Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2018 року

Київ

справа №826/16001/14

адміністративне провадження №К/9901/6349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Берназюка Я.О.,

суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Тернопілля" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2016 року у справі № 826/16001/14 за позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Тернопілля" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Непідприємницьке товариство „Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Тернопілля» звернулося до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», в якому просило: визнати протиправною бездіяльність щодо повернення активів у розмірі 19 000 грн. розміщених у ПАТ «Банк Форум» згідно генерального договору банківського вкладу (депозитного) рахунку № 212 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 212/1 від 28 березня 2013 року; зобов'язати повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 19 000 грн. розміщених у ПАТ „Банк Форум" згідно генерального договору банківського вкладу (депозитного) рахунку № 212 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 212/1 від 28 березня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущена бездіяльність щодо вирішення питання про повернення коштів у розмірі 19 000 грн. розміщених у ПАТ «Банк Форум» згідно генерального договору банківського вкладу (депозитного) рахунку № 212 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 212/1 від 28 березня 2013 року відповідно до заяви позивача від 17 червня 2014 року № 228, оскільки така заява залишена без вирішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Непідприємницькому товариству „Відкритий недержавний пенсійний фонд „Резерв Тернопілля" пенсійні активи у розмірі 19 000 грн. 00 коп., розміщені у ПАТ „Банк Форум" згідно генерального договору банківського вкладу (депозитного) рахунку №212 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) „Строковий" №212/1 від 28 березня 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2016 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, та залишив в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI є фізичні особи-учасники позивача, і що на них поширюються встановлені цим Законом гарантії.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство подало до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі за текстом - КАС України), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права (положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» у взаємозв'язку із Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що регулюють підстави і порядок повернення пенсійних активів їх законному розпоряднику).

У заяві позивач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2016 року, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду України від 08 червня 2017 року по справі № 826/16001/14 було відкрито провадження, однак, розгляд цієї справи не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/16001/14 та призначив її до розгляду ухвалою від 06 вересня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 вересня 2018 року.

Як приклад неоднакового правозастосування норм матеріального права заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року, 21 січня 2016 року та 01 березня 2017 року (провадження №№ К/800/54289/13, К/800/65083/14, К/800/67455/14 відповідно), у яких суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

З Ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року у справі № 826/6309/13-а (провадження № К/800/54289/13) вбачається, що "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просить визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2 310 351,45 грн., розміщених у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу № 698 від 29 липня 2010 року; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_1 та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351,45 грн., розміщені у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу № 698 від 29 липня 2010 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року в позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року касаційні скарги непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін. Постановляючи зазначене рішення суд касаційної інстанції виходив з того, що незалежно від того, на підставі якого правочину активи пенсійного фонду були розміщені у банку, останній зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про державне пенсійне забезпечення».

З Ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року у справі № 826/10487/14 (провадження № К/800/65083/14) вбачається, що Відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний Резерв» звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 32000,00 грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» згідно з генеральним договором банківського вкладного (депозитного) рахунку №211 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №211/1 від 28 березня 2013 року та зобов'язати Фонд повернути зазначені грошові кошти. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року залишено без змін. Постановляючи зазначене рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зважаючи на відсутність у відповідача як у особи, яка в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконує спеціальні функції з виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, повноважень на використання пенсійних активів недержавного пенсійного фонду, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача можливості вчинити будь-які інші дії, аніж повернення активів позивачеві.

З Ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року у справі № 826/10489/14 (провадження № К/800/67455/14) вбачається, що ВНПФ "Резерв Слобожанщини" звернувся до Окружному адміністративному суді м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій щодо неповернення пенсійних активів, зобов'язати повернути активи. Просив визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 12000,00 грн., розміщених у ПАТ "Банк Форум" відповідно до генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28 березня 2013 року № 213 та договору банківського вкладу (депозиту) "Строковий" від 28 березня 2013 року № 213/1, а також зобов`язати повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 12000,00 грн., розміщені у ПАТ "Банк Форум" відповідно до вищевказаних договорів. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ВНПФ "Резерв Слобожанщини" задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резерв Слобожанщини" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій щодо неповернення пенсійних активів, зобов'язати повернути активи - без зміни. Постановляючи зазначене рішення суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи відсутність у відповідачів повноважень на використання пенсійних активів, то відповідачі не можуть вчинити щодо цих активів інші дії, ніж повернення їх позивачеві, а тому, обраний спосіб захисту порушеного права (зобов'язання повернути кошти) є належним і єдино можливим способом повного захисту порушеного права позивача та його учасників.

З аналізу поданих для порівняння рішень Вищого адміністративного суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходить із такого.

Відповідно до статті 3 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі за текстом - Закон № 4452-VI) Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У відповідності до статті 11 Закону № 4452-VI управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду.

Згідно частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI до повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами відноситься прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку - здійснює призначення та відсторонення від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до статті 20 Закону № 4452-VI Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду; 4) надання фінансової підтримки приймаючому банку; 5) надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду; 6) надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації.

Згідно зі статтею 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Відповідно до частини другої та частини шостої статті 26 Закону № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а завершує Фонд виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Згідно пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.

Законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності, є Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09 липня 2003 року №1057-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі за текстом - Закон №1057-IV).

У відповідності до частини першої статті 2 Закону № 1057-IV система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 2 Закону № 1057-IV банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1057-IV недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до статті 48 Закону №1057-IV пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Згідно частини першої статті 51 Закону №1057-IV сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.

У відповідності до частини першої статті 1 Закону №1057-IV чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

Крім того, частиною третьою статті 6 Закону №1057-IV передбачає, що активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Підсумовуючи зазначене, у контексті конкретних обставин цієї справи слід зробити такий висновок, що обов'язковою умовою для повернення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до Закону 4452-VI, грошових коштів, розміщених в банківській установі недержавним пенсійним фондом, може бути укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Аналогічний правовий висновок був висловлений Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 826/20917/13-а (провадження № К/9901/1939/18).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій Генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28 березня 2013 року № 212, укладений між Банком та позивачем не містить інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб. Крім того, встановлено, що позивачем не надано доказів звернення фізичних осіб, що є учасниками позивача, до Банку з метою набуття прав вкладників.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати що власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону № 4452-VI є фізичні особи-учасники позивача, і що на них поширюються встановлені цим Законом гарантії.

Таким чином, оскаржене рішення суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Тернопілля" слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року),

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Тернопілля" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2016 року у справі за позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Тернопілля" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

ОСОБА_2