Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2019 року у справі №2040/5858/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа №2040/5858/18

адміністративне провадження №К/9901/8948/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року (головуючий суддя Бегунц А. О., судді: Лях О. П., Яковенко М. М. ) у справі №2040/5858/18 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (надалі - позивач, податковий орган, контролюючий орган) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" (надалі - відповідач, підприємство, товариство), в якому просило стягнути до бюджету України грошові кошти у розмірі 95 876,33 грн. в рахунок погашення податкового боргу товариства з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
19.02.2019 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

22.02.2019 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від товариства надійшла заява про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування заяви, заявник посилається на понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року в задоволенні заяви товариства відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником всупереч вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства не надано до суду договір про надання професійної правничої допомоги. В підтвердження здійснення правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача судові витрати на професійну допомогу у розмірі 45 000 грн.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у наявності договору про надання правової допомоги у матеріалах справи. Вважає безпідставність висновку суду про необхідність долучення до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, оскільки діючим законодавством він не передбачений.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач звернувся до апеляційного суду із заявою про відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції. До заяви в підтвердження понесених витрат надано до суду копії акту прийому-здачі наданих послуг від 19.02.2019 року, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 22.02.2019 року, квитанції про сплату грошових коштів за надані послуги.

З наданих документів вбачається, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн., зокрема, за подання відзиву на апеляційну скаргу, складання апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, участь у судовому засіданні, надання необхідних консультацій.

Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про наявність в матеріалах справи договору про надання професійної правничої допомоги від 15.07.2018 року, про відсутність якого зазначив суд апеляційної інстанції.

Стосовно стягнення з позивача судових витрат на професійну допомогу у розмірі 45

000 грн. Верховний Суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин 2 -5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від
30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Доказів на підтвердження взаємозв'язку між сплаченими відповідачем адвокату коштами у розмірі 45 000 грн. та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору позивачем до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не надано розрахунок погодинної вартості правової допомоги, який передбачений договором.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн. є неспівмірною, зокрема, з ціною позову, оскільки предметом спору у справі є стягнення боргу на суму 95 876,33 грн., що свідчить про необґрунтованість заявленої до відшкодування суми.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства.

Всупереч вимог наведеної норми, відповідачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку обґрунтованість заявлених сум до відшкодування.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" залишити без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року у справі №2040/5858/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник