Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року

м. Київ

справа № 580/4350/20

адміністративне провадження № К/9901/5160/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 (суддя Гаврилюк В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 (колегія у складі суддів Губської Л.В., Карпушової О.В., Степанюка А.Г.)

у справі № 580/4350/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 13 протоколу № 110 від 30.07.2020) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду першої групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку визначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.07.1986 № 1221 ОСОБА_1 в період з 14.06.1986 по 17.07.1986 брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та проходив військову службу, як кадровий військовослужбовець в Збройних Силах і 26.12.1995 позивач звільнений в запас ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

3. Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОН та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС захворювання ОСОБА_1 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

4. 25.10.2016 позивачу встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідка МСЕК № 532406 серії 12 ААБ).

5. 18.02.2020 позивачу встановлено безтерміново І групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідка МСЕК № 767373 серії 12 ААА).

6. 24.02.2020 позивачу видане посвідчення, відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І "Б" групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

7. Наведені обставини та встановлення інвалідності першої групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, стали підставою для звернення позивача до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

8. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 110 від 30.07.2020, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявник звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 26.06.2020, а інвалідність йому встановлена 26.10.2016, він не має права на призначення одноразової грошової допомоги.

9. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 19 Порядку № 975 та підстав, які зазначив відповідач, вказана норма не містить.

11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що згідно з п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

12. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

13. Оскільки позивач звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 26.06.2020, а інвалідність встановлена 25.10.2016, він не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення ІІ інвалідності, тобто 25.10.2016.

16. Оскільки позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 26.06.2020, а інвалідність йому встановлена 25.10.2016, то він не має права на призначення одноразової грошової допомоги, так як право на отримання одноразової грошової допомоги позивач мав реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII.

17. Посилання позивача на те, що датою виникнення права на отримання грошової допомоги є саме 18.02.2020 (у зв`язку із встановленням І групи інвалідності з причин захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), є помилковим, оскільки пунктом 3 Порядку № 975 чітко визначено, що у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі позивач із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

19. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 826/11299/18, від 12.03.2020 у справі № 823/238/18; безпідставно послалися на п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він не звертався за призначенням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності (2016 рік) та не отримував таку допомогу; при зверненні до Пенсійного фонду вказав, що підставою для виплати одноразової грошової допомоги є саме встановлення І групи інвалідності (2020 рік).

20. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Покликається на те, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

21. Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

22. Оскільки 25.10.2016 позивачу встановлено безтермінову ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону № 2011-ХІІ є саме дата, зазначена у довідці МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності, тобто 25.10.2016.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

24. Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із пропуском ним трирічного строку звернення.

25. Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

26. Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

27. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

28. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

29. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 ( в редакції, чинній на момент звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності-дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення.

30. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (25.10.2016).

31. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.04.2023 у справі № 280/4435/18.

32. Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 (у редакції на момент первинного встановлення групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

33. Частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

34. У постанові від 03.08.2021 у справі № 480/4365/20 Верховний Суд зазначив наступне:

« Порядок № 499 та Порядок № 975 є підзаконними нормативно-правовими актами і їх положення не можуть суперечити акту вищої юридичної сили - Закону № 2011-XII. При цьому, як було зазначено вище, ні Порядок № 499, ані Порядок №975 не встановлюють строків звернення заінтересованої особи із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а встановлюють порядок та умови звернення щодо її призначення та виплати, в той же час, строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 № 2011-XII, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону №5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, законом встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

Встановлення законом обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.»

35. Отже, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, так як право на отримання одноразової грошової допомоги позивач мав реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII.

36. Щодо посилання скаржника на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 826/11299/18, від 12.03.2020 у справі № 823/238/18, то правовідносини у справі, що розглядаються є різними, оскільки у справах № 826/11299/18, № 823/238/18, відповідач відмовляв у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав пропуску строку, встановленого ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, а у справі, що розглядається, - з підстав, встановлених ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII.

37. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №580/4350/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб