Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.11.2018 року у справі №826/3476/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа № 826/3476/18

адміністративне провадження № К/9901/66754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3476/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1

рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Князєвої А.С.,

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Ганечко О.М., Сорочка Є.О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 січня 2018 року № 144 про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 63 о/с від 02 лютого 2018 року про звільнення старшого лейтенанта поліції слідчого відділення Обухівського відділу поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту);

1.3. поновити позивача на посаді слідчого відділу Обухівського ВП ГУНП в Київській області;

1.4. стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь позивача 5 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди;

1.5. зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Київській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9 964,00 грн;

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність наказів від 26 січня 2018 року № 144 та від 02 лютого 2018 року № 63 о/с. На думку позивача зазначене в оскаржуваних наказах обґрунтування щодо підстав його звільнення є недостатнім для обрання йому найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, не відповідає обставинам та суперечать законодавству України, яке регулює проходження служби поліцейськими. В оскаржуваних наказах не вказано, які саме норми Закону України «Про Національну поліцію» позивач порушив, що вказує на незаконність даних наказів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що службове розслідування відповідачем проведено відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами якого підтверджено вчинення позивачем грубого порушення позивачем службової дисципліни. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати повністю рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі його позовні вимоги.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

6.1. На думку скаржника висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог є хибними, бо не відповідають дійсним обставинам справи, є недоведеними та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що у описовій частині висновку службового розслідування вказано про те, що інформація про порушення службової дисциплінарної відповідальності знайшла часткове підтвердження в частині невдачі вогнепальної зброї і боєприпасів до чергової частини та безпідставна відсутність на службі 28 листопада 2017 року. Однак у резолютивній частині цього висновку вказано про підтвердження інформації, що надійшла до керівництва, повністю. Із зазначеного вбачається, що відповідачем не доведено факт систематичного запізнення його на службу.

6.2. Отже, на позивач вважає, що у висновку службового розслідування від 22 січня 2018 року зазначені не всі підстави для його проведення, тому у резолютивній частині цього висновку повинно бути вказано про часткове підтвердження інформації. Таким чином висновок службового розслідування не містить інформації про мотив та мету вчинення ним дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим. Висновок службового розслідування не містить інформації про привід призначення такого розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина позивача, обставини, що пом`якшує і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосуванню конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадянського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування. Всупереч вимогам чинного законодавства, судами першої та апеляційної інстанцій визнано такий висновок службового розслідування таким, що відповідає вимогам законодавства.

6.3. Судами попередній інстанцій невірно протлумачено положення Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70. Відповідно до підпункту 5.5 пункту 6 розділу І та пункту 2 цієї Інструкції вогнепальна зброя і боєприпаси після виконання службових обов`язків або в разі відсутності потреби негайно здаються на зберігання до чергової частини органу (закладу, установи) поліції. Судами першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність повернення зброї та боєприпасів після закінчення чергування. У даному випадку під час чергування позивача 03 грудня 2017 року надійшло повідомлення про злочин, інформацію про яке він мав внести до ЄРДР протягом 24 годин, тому ще до закінчення його чергування зранку 04 грудня 2017 року у своєму кабінету, продовжуючи виконувати свої службові обов`язки, позивач вносити зазначені відомості до реєстру, після чого відразу здав зброю та боєприпаси до чергової частини. З огляду на зазначене позивач вказує на те, що порушення вказаної інстанції ним вчинено не було.

6.4. Щодо обставин відсутності позивача на робочому місці 28 листопада 2017 року з 09 год 00 до 11 год 48 хв, то докази цього є суперечливими, а суди першої та апеляційної інстанцій не надали цьому належної оцінки. Пояснення щодо цих обставин відповідачем відібрані у нього майже через місяць після цієї події, що свідчить про упереджене ставлення керівництва до його особи. У випадки наявності можливості надати пояснення саме 28 листопада 2017 року, позивач би зміг надати відповідні докази його перебування за межами кабінету у службових справах. Насправді у цей день позивач виконував свої службові обов`язки, протилежне не встановлено під час проведення службового розслідування, оскільки позивач як слідчий здійснює досудове розлідування кримінальних правопорушень, для чого провадить слідчі дії, які можуть проводитись як в службовому кабінету так і за місцем перебування особи стосовно якої вони здійснюються, або за місцем події. Окрім того, актом від 28 листопада 2017 року № 8601 зафіксована його відсутність на роботі з 09 год 00 хв до 11 год 48 хв, що також відображено у наказі від 26 січня 2018 року №144, тобто менше ніж три години фактично 2 години 28 хвилини. Відповідно до положень статті 40 КЗпП України підставою для звільнення особи з роботи є її відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

6.5. Скаржник звертає увагу на те, що ні висновок службового розслідування, ні оскаржувані накази відповідача не містять жодних посилань на будь-яке дослідження вказаних вище складових: керівником не враховано та не досліджено ступінь тяжкості проступку; не враховано усіх обставин події; не визначено та не описано будь-якої ймовірної чи наявної шкоди; не враховано попередньої поведінки позивача, оскільки як він слідчий виконував свої обов`язки сумлінно, мав багато розкритих кримінальних проваджень, не мав нарікань з цього приводу; не встановлено факту визнання вини; не з`ясовано його ставлення до виконання службових обов`язків. На думку скаржника відповідачем під час обрання позивачу виду дисциплінарного стягнення не дотримано критерію пропорційності, тобто який має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересам особи, а також між цілями та засобами їх досягненню. Відповідачем не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка позивача та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов`язків, рівня кваліфікації позивача тощо. Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності (доцільності) застосування до позивача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення-звільнення з правоохоронних органів.

6.6. З огляду на зазначене на думку скаржника, оскаржувані накази відповідачем винесені з порушенням пунктів 3 та 8 частини 2 статті 2 КАС України, що є підставою для їх скасування.

6.7. Також скаржник вказав на те, що його було незаконно звільнено з посади слідчого та до вказаної професії (посади) існує спеціальна процедура призначення, проходження служби, звільнення з посади/служби, яка в даному випадку не була дотримана, оскільки відсутнє відповідне подання про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що вказує на недотримання відповідачем пункту 3 розділу IV наказу від 06 липня 2017 року № 570, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27 липня 2017 року № 918/30786 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України».

6.8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх О.В., Стрелець Т.Г. від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

6.9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

8. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій він вказуючи на законність оскаржуваних судових рішень, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року - без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

9. З копії трудової книжки АА № 831051 вбачається, що ОСОБА_1 , перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 13 серпня 2012 року по 06 листопада 2015 року, а з 07 листопада 2015 року по 07 лютого 2018 року проходив службу в поліції.

10. Наказом ГУНП в Київській області від 26 січня 2018 року №144 ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року № 70, які виразились у не здачі вогнепальної зброї і боєприпасів до чергової частини підрозділу поліції після виконання службових обов`язків, систематичному запізненні на службу, безпідставній відсутності на службі 28 листопада 2017 року з 09:00 до 11:48 год ( том І, а.с. 105).

11. Як вбачається з наказу від 26 січня 2018 року №144, підставою притягнення позивача до дисципілнарної відповідальності є те, що до Головного управління 04 грудня 2017 року та 11 грудня 2017 року надійшли рапорти начальника Обухівського ВП Головного управління полковника поліції Кришталя В.А. щодо порушення службової дисципліни слідчим відділення Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 . У ході проведення службового розслідування вказана інформація знайшла своє підтвердження.

12. 02 лютого 2018 року наказом ГУНП в Київській області № 63 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби з 07 лютого 2018 року за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою звільнення зазначено наказ ГУНП від 26 січня 2018 року № 144 (том І, а.с. 138).

13. Згідно матеріалів справи, 04 грудня 2017 року начальником Обухівського ВП ГУНП в Київській області Кришталем В.А. складено рапорт про те, що до нього надійшов рапорт начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області капітана поліції Горобінського А.М. та рапорт старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 Обухівського відділу поліції ГУНП в Київської області майора поліції Біланова Р.В. , в яких доповідалось, що після закінчення добового чергування в складі слідчо-оперативної групи слідчого ОСОБА_1 о 08:36 год. 04 грудня 2017 року в телефонному режимі було повідомлено про необхідність термінової здачі табельної вогнепальної зброї до кімнати зберігання зброї. Проте, станом на 09:06 год. 04 грудня 2017 року табельна вогнепальна зброя отримана ОСОБА_1 для несення служби в добовому наряді до кімнати зберігання зброї відділу поліції здана не була. Під час повторного дзвінка на телефон ОСОБА_1 номер був поза зоною досяжності та в службовому кабінеті його не було. В додатках зазначено рапорти Біланова Р.В. та Кришталя В.А. (том І, а.с. 167).

14. Вказане підтверджується також рапортами начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області капітана поліції Горобінського А.М. та старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 Обухівського відділу поліції ГУНП в Київської області майора поліції Біланова Р.В. (том І, а.с. 71, 72).

15. Позивач не заперечував факту нездачі ним зброї о 09:06 год 04 грудня 2017 року, однак зазначав, що фактично чергування ним не було завершено, оскільки він вносив відомості у своєму службовому кабінеті до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

16. Також в матеріалах справи міститься рапорт від 04 грудня 2017 року начальника Обухівського ВП ГУНП в Київській області Кришталя В.А., з якого вбачається, що 28 листопада 2017 року до нього надійшов рапорт т.в.о. заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення Обухівського відділу поліції капітана поліції Ящука В.О., в якому зазначалося, що слідчий ОСОБА_1 на роботу о 09:00 год. 28 листопада 2017 року не з`явився та про причини відсутності на робочому місці не повідомив. В додатках зазначено рапорт Ящука В.О. від 28 листопада 2017 року та акт про відсутність на робочому місці від 28 листопада 2017 року № 8601 (том І, а.с. 73).

17. Факт відсутності позивача на роботі 28 листопада 2017 року у період з 09:00 до 11:48 год підтверджується також актом про відсутність на робочому місці від 28 листопада 2017 року (том І, а.с. 75).

18. У зв`язку з наведеним, наказом Головного управління Національної поліції у Київській області №63 о/с від 02 лютого 2018 року старшого лейтенанта поліції слідчого відділення Обухівського відділу поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення Обухівського відділу поліції звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

19. Не погоджуючись з зазначеними вище наказами позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

21. Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон № 580-VIII) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

22. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

23. Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон набрав чинності 28 грудня 2015 року.

24. Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції станом на 16 травня 2013 року).

25. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

26. Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

27. Частиною 1 статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

28. Частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

29. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

30. Статтею 2 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

31. Статею 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

32. Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

33. Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій Міністерством внутрішніх справі від 12 березня 2013 року № 230 (чинного в редакції чинній 12 березня 2013 року, далі - Інструкція № 230) - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

34. Відповідно до пункту 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Такі ж норми закріплені і в Інструкції № 230.

35. Пунктами 5.2. та 5.3 Інструкції № 230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

36. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

37. Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

38. Пунктом 6 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

39. Згідно із частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

40. Частиною 2 статті 16 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

41. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є підставою для припинення служби в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини 2 статті 77 Закону № 580-VIII).

42. Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

43. Строки виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби визначені частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту.

44. Відповідно до частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

45. Частиною 2 статті 2 КАС України (в редакції з 15 грудня 2017 року) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

46. Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року N 570, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 р. за N 918/30786 (далі - Положення № 570 ) заступники начальників слідчих управлінь, начальники відділів (відділень) у складі слідчих управлінь, їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих управлінь ГУНП, заступники начальників територіальних (відокремлених) підрозділів поліції - начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих підрозділів територіальних органів поліції та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції приймаються на службу в поліцію, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в поліції начальниками ГУНП в областях, місті Києві, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за поданням заступників начальників ГУНП - начальників слідчих управлінь.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

47. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

48. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

49. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

50. Згідно з нормою частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

51. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

53. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність наказів відповідача від 26 січня 2018 року № 144 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Обухівського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 » за порушення службової дисципліни та від 29 серпня 2017 року № 323 о/с «По особовому складу», яким звільнено позивача зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

54. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є висновок службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни у вигляді нездачі вогнепальної зброї, боєприпасів до чергової частини підрозділу поліції після виконання службових обов`язків, систематичному запізненні на службу, безпідставній відсутності на службі 28 листопада 2017 року з 09:00 до 11:48 год.

55. Суди на підставі матеріалів справи встановили, що позивач після закінчення добового чергування в складі слідчо-оперативної групи, 04 грудня 2017 року не здав табельну зброю до кімнати зберігання зброї, хоча був повідомлений про таку необхідність в телефонному режимі 04 грудня 2017 року о 08:36год. Однак станом на 09:00 год 04 грудня 2017 року позивач зброю не здав, під час повторного телефонного дзвінка, його номер був поза зоною досяжності, в службовому кабінеті позивач був відсутній. Також позивач 28 листопада 2017 року був відсутній на робочому місці з 09:00 до 11:48 год.

56. Факт нездачі зброї та відсутності на робочому місці 28 листопада 2017 року у зазначений період часу не заперечувався позивачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

57. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач 04 грудня 2017 року після закінчення добового чергування не здав зброю до кімнати зберігання зброї у відділку поліції та був відсутній у своєму службовому кабінеті, телефон позивача при цьому був відключений.

58. Доводи касаційної скарги про перебування позивача після закінчення добового чергування 04 грудня 2017 року у своєму службовому кабінеті та присутність позивача на робочому місці 28 листопада 2017 року з 09:00 до 11:48 год не підтверджуються матеріалами справи.

59. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що він після закінчення добового чергування 04 грудня 2017 року не здав зброю одразу, оскільки вносив відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у своєму службовому кабінеті, з огляду на таке.

60. Про необхідність здати зброю позивача повідомлено 04 грудня 2017 року о 08:36 год. Станом на 09:06 год зброю позивач не здав, його телефон був відключений, при цьому був відсутній у цей час у службовому кабінеті. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на який посилається позивач, вказує на те, що відомості у кримінальному провадженні 12017110230001744 останнім внесені 04 грудня 2017 року о 10:23:02 год. Отже, 04 грудня 2017 року починаючи з 08:36 до 10:23 год позивач, маючи при собі табельну зброю, був відсутній у своєму робочому кабінеті, а місце знаходження його було невідоме.

61. Відсутність позивача на робочому місці з 09:00 до 11:48 год 28 листопада 2017 року підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами (актом, показами свідків). Твердження позивача про те, що його відсутність на робочому місці 28 листопада 2017 року обумовлена службовою необхідністю ґрунтується лише на його твердженнях та не має документального підтвердження.

62. Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

63. Наведене дозволяє дійти висновку про ігнорування та недотримання позивачем вимог Дисциплінарного статуту, Закону України "Про Національну поліцію", що свідчить про низький рівень особистої дисциплінованості. Отже суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із доведеного службовим розслідуванням факту порушення позивачем службової дисципліни.

64. Сутність службової дисципліни та обов`язки осіб стосовно її дотримання визначаються Дисциплінарним статутом.

65. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку та повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих.

66. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд враховує, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку суди обґрунтовано оцінили в аспекті співмірності тяжкість вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

67. Так, позивач як посадова особа органів внутрішніх справ, а в подальшому поліції за неодноразове вчинення дисциплінарних проступків дев`ять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді: усного зауваження, зауваження, попередження про неповну посадову відповідність, догани, суворої догани. На час накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби позивач мав незняте дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладене наказом ГУПН в Київській області від 26 грудня 2017 року № 2333. Допитані у суді першої інстанції свідки зазначили про те, що позивач характеризується посередньо, на його дії за час проходження служби надходили численні скарги.

68. Приписи Дисциплінарного статуту свідчать, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

69. Таким чином, сукупність раніше застосованих дисциплінарних стягнень слугували передумовою для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення зі служби в поліції.

70. Пунктом 1 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року № 70, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2016 року за N 250/28380 (далі - Інструкція № 70) визначено, що ця Інструкція визначає систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських, запобігання загибелі, пораненням і травмуванню їх та інших осіб під час поводження, зокрема, з вогнепальною зброєю.

71. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх без винятку поліцейських центрального органу управління поліції, його територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах (далі - орган поліції), державних установ (далі - установа), навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклад) (пункт 2 Інструкції № 70).

72. Відповідно до пункту 6 Інструкції № 70 поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний: 1) знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією; 2) забезпечити зберігання зброї і підтримувати її у справному та змащеному стані; 3) отримавши вогнепальну зброю та боєприпаси, діяти відповідно до вимог, передбачених розділами III, IV цієї Інструкції; 4) під час виконання службових обов`язків, проведення практичних стрільб постійно контролювати наявність отриманої зброї (боєприпасів) та не допускати випадіння її або витягування з кобури (спеціального спорядження) іншими особами; 5) здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов`язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом.

73. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горовенки та Бугара проти України» (заяви №№ 36146/05 та 42418/05) наголошував, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (див., mutatis mutandis, рішення від 17 червня 2008 року у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини» (Abdullah Yilmaz v. Turkey), заява № 21899/02, пункти 56-57). Зокрема, видаючи працівникам міліції вогнепальну зброю, слід проводити не лише необхідне технічне навчання, а й особливо ретельний відбір службовців, яким дозволять носити таку вогнепальну зброю (пункт 38).

74. Тож враховуючи встановлені судами обставини особистої недисциплінованості позивача, що мала місце протягом служби останнього, та склад дисциплінарного проступку у даному випадку, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та обраним видом дисциплінарного стягнення.

75. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

76. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

77. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

78. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

79. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

80. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

82. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

83. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

84. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

85. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду