Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №826/166/18

адміністративне провадження №К/9901/36217/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Земляної Г.В., Коротких А.Ю., Федотова І.В. від 20.02.2018 у справі №826/166/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Приватне підприємство "Маркон", Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-УКРАЇНА" про визнання протиправним та скасування дозволу,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Приватне підприємство «Маркон», Товариство з обмеженою відповідальністю «КАДОРР-Україна» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

В січні 2018 року позивачем було подано клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №2230-Пд/К від 14.10.2010, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві;

- накладення заборони третім особам на виконання будь-яких будівельних робіт за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 14-16.

Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване тим, що оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт виданий без попереднього дозволу на виконання робіт в межах охоронної зони пам'ятки національного та міжнародного значення та в межах території, яка згідно діючої містобудівної документації заборонена для нової забудови. Крім того зазначено, що позивач є власником сумісних із будівельним майданчиком земельної ділянки та будинку. Відтак, внаслідок виконання будівельних робіт належний позивачеві будинок та прибудинкові споруди зазнають істотних пошкоджень - тріщин у їх конструктивних елементах. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до знищення майна позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2018 року клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію дозволу на виконання будівельних робіт №2230-Пд/К від 14.10.2010, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві. В решті клопотання - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2018 року скасовано в частині задоволення клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову в частини зупиненні дії дозволу на виконання будівельних робіт №2230-Пд/К від 14.10.2010 виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві - відмовлено. В решті ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення процесуального права, просить скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу без участі позивача чи її представника, які не були належним чином повідомлені про розгляд справи. Вказує, що згідно даних онлайн -сервісу "Відстеження поштових відправлень" конверт, адресований позивачу з відміткою "Про закінчення терміну зберігання повернувся лише 21.02.2018, проте судом розглянуто справу 20.02.2018. Зазначає, що вказане порушення процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення. Крім того вказує на наявність підстав для забезпечення позову, оскільки є власником сумісних із будівельним майданчиком земельної ділянки та будинку. Відтак, виконання будівельних робіт може призвести до знищення майна позивача.

Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Стосовно посилання на порушення процесуального права як на обов'язкову підставу для скасування судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

З оскаржуваної постанови від 20.02.2018 вбачається, що вона ухвалена у відкритому судовому засіданні без участі позивача чи її представника.

В матеріалах справи наявний конверт, адресований позивачу на зазначену нею адресу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Колегія суддів зазначає, що поштовий штамп на довідці про причини не вручення датований 19.02.2018. Крім того, згідно даних онлайн - сервісу "Відстеження поштових відправлень" рекомендоване відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0102920263299 (яке міститься в матеріалах справи та адресоване саме позивачу) 19.02.2018 зареєстровано "Повернення за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання".

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що за допомогою вказаного онлайн-сервісу суд апеляційної інстанції пересвідчився про повернення поштового відправлення на адресу суду, тому 20.02.2018 здійснював розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача чи її представника, вважаючи її належним чином повідомленою.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. що позивач була належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, а тому судове рішення з підстав, визначених п. 3 ч. 1 ст. 353 КАС України скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Позивач зазначає, що підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №2230-Пд/К від 14.10.2010 є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та необхідності докласти значних зусиль та витрат для їх відновлення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у заявленому клопотанні про забезпечення позову не наведено будь-яких обґрунтувань та мотивів, що стали підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову та не зазначено, якими доказами підтверджуються обставини на які посилається позивач, як на підставу для необхідності вчинення дій для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Посилання на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не можуть вважатись підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, так як є обгрунтуванням предмету позову та підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

Крім того, жодних мотивів позивачем не наведено, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду до ухвалення рішення в адміністративній справі не наведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову немає, а забезпечення позову про скасування дозволу на виконання будівельних робіт шляхом зупинення дії такого дозволу фактично є ухваленням рішення без розгляду справи по суті та не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду