Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.04.2018 року у справі №804/6911/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2020 року

Київ

справа №804/6911/17

адміністративне провадження №К/9901/46749/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський тролейбус"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Прудника С. В. від 06.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В. Є., суддів: Іванова С. М., Панченко О. М. від 01.03.2018

у справі № 804/6911/17

за позовом Комунального підприємства "Міський тролейбус"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці

про скасування постанов про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2017 року Комунальне підприємство "Міський тролейбус" (далі також - позивач, КП "Міський тролейбус") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці (далі також - відповідач), в якому просило: скасувати постанови Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.09.2017 № 238/4.7-2/613 та №238/4.7-2/614.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
06.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. У квітні 2018 року від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
01.03.2018, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

5.02.05.2018 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 06.09.2017 по
08.09.2017 на підставі наказу від 05.09.2017 №70-І та направлення на перевірку № 207/4.2-2 від 05.09.2017 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведена позапланова перевірка КП "Міський тролейбус" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 238/4.7-2.

8. Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення: не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці (частина 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці"); не дотримано розмір мінімальної заробітної плати (частини 1 , 2 та 4 статті 95 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини 1 та 2 статті 3 Закону України "Про оплату праці"); прийняття власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина 4 статті 97 КЗпП України).

9. На підставі акта перевірки у зв'язку з допущеними порушеннями Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис № 179/4.2-2 від 08.09.2017, яким зобов'язано позивача до 30.09.2017 вжити заходи по усуненню порушення вимог законодавства про працю в частині обов'язку роботодавця оплачувати працю у підвищеному розмірі, не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (стаття 108 Кодексу законів про працю України); вжити заходи по усуненню порушення вимог законодавства про працю в частині обов'язку роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, провести у разі необхідності відповідні перерахунки заробітної плати.

10.25.09.2017 на підставі акта перевірки № 238/4.7-2 від 08.09.2017 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 238/4.7-2/613 та №238/4.7-2/614.

11. Згідно з постановою № 238/4.7-2/613 від 25.09.2017 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 30 Закону України "Про оплату праці" та положень статті 97 КЗпП, а саме: не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку та допущено порушення, зазначені в пунктах 5.4.2,5.4.1,5.1.2 акта перевірки від 08.09.2017 №238/4.7-2, на КП "Міський тролейбус", а відтак на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.

12. Відповідно до постанови № 238/4.7-2/614 від 25.09.2017 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 95 КЗпП України, а саме: КП "Міський тролейбус" не було враховано той факт, що норма тривалості робочого часу в годинах при сорокагодинному робочому тижні на 2017 рік складає 1986 годин, тобто при проведенні розрахунку має бути встановлено погодинний мінімум у розмірі 9,67 грн, що на 0,12 коп. більше обраного позивачем для розрахунку у 2017 році, що спричинило порушення при проведенні розрахунку оплати праці за роботу у святкові дні, а відтак на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 9600,00 грн.

13. Виплата (перерахунок) за січень-квітень 2017 року заробітних плат здійснена позивачем у серпні 2017 року, що підтверджується наказом №399 від 08.08.2017 року "Про перерахунок заробітної плати".

14. Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що висновки проведеної відповідачем перевірки є протиправними, оскільки порушення вимог статті 30 Закону України "Про оплату праці" та статті 97 КЗпП України до початку перевірки були усунені, отже порушення щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці не було допущено. Приймаючи оспорювані постанови відповідач фактично двічі притягнув позивача до відповідальності за одне й те саме порушення, кваліфікуючи за різними нормами, що суперечить вимогам закону.

16. Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки були встановлені численні порушення, зокрема, частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" та статті 97 КЗпП України, що полягають у незабезпеченні достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, проведенні розрахунку погодинного мінімуму з порушеннями, що спричинило порушення при проведенні розрахунку оплати праці, недотримання вимог законодавства щодо розміру мінімальної заробітної плати, нездійснення оплати в нічний час, яка повинна проводитись у підвищеному розмірі, нездійснення оплати за роботу у святкові та неробочі дні.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що законодавець пов'язує необхідність застосування штрафу із фактом допущення порушень законодавства про працю, що в даному випадку мало місце, а не із наявністю порушень станом на час проведення перевірки, а відтак усунення порушень законодавства про оплату праці позивачем добровільно до початку проведення перевірки не спростовує сам факт вчинення ним такого порушення, за яке чинним законодавством передбачена відповідальність.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що такі ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме статті 3, частини 7 статті 4, частини 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" (далі також - Закон №877, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виявлені під час проведення перевірки порушення були усунуті самим позивачем ще до початку її проведення, на момент її проведення вже не існували, а відтак були і відсутніми підстави для прийняття оскаржуваних постанов. Вказує, що припис, прийнятий за наслідками перевірки, скасований постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
23.11.2017 у справі №804/6910/17, яка набрала законної сили.

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість такої та відсутність підстав для її задоволення, посилаючись на те, що суб'єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену статтею 265 КЗпП України, незалежно від усунення виявлених перевіркою порушень. Виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до позивача фінансові санкції і не звільняло позивача від обов'язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю. Усунення порушень законодавства про оплату праці позивачем добровільно до початку проведення перевірки не спростовує сам факт вчинення ним такого порушення, за яке законодавством передбачена відповідальність.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, згідно з положеннями якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

23. Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок №390 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

24. Згідно з пунктом 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

25. Пункт 3 Порядку №390 передбачає, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

26. Згідно з приписами пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

27. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами визначає Закон України "Про оплату праці" (далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

28. Відповідно до статті 3-1 Закону України "Про оплату праці" розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

29. Згідно зі статті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

30. Статтею 95 КЗпП України передбачено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

31. Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з постановою №238/4.7-2/613 від 25.09.2017 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 30 Закону України "Про оплату праці" та положень статті 97 КЗпП, а саме: не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку та допущено порушення, зазначені в пунктах 5.4.2,5.4.1,5.1.2 акта перевірки від
08.09.2017 №238/4.7-2, на КП "Міський тролейбус", а відтак на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.

33. Відповідно до постанови № 238/4.7-2/614 від 25.09.2017 позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 95 КЗпП України, а саме: КП "Міський тролейбус" не було враховано той факт, що норма тривалості робочого часу в годинах при сорокагодинному робочому тижні на 2017 рік складає 1986 годин, тобто при проведенні розрахунку має бути встановлено погодинний мінімум у розмірі 9,67 грн, що на 0,12 коп. більше обраного позивачем для розрахунку у 2017 році, що спричинило порушення при проведенні розрахунку оплати праці за роботу у святкові дні, а відтак на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 9600,00 грн.

34. Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

35. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

36. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 3, частини сьомої статті 4, частини одинадцятої статті 7 Закону №877, колегія суддів зазначає наступне.

37. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються ~law42~.

38. Згідно з положеннями ~law43~ його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

39. Основні принципи державного нагляду (контролю) визначені у ~law44~.

40. Згідно з положеннями ~law45~ у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання

41. Відповідно до частини одинадцятої статті 7 Закону №877 у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Водночас за змістом ~law46~ заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому ~law47~ порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

42. ~law48~ порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ~law49~.

43. Тобто, норма частини одинадцятої статті 7 Закону №877 в даному випадку не має застосовуватися, так як у цьому випадку застосуванню підлягають норми КЗпП України, а відтак колегія суддів відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

44. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №818/584/17, від 21.10.2019 у справі №804/4871/18 та від 22.05.2020 у справі №П/811/1996/17.

45. Колегія суддів зауважує, що підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є акт перевірки про виявлені факти порушення вимог законодавства про працю незалежно від їх подальшого усунення.

46. Водночас, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
23.11.2017 у справі №804/6910/17, яка набрала законної сили, скасовано припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці від 08.09.2017 № 179/4.2-2.

47. Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, що Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області при проведенні перевірки було відомо про самостійне усунення позивачем порушень, які стали підставою для прийняття, зокрема, оскаржуваного припису, однак на його думку самостійне усунення порушень не може бути підставою для звільнення від відповідальності. У даному випадку усунення порушень відбулось позивачем самостійно до початку інспекційного відвідування.

48. Разом із тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що добровільне усунення позивачем порушень законодавства про оплату праці до початку проведення перевірки не спростовує сам факт вчинення ним такого порушення, за яке чинним законодавством передбачена відповідальність, а відтак не звільняє від такої.

49. Колегія суддів, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у цій справі, вважає такий висновок судів помилковим з огляду на наступне.

50. Юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб'єктом владних повноважень.

51. Мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей належать: охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан); правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб'єкта до стану правомірної; правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням; попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб'єктів (загальна превенція); процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння; виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права; каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.

52. Враховуючи наведене, оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач добровільно усунув виявлені під час перевірки порушення ще до її проведення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.

53. Аналогічна правова позиція щодо підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності викладена у постановах Верховного Суду від
14.08.2020 у справі №803/1122/17 та від 20.03.2019 у справі №820/4984/17.

54. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

55. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

56. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

57. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

58. У зв'язку із викладеним, враховуючи положення статті 351 КАС України, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

59. Відповідно до частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частин 1 та 6 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

60. За подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн, за подання апеляційної скарги - 4800,00 грн та за подання касаційної скарги - 6400,00 грн.

61. Оскільки суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги Комунального підприємства "Міський тролейбус", то на його користь необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 14400,00 грн.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський тролейбус" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №238/4.7-2/613 від
25.09.2017.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №238/4.7-2/614 від
25.09.2017.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Міський тролейбус" (місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпровське Шосе, 22, код ЄДРПОУ: 34811465) судові витрати в сумі 14400,00 грн (чотирнадцять тисяч чотириста) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Казакова, 1Д, код ЄДРПОУ: 39788766).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко