Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 420/13288/21

адміністративне провадження № К/9901/47543/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Сластніковою Ганною Олександрівною, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 (у складі судді Радчук А.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 (у складі колегії суддів: Кравченка К.В. (суддя-доповідач), Джабурія О.В., Вербицької Н.В.) у справі №420/13288/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Одеській області), в якому просив:

- визнати дії відповідача щодо зарахування при обліку коефіцієнту заробітної плати позивачу періоди з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.04.2003 по 31.12.2003 , з 01.01.2004 по 31.08.2006 протиправними;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати з 11.05.2010 року з урахуванням проведених виплат без врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за періоди з 01.03.2003 по 31.03.2003 , з 01.04.2003 по 31.12.2003 , з 01.01.2004 по 31.08.2006 .

Ухвалою суду першої інстанції від 02.08.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання цих вимог суду представником позивача 11.08.2021 подано заяву про поновлення строку звернення до суду. У поданій заяві зазначив, що незважаючи на те, що призначення пенсії позивачу відбулося в травні 2010 року про порушене право на отримання пенсії в іншому, ніж виплачує пенсійний орган розмірі пенсіонер дізнався 29.10.2020 коли отримав аналітико-правовий висновок від адвоката за результатами проведеного аналізу пенсійної справи. 18.01.2021 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду (справа №420/698/21) з аналогічним предметом позову та до такого ж відповідача як в даній справі №420/13288/21. 25.01.2021 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву по справі №420/698/21 було повернуто без розгляду, у зв`язку із тим, що адвокат позивача звернулась до суду з позовом, свідомо надаючи при цьому платіжне доручення про сплату судового збору, яке вже подавала разом з іншим адміністративним позовом, та кошти за яким суд повернув позивачу на підставі її ж заяви. 28.04.2021 П`ятим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, a ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 без змін. 15.07.2021 постановою Верховного суду було вирішено касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 залишити без змін. Позивач вважає, що його намір скористуватися своїми процесуальними правами щодо оскарження ухвали суду є поважною причиною для поновлення процесуального строку, встановленого Законом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, яку залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 - позов повернуто без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пенсія позивачу була призначена у травні 2010 року і в позовній заяві позивач вказує на те, що його право на отримання пенсії у більшому розмірі було порушено саме з моменту призначення пенсії, тобто з травня 2010 року, однак з даним позовом позивач звернувся до суду лише у липні 2021 році, тобто більш ніж через 11 років. Окрім того, суди попередніх інстанцій не погодилися із доводами позивача про поважність пропуску ним строку звернення до суду внаслідок отримання ним 29.10.2020 аналітико-правового висновку від адвоката за результатами проведеного аналізу його пенсійної справи, з огляду на те, що отримання такого висновку не є тією обставиною, яка є об`єктивно непереборно, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Оскільки позивачем адміністративний позов було подано до суду у липні 2021 року, то виходячи з приписів статей 122 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ним пропущений шестимісячний строк звернення до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем подано касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правопорушення допущене відповідачем, на день звернення позивача з цим позовом, не усунуто та триває і по сьогодні. Зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18. Також просить відступити від правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає її розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Приписами частини 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При вирішенні даної справи колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 .

Зокрема, за висновками даної постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом №1058-IV (зокрема, статтями 44-45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

При цьому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Варто зауважити, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Таким чином, реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду дійшла висновку, що:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Як вбачається з матеріалів цієї адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є правомірність призначення відповідачем в травні 2010 року пенсії позивачу із зарахуванням коефіцієнту заробітної плати за періоди з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.04.2003 по 31.12.2003 , з 01.01.2004 по 31.08.2006 . Разом з тим, з цим позовом позивач звернувся до суду лише у липні 2021 році, тобто більш ніж через 11 років.

З огляду на наведені вище висновки судової палати, колегія суддів Верховного Суду вважає, що отримання позивачем 29.10.2020 аналітико-правового висновку від адвоката за результатами проведеного аналізу його пенсійної справи не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 11 років після отримання пенсії.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Проте, у цьому випадку вказані умови не виконуються, адже станом на дату звернення позивача до суду не були нараховані суми, про виплату яких подано цей позов.

Оскільки позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовом не надано, а підстав неможливості своєчасного звернення до суду із зазначеними вимогами у встановлені строки не зазначено, суди попередніх інстанцій з дотриманням норм процесуального права дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позову без розгляду.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18, оскільки у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від висновків, викладених у цих постановах.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Сластніковою Ганною Олександрівною залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №420/13288/21- залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

О. П. Стародуб

В. М. Кравчук