Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №806/1798/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №806/1798/16

адміністративне провадження №К/9901/39372/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі судді Токаревої М.С.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у складі суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б.

у справі № 806/1798/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,

У С Т А Н О В И В :

23 вересня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі підприємець, позивач у справі) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено зобов'язання з акцизного податку, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та вимогу про сплату боргу, з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 листопада 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позов задоволено, визнані протиправними та скасовані спірні рішення податкового органу.

Приймаючи рішення суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки був наказ № 630 від 11 травня 2016 року, який в судовому порядку визнано протиправним та скасовано, відповідно скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення та вимоги прийняті за наслідками перевірки проведеної на підставі вказаного наказу.

У лютому 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У лютому 2017 року від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Позивач стверджує, що судові рішення є аргументованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 11 травня 2016 року начальником податкового органу винесено наказ № 630, в якому зазначено, що згідно з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 7 жовтня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки по кримінальному провадженню № 32015060000000024 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України слід провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 по 30 вересня 2015.

Реалізовуючи вказаний наказ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами якої складено акт від 27 травня 2016 року № 2823/13-05/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки 27 травня 2016 року податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005431305, яким вимагається сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 202,08 грн. та 12 липня 2016 року податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010961305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 294 606,25 грн. у т.ч. 235 685 грн., за основним платежем та 58 921,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями,

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010971305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 860 289 грн. у т.ч. 573 525 грн. за основним платежем та 286 764 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0010951305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 352 771,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ № 630 від 11 травня 2016 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла час винесення рішення судом) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ № 630 від 11 травня 2016 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

11 жовтня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою апеляційну залишив без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Верховний Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Акти індивідуальної дії, які є предметом розгляду у цій справі, прийняті за наслідком незаконної перевірки на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки та подальшої реалізації його наслідків.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 806/1798/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер