Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.11.2025 року у справі №160/12938/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року

м. Київ

справа №160/12938/24

адміністративне провадження № К/990/17782/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Божедарівської селищної ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Добродняк Н.А., Семененко Я.В.) у справі № 160/12938/24 за позовом ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

20 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також позивачка) до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (далі також відповідач), в якій позивачка просить:

визнати протиправним та скасувати рішення сесії Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області № 34-45/VІІІ від 27 лютого 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею не більш 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна раді Кам`янського району, Дніпропетровської області - для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати Божедарівську селищну раду (52310, вул. Кооперативна, 33, смт. Божедарівка Кам`янського району, Дніпропетровської області, код РНОКПП 04338397) надати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області із земель комунальної власності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення сесії Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області № 34-45/VІІІ від 27 лютого 2024 року «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язано Божедарівську селищну раду Кам`янського району Дніпропетровської області (52310, вул. Кооперативна, 33, смт. Божедарівка, Кам`янський район, Дніпропетровська область, код ЄРДПОУ 04338397) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, площею не більше 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада, Кам`янського району, Дніпропетровської області.

28 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Божедарівської селищної ради, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило (поштове повідомлення отримано 20 травня 2025 року), що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 160/13983/23 було зобов`язано Божедарівську селищну раду Кам`янського району Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 лютого 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Вказує, що 18 вересня 2023 року вона звернулася до Божедарівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада, Кам`янський район, Дніпропетровська область.

Однак клопотання не було розглянуто відповідачем, у зв`язку із чим, 04 грудня 2023 року позивачка звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 160/13983/23.

На виконання судового рішення у справі № 160/13983/23, 27 лютого 2024 року на сесії Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 34-45/VІІІ, яким відмовлено позивачці в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею не більше 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада, Кам`янського району, Дніпропетровської області - для ведення особистого селянського господарства, відповідно Додатку 1.

Позивачка переконана, що зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує її конституційні права та інтереси, позбавляючи можливості останньою використовувати зазначену земельну ділянку у спосіб, що не заборонений діючим законодавством України, а саме - для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 27 грудня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709 загальною площею 2,0 га, яка розташована: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Божедарівська селищна рада, належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Божедарівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338397) з видом використання 01.03. «для ведення особистого селянського господарства».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 160/13983/23 позов ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області стосовно не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06 лютого 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зобов`язано Божедарівську селищну раду Кам`янського району Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 лютого 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

18 вересня 2023 року позивачка звернулася до Божедарівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада, Кам`янський район, Дніпропетровська область.

До вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 додано копії наступних документів: паспорту заявника; ідентифікаційного коду заявника; графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки; витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 160/13983/23; довіреність уповноваженої особи; паспорту та РНОКПП уповноваженої особи.

04 грудня 2023 року позивачка звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 160/13983/23.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області - задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 160/13983/23 та викладено її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/13983/23 залишено без змін.

На підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 160/13983/23, 27 лютого 2024 року на сорок п`ятій сесії восьмого скликання Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області було прийнято рішення № 34-45/VІІІ «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства».

Так, пунктом 1 вищезазначеного рішення вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею не більше 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада, Кам`янського району, Дніпропетровської області - для ведення особистого селянського господарства, відповідно Додатку 1.

У Додатку 1 вищезазначеного рішення зазначеного таке.

Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821.

Згідно КВЦПЗ така категорія земель як «землі сільськогосподарського призначення» складається із земель з такими цільовими призначеннями, як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства тощо.

Своєю чергою, перелік варіантів цільового призначення земельних ділянок, які передаються в порядку безоплатної приватизації визначено статтею 121 Земельного кодексу України (далі також ЗК України).

Серед даного переліку відсутня земельна ділянка з таким цільовим призначенням - «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

На думку відповідача, така ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації.

В зв`язку з цим і не підлягає до застосування порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, який встановлений статтею 118 ЗК України.

Також зауважено, що земельні ділянки на яких розміщені господарські будівлі та споруди (корівник, телятник, свинарник, тощо) можна передати фізичній особі лише на умовах оренди.

Рекомендовано звернутися з клопотанням до Центру адміністративних послуг Божедарівської селищної ради для надання дозволу на розробку проекту із землеустрою земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, вважаючи його незаконним та протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зазначено, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

За позицією суду першої інстанції, вимоги ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідачем не дотримано.

Також судом зазначено, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі також Закон № 2145-ІХ) не передбачена заборона щодо звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про затвердження проекту землеустрою і заборона органу місцевого самоврядування розглянути такі клопотання. Обраний позивачкою спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивачка звернулася до суду.

Враховуючи те, що позивачка неодноразово зверталась до суду, та для забезпечення ефективного захисту її прав, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачці дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що знаходиться на території Божедарівської селищної ради.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції та додатково зазначив таке.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» Розділ X «Перехідні положення» ЗК України, зокрема доповнено підпунктом 5 пункту 27 такого змісту:

«безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;».

Разом з тим, Законом України № 2698-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», який набрав чинності 19 листопада 2022 року, підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України доповнено другим реченням такого змісту:

«Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Судом апеляційної інстанції зауважено, що в клопотанні від 18 вересня 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачкою зазначалось, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури за адресою с. Зоря, вул. Лесі Українки, 1г (літера Д-1 - виробнича будівля, №1 - силососховище), які належать заявниці на правах приватної власності. Копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно була додана до клопотання. Також копія такого витягу міститься в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборона на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою встановлена на період дії воєнного стану, на спірні правовідносини не поширюється. Більш того, оскаржуване рішення сесії, не містить такої підстави у відмові як заборона надання дозволу з огляду на воєнний стан.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував підпункт 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України без урахування висновку Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 300/3771/22 та у постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 380/10564/22.

Стверджує, що з метою нівелювання заборони на передачу земельної ділянки під час дії воєнного стану у приватну власність у розмірі 2,0 га для особистого селянського господарства, суд першої та апеляційної інстанції допустили можливість фактично надати таку земельну ділянку у власність у зв`язку з находженням на ній нерухомого майна (47,8 м.кв.). В той час як за умови знаходження на такій земельній ділянці нерухомого майна, земельна ділянка надається саме для обслуговування такого нерухомого майна у розмірі в даному випадку не більше 0,15 га.

Наполягає на відсутності висновку Верховного Суду щодо можливості надання земельної ділянки у розмірі більшому ніж це передбачено статтею 121 ЗК України - норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність шляхом комбінування підстав надання земельної ділянки та розміру і цільового призначення земельної ділянки з різних підпунктів статті 121 ЗК України.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частиною першою статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний зміст наведених норм права дає підстави зробити висновок, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами здійснюється поетапно.

Своєю чергою, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Колегія суддів зауважує, що вищенаведений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Оскільки оскаржуваним рішенням Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області № 34-45/УІІІ від 27 лютого 2024 року відмовлено у наданні дозволу не з підстав визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність такого рішення.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області, судами попередніх інстанцій надавалась оцінка доводам відповідача про наявність підстав для відмови у наданні дозволу з огляду на воєнний стан.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22 вже сформулював правову позицію, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України.

Формуючи такий правовий висновок, Верховний Суд виходив з такого:

« 46. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

47. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

48. Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом № 389-VIII.

49. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

50. З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

51. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством».

Судом апеляційної інстанції зауважено, що оскаржуване рішення сесії, не містить такої підстави у відмові як заборона надання дозволу з огляду на воєнний стан.

Водночас судом апеляційної інстанції надано правову оцінку доводам апеляційної скарги про встановлення заборони на безоплатну передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації на період дії воєнного стану, та зазначено таке.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, зокрема доповнено підпунктом 5 пункту 27 такого змісту:

«безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-ІХ, який набрав чинності 19.11.2022, підпункт 5 пункту 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено другим реченням такого змісту:

«Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в клопотанні від 18 вересня 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачкою зазначалось, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури за адресою с. Зоря, вул. Лесі Українки, 1г (літера Д-1 - виробнича будівля, №1 - силососховище), які належать заявниці на правах приватної власності. Копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно була додана до клопотання. Також копія такого витягу міститься в матеріалах справи.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборона на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою встановлена на період дії воєнного стану, на спірні правовідносини не поширюється.

Проте, як зазначалося вище, статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Зміст вищенаведених норм свідчить, що норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність залежать від виду цільового призначення земельної ділянки.

Отже, Верховний Суд зазначає про неправильне тлумачення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки за змістом статей 121 118 ЗК України, наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд) не надає право на час встановлених розділом X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (підпункт 5 пункту 27) заборон отримувати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею 2,0 га -для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів констатує, що Верховний Суд є судом права.

Конституційно-правовий статус Верховного Суду як суду права характеризується тим, що він є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість (тобто визначає порядок застосування норм законодавства шляхом формування правових позицій (висновків)) та єдність судової практики (тобто забезпечує перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які не відповідають сформованим правовим позиціям (висновкам) Верховного Суду).

Головне завдання (функція) Верховного Суду - це, у першу чергу, забезпечити сталість судової практики або сформувати у межах касаційного (третього) перегляду окремої справи, здійснивши тлумачення норм законів та інших нормативно-правових актів у розрізі певних правовідносин, обґрунтовану правову позицію (висновок) стосовно способу застосування всіма судами конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і, таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрямок, у якому слід у подальшому здійснювати вибір та застосування норм права у подібних правовідносинах).

Рішення (постанови) Верховного Суду як правові інструменти забезпечують не лише формалізоване вирішення певного спору, а виступають формою врегулювання конкретного правового питання для подібних правовідносин та, відповідно, гарантують принцип правової визначеності (res judicata) для всіх суб`єктів права; спрямовані, головним чином, на виявлення можливих «системних помилок» у законодавстві, які зумовлюють «несталість судової практики», або - у судових рішеннях щодо застосування певних положень законодавства («неєдність судової практики») та усунення у встановленому процесуальним законом порядку цих помилок.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Своєю чергою, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. За сталою судовою практикою дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Також відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Своєю чергою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За такого правового регулювання, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог щодо зобов`язати відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, є передчасним.

Водночас, беручи до уваги, що суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у зазначеній частині необхідно скасувати та ухвалити нове шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Божедарівської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 160/12938/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо зобов`язання Божедарівську селищну раду (52310, вул. Кооперативна, 33, смт. Божедарівка Кам`янського району, Дніпропетровської області, код ЄРДПОУ 04338397) надати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області із земель комунальної власності.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов`язати Божедарівську селищну раду повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області із земель комунальної власності.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.А. Єзеров

Я.О. Берназюк