Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 400/5827/24

адміністративне провадження № К/990/33465/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянувши у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юженергобуд» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року (судді: Крусян А.В., Шевчук О.А., Яковлєв О.В.) в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Юженергобуд» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

установив:

Приватне акціонерне товариство «Юженергобуд» (далі - ПрАТ «Юженергобуд», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 травня 2024 року №1005714290703 та № 1005914290703. Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Альянс» є безпідставними та спростовуються первинними бухгалтерськими документами. Позивач вказував, що форма КБ-2В містить детальний перелік виконаних робіт, а доводи відповідача щодо недостатньої деталізації первинних документів є помилковими. Крім того, Товариство стверджувало, що здійснювало продаж товару (прокату плоского з вуглецевої сталі) за цінами згідно з вимогами законодавства. За розрахунками позивача, товарно-матеріальні цінності були реалізовані за ціною 49 950,51 грн за тонну, що є вище середньозваженої ціни придбання (48 185,56 грн за тонну).

Миколаївський окружний адміністративний суд 15 жовтня 2024 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними та скасував обидва податкових повідомлення-рішення.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 17 липня 2025 року, якою апеляційну скаргу ГУДПС задоволено, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року скасовано, а у задоволенні позову ПрАТ «Юженергобуд»» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Такий висновок, на переконання позивача, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року №826/7704/16, від 30 січня 2023 року №2а/1770/3360/12, від 16 жовтня 2023 року у справі № 460/15189/21, від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року №813/3034/15, від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, від 28 лютого 2023 року у справі №640/16421/19, від 3 вересня 2019 року у справі №810/3790/17.

Позивач посилається на незастосування судом апеляційної інстанції сталої та послідовної правової позиції Верховного Суду про те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій; ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Також, на думку позивача, не враховано судом апеляційної інстанції й практики Верховного Суду, відповідно до якої відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності товарно-транспортних накладних, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

У світлі наведених вище рішень Верховного Суду заявник касаційної скарги вважає безпідставним твердження суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, про те, що за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигід.

Також, заявник касаційної скарги звертає увагу на застосування судом апеляційної інстанції норм права без застосування висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 16 грудня 2019 року справі № 200/12345/18-а, від 28 вересня 2022 року у справі №200/14542/19-а, від 17 липня 2023 року у справі №640/16890/20, від 3 жовтня 2023 року у справі №300/15635/22, від 25 травня 2023 року у справі №200/465/21-а, від 26 березня 2024 року у справі № 200/773/20-а, від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18 при формуванні позиції щодо реалізації позивачем товарів за цінами, нижчими собівартості, та необхідності складення та реєстрації у зв`язку із цим податкової накладної.

Так, у касаційній скарзі наведено доводи про те, що під час перевірки контролюючий орган визначив середньозважену собівартість прокату плоского вуглецевого лише на підставі його операцій з ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри», не врахувавши ціну придбання цієї ж позиції товару у інших постачальників. Унаслідок цього, на думку скаржника, розрахунок середньозваженої собівартості є неповним і методологічно некоректним. Відтак, зроблений на його основі висновок контролюючого органу про реалізацію товару за ціною, нижчою від бази оподаткування, є передчасним і необґрунтованим.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення.

Зауважує, що на підтвердження виконання субпідрядних робіт ТОВ «Альянс» позивач надав до суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) і акт приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) за жовтень 2023 року, однак зазначені документи не містять конкретизації видів і обсягів робіт, одиниць виміру, кількості, витрат праці робітників, місця виконання робіт, а також не розкривають змісту господарських операцій. Крім того, позивачем не надано доказів використання матеріально-технічних ресурсів, документального підтвердження руху матеріалів (накладних, актів списання, сертифікатів якості, документів про транспортування тощо), а також жодних підтверджень залучення працівників субпідрядника на об`єкті, зокрема інструктажів чи пропусків на територію з обмеженим доступом ДП «Енергоатом». У сукупності це, на думку відповідача, свідчить про відсутність належних доказів фактичного виконання ТОВ «Альянс» будівельно-монтажних робіт.

Крім того, наголошує податковий орган і на тому, що позивач придбавав плоский прокат із вуглецевої сталі. Згідно з внутрішнім наказом підприємства від 29 грудня 2020 року, облік вартості запасів здійснюється за методом середньозваженої собівартості, яка для цього виду сталі мала становити 52 404,08 грн за тонну. Однак, підприємство продавало зазначену продукцію за ціною, нижчою від ціни придбання без жодних обґрунтувань такої різниці. Це обумовлює висновок, що позивач протиправно занизив податкові зобов`язання й не склав податкову накладну виходячи із суми перевищення бази оподаткування над фактичною ціною придбання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС було проведено документальну позапланову перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2024 року №6837/14-29-07-03/04630809.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2024 року на 1 973 630 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2023 року та січень 2024 року податкові накладні на обсяг постачання (без ПДВ) 1 554 777,75 грн, крім того, податок на додану вартість - 310 955,55 грн, у тому числі: за грудень 2023 року на обсяг постачання (без ПДВ) 644 401,70 грн, крім того, ПДВ - 128 880,34 грн; за січень 2024 року на обсяг постачання (без ПДВ) 910 376,05 грн, крім того, ПДВ - 182 075,21 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень 7 травня 2024 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №1005714290703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2024 року на 1 973 630 грн; №1005914290703 про застосування штрафу у розмірі 155 477,78 грн за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що реальність господарських операцій підтверджується ланцюгом постачання та належним документальним оформленням, а доводи ДПС щодо неконкретності актів, відсутності журналів інструктажу чи перепусток є безпідставними, оскільки роботи виконувались на не режимному об`єкті. Контролюючий орган не довів безтоварності операцій, а наведені в акті перевірки висновки є недоведеними, при цьому належно зареєстровані податкові накладні в ЄРПН після 1 липня 2017 року є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, суд першої інстанції визнав передчасними висновки контролюючого органу про реалізацію товару за ціною, нижчою за базу оподаткування, з тих підстав, що розрахунок середньозваженої собівартості був здійснений лише на підставі операцій з одним контрагентом, без урахування цін придбання аналогічного товару в інших постачальників.

Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з цими висновками, вказав, що первинні документи не підтверджують фактичного виконання господарських операцій та руху активів, адже довідка за формою КБ-3 не містить конкретного переліку робіт, їх обсягів, одиниць виміру чи трудових витрат, а тому не розкриває суті господарських операцій з ТОВ «Альянс». Крім того, позивач не надав доказів використання матеріально-технічних ресурсів виконавця, документів щодо транспортування матеріалів та залучення техніки, а також журналів в`їзду і виїзду на територію виконання робіт.

Вважаючи обґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань суд апеляційної інстанції вказав, що Товариство реалізовувало прокат плоский з вуглецевої сталі контрагенту ТОВ «Корпорація Бугські кар`єри» за ціною, нижчою за ціну придбання, що призвело до заниження бази оподаткування, при цьому згідно з наказом ПрАТ «Юженергобуд» №130 від 29 грудня 2020 року, оцінка запасів при їх реалізації повинна здійснюватися за методом середньозваженої собівартості, яка для відповідного товару становила 52 404,08 грн за тонну.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, третьою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій за правочинами з ТОВ «Альянс». Податковий орган зазначив, що у довідці про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 відсутні дані про конкретний перелік робіт, їх найменування, обсяги, одиниці виміру, трудові витрати працівників, а також інформація про використання матеріально-технічних ресурсів. Крім того, не надано документів щодо транспортування матеріалів, журналів в`їзду-в`їзду на територію виконання робіт, накладних на передачу матеріалів і обладнання, сертифікатів якості та документів про залучення техніки чи механізмів. Також, на думку контролюючого органу, ПрАТ «Юженергобуд» не подало доказів проходження виконавцем інструктажів з техніки безпеки. Сукупність наведених недоліків, на переконання ДПС, свідчить про документальну непідтвердженість фактичного виконання робіт і руху активів.

Як установили суди попередніх інстанцій, між позивачем та його контрагентом було укладено договір субпідряду на виконання робіт з реконструкції протипожежного водопроводу від АТГ-25 до ПВК-23 автозаправної станції АТГ-350.

Фактичне виконання робіт за цим договором позивач підтверджував поданими до перевірки та до суду копіями, зокрема, податкової накладної, акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 за жовтень 2023 року.

Відповідач, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що подана довідка за формою КБ-3 не може свідчити про фактичне виконання господарських операцій, оскільки не містить даних про конкретний перелік і найменування робіт, їх обсяги, одиниці виміру, трудові витрати працівників та інформацію щодо використання матеріально-технічних ресурсів.

Натомість суд першої інстанції указав, що зазначена довідка оформлена відповідно до вимог, визначених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 1 листопада 2021 року, яким затверджено форми первинних документів у будівництві та встановлено їх обов`язкові реквізити. При цьому дані, відсутність яких податковий орган розцінив як істотний недолік, фактично містилися в акті приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.

Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, не надавши належної правової оцінки зазначеним обставинам, фактично залишив без уваги висновки суду першої інстанції та встановлені ним фактичні дані, що призвело до передчасності зроблених ним висновків.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком контролюючого органу про те, що відсутність у позивача журналів інструктажу працівників ТОВ «Альянс» та документів щодо оформлення перепусток на таких осіб є однією з ознак, які, на думку податкового органу, свідчать про фактичне нездійснення господарських операцій між суб`єктами.

Водночас апеляційний суд не спростував установленого судом першої інстанції факту, що роботи на об`єкті виконували безпосередньо працівники підрядника, а відтак саме у підрядника, а не у позивача, повинні зберігатися документи щодо проведення інструктажів та оформлення перепусток.

Крім того, залишилися без належної оцінки висновки суду першої інстанції про те, що спірні роботи здійснювалися не на промисловому майданчику Південноукраїнської АЕС, а за його межами - на території автозаправної станції, яка не є режимним об`єктом і не потребує оформлення спеціальних перепусток.

Посилаючись на фактичне нездійснення господарських операцій, суд апеляційної інстанції, як і контролюючий орган, навів положення пункту 4.1 договору між позивачем та ТОВ «Альянс», згідно з яким забезпечення матеріально-технічними ресурсами для виконання робіт здійснюється субпідрядником відповідно до проєктної документації та нормативних актів, за винятком матеріалів, що постачаються підрядником.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про ненадання документів, що підтверджують використання матеріалів підрядника (зокрема накладних, актів списання або переміщення матеріалів) обмежився формальним відтворенням доводів податкового органу, не перевіривши, чи дійсно позивач мав обов`язок постачати матеріали ТОВ «Альянс» або чи виключали умови договору можливість використання субпідрядником власних ресурсів.

Податковий орган, обґрунтовуючи висновок про нереальність операцій, послався на відсутність у позивача журналів в`їзду та виїзду на об`єкт, сертифікатів якості, документів про транспортування товарно-матеріальних цінностей тощо, розцінивши цю відсутність як доказ фіктивності господарських операцій.

Проте суд апеляційної інстанції, погоджуючись із цими доводами, не з`ясував, чи передбачав укладений між сторонами договір обов`язок позивача складати або зберігати відповідні документи, а також чи є їх наявність вимогою чинного законодавства для підтвердження факту виконання будівельно-монтажних робіт.

Таким чином, формуючи висновок про фактичне нездійснення господарських операцій, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином зміст договірних відносин сторін і вимоги законодавства, чим порушив принцип повноти з`ясування обставин справи.

Щодо висновків відповідача про те, що ПрАТ «Юженергобуд» занизило базу оподаткування через реалізацію товарно-матеріальних цінностей контрагенту-покупцю ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри» нижче ціни придбання та повинне було скласти податкову накладну суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у цій справі, виходив із того, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що база оподаткування операцій з постачання товарів (прокату плоского з вуглецевої сталі) позивачем ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри» була нижчою за ціну їх придбання. Свою позицію суд обґрунтував тим, що контролюючий орган, визначаючи середньозважену ціну поставки для цілей встановлення бази оподаткування, врахував лише операції позивача з одним контрагентом, тоді як відповідний товар придбавався і в інших постачальників.

Суд апеляційної інстанції, формуючи висновки щодо цього епізоду, фактично обмежився відтворенням у постанові доводів апеляційної скарги контролюючого органу, зазначивши про порушення позивачем вимог податкового законодавства. При цьому апеляційний суд, констатуючи визначення контролюючим органом середньозваженої вартості товарів лише за операціями з одним постачальником жодним чином не перевірив та не надав оцінки висновкам суду першої інстанції і доводам позивача щодо помилковості такого підходу при визначенні вартості реалізовуваних товарів.

Отже, апеляційний суд, не дослідивши усіх доказів у їх сукупності та не надавши правової оцінки доводам позивача, дійшов передчасного висновку про заниження бази оподаткування, що свідчить про неповноту з`ясування фактичних обставин справи і наданих на їх підтвердження доказів.

Оскільки наведені обставини та фактичні дані (як щодо господарських операцій ПрАТ «Юженергобуд» з ТОВ «Альянс», так і щодо операцій з ТОВ «Корпорація Бугські Кар`єри») залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, який не наділений правом досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були предметом перевірки судами попередніх інстанцій, відсутня можливість перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного, Суд, керуючись положеннями статей 2 (засади адміністративного судочинства) та 90 (оцінка доказів) КАС України, вважає за необхідне направити дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вище вказаного.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юженергобуд» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко