Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №826/5625/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/5625/15

адміністративне провадження №К/9901/32481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський Газовий Банк» Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (головуючий суддя: Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/5625/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський Газовий Банк» Оберемка Романа Анатолійовича, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» Оберемка Романа Анатолійовича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі по тексту - ПАТ «Єврогазбанк») за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою №349709 від 18 червня 2014 року;

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18 червня 2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не включення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Єврогазбанк», які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомостей про позивача з належною сумою у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18 червня 2014 року;

- зобов'язати відповідача-1 включити у Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивача щодо відшкодування належної суми у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою №349709 від 18 червня 2014 року;

- зобов'язати відповідача-1 затвердити Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повинен містити відомості про позивача щодо відшкодування належної суми у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18 червня 2014 року;

- зобов'язати відповідача-1 вчинити дії, щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному частиною 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що розміщені за договором банківського рахунку у ПАТ «Єврогазбанк» на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2015 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2015 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» Оберемка Р.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» Оберемка Р.А. щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18 червня 2014 року. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» Оберемка Р.А. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою у розмірі 190 500,00 грн. на підставі договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18 червня 2014 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Єврогазбанк» укладено договір банківського вкладу від 18 червня 2014 року №349709, відповідно до якого останній приймає від вкладника грошові кошти в сумі 190 500,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 18 липня 2014 року.

18 червня 2014 року банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 190 500, 00 грн. на вкладний (депозитний) рахунок, який був відкритий відповідно до пункту 1.1 договору банківського вкладу, що підтверджується квитанцією від 18 червня 2014 року (а.с. 14).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 липня 2014 року № 57 вирішено з 17 липня 2014 року розпочати процедуру виведення ПАТ «Єврогазбанк» з ринку та введено тимчасову адміністрацію.

17 жовтня 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 111 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації до 17 листопада 2014 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Єврогазбанк».

24 листопада 2014 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18 листопада 2014 року рішення № 121 про початок ліквідації ПАТ «Єврогазбанк» фонд розпочинає виплати коштів вкладників даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ «Єврогазбанк» повинні були звернутися до установ банку-агента фонду ПАТ «Банк» Київська Русь».

За результатами звернення позивача до ПАТ «Банк» Київська Русь», йому було усно повідомлено, що він відсутній у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позивач запитом від 06 листопада 2014 року звертався до відповідача-2 про надання письмової інформації про причини відсутності його в переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, але відповіді не отримав.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-2 звернувся до правоохоронних органів із заявою стосовно відкриття кримінального провадження, а тому станом на час розгляду справи судом першої інстанції адміністративний позов не може бути задоволений. Втім, позивач може захистити своє право у випадку встановлення правоохоронними органами відсутності складу кримінального правопорушення під час укладення договору банківського вкладу та встановлення правомірності проведення трансакцій грошових коштів по вказаному договору.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, апеляційний суд зазначив, що відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів, які свідчили б про укладення позивачем із банком нікчемного правочину. При цьому кошти на рахунок позивача надійшли до запровадження тимчасової адміністрації у банку. Разом з тим, суд вказав, що заявлені позивачем вимоги до Фонду задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський Газовий Банк» Оберемко Р.А. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт того, що кошти на рахунок позивача були внесені внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта - ОСОБА_4 Зауважено, що з рахунку вказаної особи за день було знято кошти, що значно перевищують суму у 150000 грн., яка на той час була граничною для зняття з рахунку на одного клієнта у відповідності до постанови правління НБУ від 30 травня 2014 року №328. Скаржник звертає увагу на те, що спірний правочин було укладено під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 17 червня 2014 року №366/БТ. Зазначено, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що залишок коштів в касі Трускавецького відділення №1 ПАТ «Єврогазбанк» станом на початок та кінець дня 18 червня 2014 року був незмінним. Уповноважена особа вважає, що даний правочин було здійснено умисно з метою отримання відшкодування коштів кредиторів банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» Оберемка Р.А. щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, оскільки останнього призначено на посаду лише 18 грудня 2014 року. Разом з тим, станом на вказану дату попередньою Уповноваженою особою ОСОБА_5 вже було подано вказаний перелік ще у листопаді 2014 року. Оберемко Р.А. не є правонаступником ОСОБА_5, а відповідальність фізичної особи носить індивідуальний характер.

Інші учасники справи та їх представники правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладам

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи станом на день запровадження у банку тимчасової адміністрації залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

На дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2014 року №424 "Про віднесення ПАТ «Єврогазбанк» до категорії неплатоспроможних" на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_3, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Єврогазбанк» договору від 18 червня 2014 року №349709, знаходились грошові кошти у розмірі 190 500 грн.

Вказані кошти на депозитний рахунок позивача були залучені ним особисто готівкою через касу банку, що підтверджено квитанцією від 18 червня 2014 року №81919 (а.с.14).

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договорів банківського вкладу, а саме 18 червня 2014 року) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до наказу №178/1 від 22 грудня 2014 року про нікчемність договору №349709 від 18 червня 2014 року та операції з залучення (внесення або перерахування грошових коштів) та повідомлення про нікчемність правочину від 29 квітня 2015 року №1138-7-21 відповідач-2, визначаючи підстави нікчемності правочину, послався на пункт сьомий частину третьої статті 38 Закону № 4452-VI та статтю 228 ЦК України.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірний правочин було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, яка в редакції до 11 липня 2014 року, не містила пункту сьомого.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції з 11 липня 2014 року) правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Єврогазбанк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

З приводу посилань скаржника на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) рахунку іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що укладення договору банківського вкладу відбувалось одночасно із операціями зняття готівки з рахунків інших клієнтів, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, посилання відповідача-2 на наявність факту «дроблення» вкладу з боку позивача є безпідставним.

З приводу посилань відповідачів на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою від 17 червня 2014 року № 366/БТ «Про застосування до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» заходів впливу та призначення куратора», колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірний договір банківського вкладу.

Питання правомірності зняття з рахунку іншої особи за день коштів, що значно перевищують суму у 150000 грн., яка на той час була граничною для зняття з рахунку на одного клієнта у відповідності до постанови правління НБУ від 30 травня 2014 року №328, не є предметом дослідження у межах даної справи, а тому такі доводи скаржника відхиляються судом касаційної інстанції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Єврогазбанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_3 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Єврогазбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Єврогазбанк» за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що ним не була допущена протиправна бездіяльність, оскільки перелік вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, і до якого не було включено позивача, подавався ще ОСОБА_5, колегія суддів касаційного суду визнає безпідставними та необґрунтованими, оскільки у розрізі приписів пункту 17 частини першої статті 2, пункту другого частини п'ятої статті 12 Закону № 4452-VI Уповноважена особа є працівником Фонду, який може змінюватися виконавчою дирекцією Фонду впродовж тимчасової адміністрації та ліквідації Фонду, а тому у такому випадку несе відповідальністю не певна фізична особа, а саме посадова особа Фонду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський Газовий Банк» Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду