Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №541/2546/17

адміністративне провадження №К/9901/38587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в складі судді Городівського О.А. від 22.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г. від 27.02.2018 у справі №541/2546/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи: Полтавський обласний військовий комісаріат, Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

20 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги; визнати нечинним і скасувати п. 26 Протоколу № 67 від 19.08.2016 року рішення комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті/інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, зазначений адміністративний позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що фактично про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише на момент звернення з вказаним позовом до суду, проте суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частин 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містять і частини 1 та 2 ст. 122 КАС України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.

Судами встановлено, що предметом позову в даній справі є оскарження рішення комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 67 від 19.08.2016 року в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України (у новій редакції - 122 КАС України), оскільки про наявність рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу стало відомо у вересні 2016 року.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись із зазначеними висновками.

Так, вказуючи, що про існування оскаржуваного рішення позивачу стало відомо у вересні 2016 року з листа Полтавського обласного військового комісаріату від 13.09.2016 року №10/704, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили дату отримання позивачем спірного рішення комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 67 від 19.08.2016 року, як і не перевірили, чи пропущено строк звернення до суду з позовом про оскарження вказаного рішення, оскільки лист військового комісаріату, в якому, як зазначено судами, вказано всі реквізити прийнятого рішення та викладено мотивацію прийнятого рішення, не є рішенням, яке оскаржує позивач.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями для встановлення чи дослідження додаткових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду