Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №815/988/17

адміністративне провадження №К/9901/37016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕДР" - адвоката Дьякова Віталія Олександровича на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у складі судді: Самойлюк Г.П. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Шляхтицького О.І., Семенюка Г.В., Романішина В.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Іскрова Олега Вікторовича, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕДР", про визнання незаконним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Іскрова О.В. (надалі по тексту - відповідач) №33483497 від 19.01.2017;

- визнати протиправною операційну дію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.01.2017 р. "Про скасування права власності за ОСОБА_1 на 29/1000 частки комплексу "сукняна фабрика" державного реєстратора Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Іскрова О.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо скасування операційної дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.01.2017 року "Про скасування права власності за ОСОБА_1 на 29/1000 частки комплексу, сукняна фабрика" державного реєстратора Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Іскрова О.В.".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №33483497 від 19.01.2017.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕДР" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що скасування запису № 8373819 про право власності ОСОБА_1 на частку, що складає 29/1000 частини ідеальної долі об`єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , було проведено відповідно до норм діючого законодавства, що виключає незаконність рішення державного реєстратора №33483497 від 19.01.2017.

У поданому відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.12.2014 внесено запис про право власності (номер запису про право власності 8373819) за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щодо об`єкта нерухомого майна: комплекс, сукняна фабрика, за адресою: АДРЕСА_1 ; розмір частки 29/ 1000 частин. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121080351250. Зазначене вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 84645399 від 10.04.2017.

Підставою виникнення права власності зазначено рішення Татарбунарського районного суду від 13.02.2013 у справі № 2-591/1529/12 про переведення прав та обов`язків покупця, визнання права власності, скасування державної реєстрації.

Підставою внесення запису про право власності 8373819 є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18529060 від 05.01.2015.

19.01.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Одеської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Іскровим О.В. (індексний номер рішення 33483497) внесено відомості про скасування права власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Відомості внесено до Реєстру на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.12.2016 у справі № 22-ц/785/7548/16.

Судами встановлено, що оспорюване рішення прийнято за результатами розгляду заяви ТОВ "КЕДР", прийнятої за реєстраційним номером 20603220 від 19.01.2017, та доданих до неї документів, зокрема рішення Апеляційного суду Одеської області від 08.12.2016 у справі № 22-ц/785/7548/16.

Позивач вважаючи незаконним рішення відповідача №33483497 від 19.01.2017, звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав позивача на 29/1000 частки комплексу, сукняна фабрика, запис про право власності № 8373819 від 08.12.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 не скасовані судом, рішення Татарбунарського районного суду від 13.02.2013 у справі № 2-591/1529/12, яке зазначено підставою виникнення права власності позивача є чинним, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення були відсутні правові підстави, передбачені ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011, зокрема скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення державного реєстратора про скасування права власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_1 . Тобто, позовні вимоги заявлено з метою відновлення порушеного цивільного права позивача.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно з іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, яка оскаржує право на майно позивач. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/1660/17-ц).

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо такого майно з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 січня 2019 року у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕДР" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі №815/988/17 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук