Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №818/770/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року

Київ

справа №818/770/14

адміністративне провадження №К/9901/19282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.08.2016 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у березні 2014 року звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо несписання фінансових санкцій, застосованих до неї як до платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах списати зазначені фінансові санкції та внести відповідні зміни до її особового рахунку платника; визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 42191638 з виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 18.02.2013 № 568; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції повернути виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 42191638 з виконання рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 18.02.2013 № 568 та зняти арешти з майна фізичної особи-підприємця, у тому числі, але не виключно, із вилученням відповідних записів про обтяження в державних реєстрах.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 06.05.2014 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову у списанні фінансових санкцій, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 06.03.2014 № 4454/02-09. Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця про списання фінансових санкцій від 17.02.2014. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.07.2014 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 в частині задоволення позову скасував та відмовив в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.06.2015 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасував та залишив в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у лютому 2016 року на підставі частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просила: визнати протиправною повторну відмову у списанні фінансових санкцій в сумі, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 07.07.2015 № 287/к; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 45 656,92 грн надміру сплачених фінансових санкцій (за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням).

Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.03.2016 відмовив у задоволенні зазначеної заяви.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.07.2016 залишив без змін ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2016.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.08.2016 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у липня 2016 року подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.08.2016 з підстави, встановленої у пункті 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду від 19.08.2016.

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України неоднаково застосував одні і ті самі норми процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, - ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, про перегляд якої подано скаргу. У підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права заявник до заяви додав копії різних за змістом, на його думку, судових рішень: ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 №К/800/42376/14, від 03.07.2015 № К/800/30178/15, від 11.12.2014 № К/800/42402/14, від 05.11.2014 № К/9991/35375/11, від 18.02.2016 № К/800/412/16, від 03.10.2013 №К/9991/76491/12, від 04.04.2013 № К/9991/55018/12, від 13.10.2015 №К/800/35266/15, від 20.05.2015 № К/800/9180/15, від 08.10.2015 № К/800/25572/15, від 04.11.2014 № К/800/23475/13, від 18.10.2016 № К/800/49722/15, від 05.11.2015 №К/800/64676/14, від 03.02.2015 № К/800/55715/14, від 30.01.2014 №К/9991/70125/11, від 15.03.2016 № К/800/4329/14, від 18.02.2015 № К/800/1937/15, від 09.04.2014 № К/800/19746/13, від 29.09.2016 № К/800/3127/16, від 04.05.2016 №К/800/12090/16, від 05.06.2014 № К/800/15778/14, від 13.10.2016 № К/800/3484/16, від 16.03.2016 № К/800/8817/15, від 18.06.2015 № К/800/15719/15.

Верховний Суд України ухвалою від 01.12.2016 відкрив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду ухвали від 19.08.2016 з підстави, передбаченої у пункті 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права), зважає на таке.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.08.2016 у справі № 818/770/14 (№ К/22614/16), про перегляд якої подано заяву, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, ухвалені за наслідками вирішення заяви позивачки, поданої на підставі частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), за якою особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. У цій заяві позивач просила визнати протиправною повторну відмову у списанні фінансових санкцій в сумі, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 07.07.2015 № 287/к, та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повернути надміру сплачені фінансові санкції (за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням).

Так, у справі № 818/770/14, в якій суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні зазначеної заяви позивачки, мають місце такі обставини.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Суми від 18.02.2013 № 568, правомірність якого підтверджена судовими рішеннями у справі № 818/4012/13-а, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У подальшому Управління Пенсійного фонду України у м. Суми рішення про застосування фінансових санкцій пред'явило до виконання до відділу державної виконавчої служби, який відкрив 20.02.2014 виконавче провадження.

Позивачка 06.03.2014 звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Суми із заявою про списання фінансових санкцій на підставі абзацу 3 частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Управління Пенсійного фонду України у м. Суми у листі від 06.03.2014 № 4454/02-09 відмовило позивачці у списанні фінансових санкцій, мотивуючу свою відмову тим, що законодавством не передбачено списання фінансових санкцій з фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Позивачка звернулася до Сумського адміністративного суду з позовом, який постановою від 06.05.2014 у справі № 818/770/14 позов задовольнив частково, визнав протиправною відмову у списанні фінансових санкцій, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 06.03.2014 № 4454/02-09, та зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця про списання фінансових санкцій від 17.02.2014.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.07.2014 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 в частині задоволення зазначеного позову скасував та відмовив в задоволенні позову в цій частині.

За виконавчим провадженням про стягнення з позивачки коштів - фінансових санкцій, застосованих на підставі рішення управління пенсійного фонду від 18.02.2013 № 568, позивачка сплатила 27.11.2014 та 13.02.2015 фінансові санкції. Виконавче провадження за постановою відділу державної виконавчої служби від 13.01.2015 закрито у зв'язку з виконанням рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.06.2015 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасував та залишив в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 про визнання протиправною відмови у списанні фінансових санкцій, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 06.03.2014 № 4454/02-09, та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця про списання фінансових санкцій від 17.02.2014.

Позивачка 20.06.2015 звернулася до Управлянні Пенсійного фонду України в м. Сумах із заявою про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 про відмову в задоволенні позову та залишено в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 про визнання протиправною відмову у списанні фінансових санкцій, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 06.03.2014 № 4454/02-09, та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця про списання фінансових санкцій від 17.02.2014.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах розглянуло заяву позивачки і у листі від 07.07.2015 № 287/к повідомило про неможливість списання фінансових санкцій з таких причин: відсутність правових підстав для списання фінансових санкцій, застосованих на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; суми помилково сплачених платежів зараховуються у рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви та документів, що підтверджують сплату платником платежів; з набранням чинності Законами України від 04.07.2013 № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» функції щодо адміністрування єдиного соціального внеску покладені на органи Міністерства доходів і зборів України, у зв'язку з чим неможливо зарахувати помилково сплачені платежі в рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повторно відмовило позиваці у списанні фінансових санкцій, але вже з інших підстав, ніж у першій відмові.

Позивачка 27.07.2015 звернулася до відділу державної виконавчої служби про примусове виконання рішення суду та подала виконавчий лист Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 у справі № 818/770/14. Виконавче провадження за постановою від 30.07.2018 було відкрито, а за постановою від 09.09.2015 - закінчено у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позивачка, вважаючи, що Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах незважаючи на рішення суду, яким визнано протиправною відмову у списанні фінансових санкцій, протиправно повторно відмовило у списанні фінансових санкцій, звернулася 03.02.2016 до Сумського окружного адміністративного суду на підставі частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про прийняття постанови в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, в якій просила визнати протиправною повторну відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах у списанні фінансових санкцій та зобов'язати це управління повернути надміру сплачені фінансові санкції.

Відмовляючи в задоволенні цієї заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на яку посилався Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10.06.2015 у справі № 818/770/14 про залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2014, передбачає списання застосованих (нарахованих), але не сплачених фінансових санкцій. Однак позивачка сплатила фінансові санкції до вирішення справи судом касаційної інстанції. Законодавство України передбачає, що надміру або помилково сплачені кошти можуть бути повернуті. Постанова суду першої інстанції від 06.05.2014 виконана, виконавче провадження закінчено. Постанова про закінчення виконавчого провадження позивачкою не оскаржена. Окрім того, позивачка звернулася до суду на підставі частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою з пропуском десятиденного строку з дня, коли дізналася про порушення своїх прав.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки, Вищий адміністративний суд України мотивував свою позицію тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б свідчили про неправильне застосування судом норм процесуального права.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України: 10.06.2015 № К/800/42376/14, від 03.07.2015 № К/800/30178/15, від 11.12.2014 № К/800/42402/14, від 05.11.2014 №К/9991/35375/11, від 18.02.2016 № К/800/412/16, від 03.10.2013 №К/9991/76491/12, від 04.04.2013 № К/9991/55018/12, від 13.10.2015 №К/800/35266/15, від 20.05.2015 № К/800/9180/15, від 08.10.2015 № К/800/25572/15, від 04.11.2014 № К/800/23475/13, від 18.10.2016 № К/800/49722/15, від 05.11.2015 №К/800/64676/14, від 03.02.2015 № К/800/55715/14, від 30.01.2014 №К/9991/70125/11, від 15.03.2016 № К/800/4329/14, від 18.02.2015 № К/800/1937/15, від 09.04.2014 № К/800/19746/13, від 29.09.2016 № К/800/3127/16, від 04.05.2016 №К/800/12090/16, від 05.06.2014 №К/800/15778/14, від 13.10.2016 № К/800/3484/16, від 16.03.2016 № К/800/8817/15, від 18.06.2015 № К/800/15719/15, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, відсутні правовідносини подібні правовідносинам у справі, в якій подано заяву про перегляд.

Зі змісту зазначених ухвал Вищого адміністративного суду України вбачається, що вони постановлені не за результатами вирішення заяв позивачів, на користь яких ухвалені постанови суду про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання таких постанов суду або у разі порушення прав позивачів, підтверджених такими постановами. Ці ухвали постановлені за результатами розгляду касаційних скарг на судові рішення судів попередніх інстанцій. Вищий адміністративний суд України в цих ухвалах виходив з того, що позивачі неправильно обрали способи захисту для відновлення порушених прав у зв'язку з прийняттям/вчиненням суб'єктами владних повноважень на виконання постанов суду або у разі порушення прав позивачів, підтверджених такими постановами суду, та виклав висновки про те, що правовідносини, які виникли між сторонами спорів, не можуть бути предметом окремого позову, а підлягають розгляду в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі № 818/770/14, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, суд касаційної інстанції не заперечував позицію цього суду, викладену у зазначених вище ухвалах, та не заперечував право позивача у разі прийняття/вчинення суб'єктом владних повноважень на виконання постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, звертатися до суду із заявою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Суд касаційної інстанції здійснив касаційний розгляд справи та залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, ухвалені за конкретних обставин, з оцінки яких виходили ці суди, відмовляючи у задоволенні заяви позивача.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не виявив неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), та в ухвалах, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду першої ухвали.

Таким чином, не підтвердилися обставини для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 19.08.2016, передбачені у пункті 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права).

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції належить відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.08.2016 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна