдиного внеску, визначених позивачем у звітах, на час формування спірної вимоги.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки порушення допущені і судом першої інстанції, і судом апеляційної інстанції, справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року у справі №280/1067/20 щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року №Ю-9218-49 в частині штрафу в сумі 378 043 грн 74 коп. та пені в розмірі 129 351 грн 42 коп. є законними та обґрунтованими, підлягають залишенню без змін відповідно до статті 350 КАС України.

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України. Враховуючи залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін в частині позову (507 395,16 грн), а також сплату позивачем судового збору за подання позову в розмірі 21020 грн (10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 2020 рік), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору, розрахована пропорційно до задоволеної частини позову в розмірі 5381,12 грн.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року у справі №280/1067/20 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ю-9218-49, в частині боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 1 475 753 грн 76 коп. (недоїмка).

Справу №280/1067/20 в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2023 року у справі №280/1067/20 залишити без змін.

Стягнути на користь Класичного приватного університету (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 70-Б, код ЄДРПОУ 19278502) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ ВП 44118663) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5381,12 грн (п`ять тисяч триста вісімдесят одна гривня 12 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк