Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №806/2221/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа №806/2221/16

адміністративне провадження №К/9901/15433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 (суддя Гурін Д.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (колегія суддів у складі: Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б.) у справі № 806/2221/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС Мін'юсту), де третя особа - Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - третя особа, Житомирське об'єднане УПФУ в Житомирській області), про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі № 2-а-26228/08, визнання протиправною та скасування постанови від 23.10.2014.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 1-ї групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане із наслідками ліквідації аварії.

Для захисту своїх прав позивач неодноразово звертався до суду.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 у справі № 2-а-10388/07 позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на його користь кошти в розмірі 32 615,83 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі № 2-а-26228/08 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира (далі - УПФУ в Корольовському районі м. Житомира) щодо призначення пенсії в процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 22.05.2008; зобов'язано УПФУ в Корольовському районі м. Житомира перерахувати та виплатити йому пенсію по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.19913 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) з 22.05.2008 як інваліду І групи, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії в розмірі 481 грн.; стягнуто з УПФУ в Корольовському районі м. Житомира на користь ОСОБА_1 2500,00 грн. моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У зв'язку з невиконанням вищезазначених судових рішень позивач звернувся до Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ).

25.07.2013 рішенням ЄСПЛ у справі «Хворостяной та інші проти України» (Заява №54552/09 та 249 інших заяв) окрім інших заяв було розглянуто і заяву позивача від 02.08.2012. ЄСПЛ одноголосно об'єднано заяви, наведені у Додатку та оголошено прийнятними скарги заявників, наведених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятними. Постановлено, що у справах, наведених у Додатку 1, було порушення: пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції; статті 13 Конвенції; протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю. Ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Заява ОСОБА_1 наведена у Додатку 1 до рішення, де зазначено посилання на два рішення національних судів: Житомирського окружного адміністративного суду від 25/04/2008 та Житомирського окружного адміністративного суду від 26/06/2009.

Отже, рішенням ЄСПЛ зобов'язано Державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалені щодо позивача, які залишаються невиконаними та виплатити йому 2000 євро на відшкодування матеріальної та моральної шкоди та понесених судових витрат.

21.08.2013 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВС України) відкрито виконавче провадження ВП № 39432439 на підставі рішення ЄСПЛ від 25.07.2013.

Під час виконавчого провадження позивачу виплачено: 1) 21 608,28 грн. (еквівалент 2000 євро) на відшкодування матеріальної і моральної шкоди та понесених судових витрат присуджених ЄСПЛ; 2) 804,74 грн. пені за несвоєчасне виконання рішення ЄСПЛ; 3) 32 615,83 грн. на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2008 у справі № 2-а-10388/07, - що підтверджується платіжними дорученнями Мін'юсту № 4739 від 07.11.2013, № 815 від 20.06.2014, №6798 від 30.09.2014.

Також, під час здійснення зазначеного виконавчого провадження з'ясовано, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі №2-а-26228/08 є виконаним. 07.02.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у виконавчому провадженні ВП № 23412762 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

23.10.2014 постановою державного виконавця ВПВР ДВС України закінчено виконавче провадження ВП № 39432439 з виконання рішення ЄСПЛ від 25.07.2013 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі.

Житомирське об'єднане УПФУ в Житомирській області на запит суду листом повідомило, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі № 2-а-26228/08 управлінням проведено перерахунок та виплачено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 54 № 796-XII з 22.05.2008 як інваліду І групи, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії в розмірі 481 грн. Позивачу нараховано і виплачено в грудні 2010 року 94 161,62 грн. та в червні 2011 року 81 841,09 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, довідкою Житомирського об'єднаного УПФУ в Житомирській області від 06.02.2016 підтверджується виплата пенсії позивачу до 01.11.2011 у розмірі визначеному постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі № 2-а-26228/08.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені у відповіді та довідці обставини позивачем не заперечувались. Однак, позивач вважає, що пенсія мала виплачуватись йому у розмірі, визначеному судом, і після 01.11.2011, оскільки у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 не було встановлено строк, протягом якого позивачу повинні були здійснюватись виплати, а відповідач, не звернувши на це увагу, неправомірно закінчив виконавче провадження після того, як розмір пенсії було зменшено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з того, що починаючи з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання питань, що складають предмет спору у справі, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням. При цьому зазначили, що відсутність у постанові суду від 26.06.2009 кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у боржника обов'язку довічно здійснювати виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов'язок у боржника припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат. У зв'язку з цим суди дійшли висновку, що рішення ЄСПЛ від 25.07.2013 № 54552/09 виконано у повному обсязі, а постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 23.10.2014 є правомірною.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних рішень), є необґрунтованими та формальними, суперечать конституції та Законам України, Європейській конвенції з прав людини. Викладені у них висновки є суперечливими за своєю суттю та тільки створюють видимість законності, а ті обставини, на які послалися суди, - навпаки, підтверджують необхідність задоволення його позову.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ».

Положеннями пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини другої статті 2 та статті 3 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» (далі - Закон №3477-IV) порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом № 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Частиною першої статті 7 Закону № 3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 8 Закону № 3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом № 606-XIV.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів (частина шоста статті 8 Закону № 3477-IV).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на виконання рішенням ЄСПЛ від 25.07.2013 у справі «Хворостяной та інші проти України» (заява №54552/09) позивачу окрім виплати матеріальної і моральної шкоди та понесених судових витрат, а також пені за прострочення виконання судового рішення, Житомирським об'єднанням УПФУ в Житомирській області було здійснено перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 № 796-XII з 22.05.2008. Позивачу нараховано і виплачено в грудні 2010 року 94 161,62 грн. та в червні 2011 року 81 841,09 грн., з урахуванням виплачених сум. Крім того, позивачу до 01.11.2011 виплачувалась пенсія у розмірі, визначеному постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі № 2-а-26228/08.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення ЄСПЛ від 25.07.2013 (заява № 54552/09) як в частині виплати компенсаційних виплат, так і в частині зобов'язання України виконати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі № 2-а-26228/08 виконано в повному обсязі, та, як наслідок, постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 23.10.2014 винесена правомірно.

Посилання позивача на те, що пенсія мала виплачуватись йому у розмірі, визначеному судом, і після 01.11.2011, оскільки у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 не було встановлено строку, протягом якого позивачу повинні були здійснюватись виплати, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Фактичною підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом стало зменшення розміру його пенсійного забезпечення після проведення відповідного перерахунку та виплати на виконання судових рішень, оскільки, як зазначив позивач, у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 не було встановлено строку, протягом якого позивачу повинні були здійснюватись виплати, тому, за його переконанням, встановлена судом сума мала виплачуватися йому довічно.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Законом України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2010 № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI) доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (пункт 7 Закону № 3491-VI).

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - Постанова № 745), яка набрала чинності з 23.07.2011.

У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акта застосування, зокрема, положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII до 23.07.2011, здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23.07.2011 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

01.01.2012 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4282-VІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пунктом 3 Розділу «Прикінцеві положення» якого передбачено, що у 2012 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 № 5515-ІV «Про Державний бюджет України на 2013 рік» у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

На виконання вищевказаних вимог законів постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 та від 23.11.2011 № 1210 були визначені розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, оскільки з 23.07.2011 в Україні змінилось правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювались виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням, то розмір виплат, визначений постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 у справі 2-а-26228/08 підлягав здійсненню до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування цих соціальних виплат. З дня, наступного після внесення відповідних змін, такий розмір виплат суперечив би чинному законодавству, а тому постанова суду подальшому виконанню не підлягала.

Верховний Суд звертає увагу, що пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, наведеними вище постановами затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З приводу посилання позивача на те, що норми статей 50 та 54 Закону № 796-XII у новій редакції не можуть бути застосовані до правовідносин при визначенні йому розміру пенсії, оскільки вони істотно звужують обсяг його прав і були прийняті після виникнення у нього права на пенсію, колегія суддів зазначає наступне.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. ЄСПЛ у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В іншому рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також, в цьому Рішенні вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Із системного аналізу наведених рішень вбачається, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

Дійсно, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 19.03.2013 у справі № 21-53а13 та від 05.11.2013 у справі № 21-293а13, виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Однак, порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умови зміни їх законодавчого регулювання.

Верховний Суд наголошує, що ЄСПЛ вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Аррас та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У рішенні ЄСПЛ «Великода проти України» від 03.06.2014 в частині скарги заявниці стосовно невиконання рішення суду щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі, встановленому статями 50 та 54 Закону № 796-XII після внесення у 2011 році змін до законодавства, ЄСПЛ констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосоване до пенсії заявниці.

Цим же рішенням ЄСПЛ підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Щодо посилання скаржника на те, що суд повинен надавати оцінку невиконанню конкретного судового рішення у рамках рішення ЄСПЛ, а не досліджувати висновки ЄСПЛ, зокрема, у справі «Великода проти України», колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до статті 8 Конституції України, статті 8 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець