ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №820/503/18

адміністративне провадження №К/9901/54131/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бучик А.Ю., судді Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Білової О.М. від 05 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білої Л.М., Гонтарука В.М., Граб Л.С. від 21 травня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила суд:

- визнати рішення Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 22 вересня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу протиправним і скасувати його;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові призначити і виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з моменту її звернення з 14 вересня 2017 року, зарахувавши до стажу за вислугу років роботу на посаді викладача хору дитячої школи мистецтв ім. П.І.Чайковського з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року.

Позов обґрунтований тим, що станом на день звернення до відповідача за призначенням пенсії позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має страховий стаж для призначення пенсії за вислугою років.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що посада викладача в позашкільних закладах освіти, на якій працювала позивач не входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення суду першої та апеляційної інстанції та задовольнити позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 18 червня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю. та Гриціва М.І.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що позивач працювала на посадах: з 26 жовтня 1983 року по 27 квітня 1987 року - музикальний працівник; з 01 вересня 1987 року по 01 серпня 1988 року - керівник хорового гуртку у середній школі № 130; з 02 вересня 1988 року по 08 січня 2003 року - вчитель музики у середній школі № 153; з 09 січня 2003 року по 13 квітня 2007 року - начальник відділу «Клуб» у Харківській обласній благодійній єврейській організації «Хесед-Шааре Тіква»; з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року - викладач хору у дитячій школі мистецтв ім. П.І.Чайковського; з 18 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року - музичний керівник у дитячій школі мистецтв ім. П.І.Чайковського, що підтверджується копією трудової книжки від 29 жовтня 1983 року № 0127331.

14 вересня 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням від 22 вересня 2017 року Слобожанським відділом Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що право на пенсію за вислугу років працівників освіти визначається за Переліком № 909, період роботи з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року на посаді викладача хору в дитячій школі мистецтв ім. П І. Чайковського не враховується до спеціального стажу, оскільки викладачі «позашкільних навчальних закладів» Переліком № 909 не передбачені. Згідно наданого статуту дитячої школи мистецтв ім. П І. Чайковського, заклад належить до системи позашкільної освіти. Згідно наданих до управління документів загальний трудовий стаж ОСОБА_2 складає 32 роки 3 місяці 14 днів, із них за вислугу років - 18 років 10 місяців 24 дні.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач 30 січня 2018 року звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що в спірний період працювала на посаді педагогічного працівника позашкільного навчального закладу, має необхідний педагогічний стаж, а тому суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано прийшли до висновку про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Від Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Приписами статті 28 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII) передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 12 Закону № 1841-III та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до статті 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_2 на посаді викладача хору дитячої школи мистецтв ім. П.І.Чайковського з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року, повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 718/2293/16-а, від 05 березня 2019 року у справі № 686/9307/17, від 12 березня 2019 року у справі № 647/514/17, від 13 березня 2019 року у справі № 602/958/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Тому, враховуючи, що стаж роботи ОСОБА_2 на посаді викладача хору дитячої школи мистецтв ім. П.І.Чайковського з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року, повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів вважає, що вимога позивача зобов'язання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові призначити і виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з моменту її звернення з 14 вересня 2017 року, зарахувавши до стажу за вислугу років роботу на посаді викладача хору дитячої школи мистецтв ім. П.І.Чайковського з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року, є обґрунтованою.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.

Відповідно до квитанції № 26 від 30 січня 2018 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання позову у сумі 704,80 грн., відповідно до квитанції № 52 від 19 березня 2018 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1067,50 грн., відповідно до квитанції № СВ00560470 від 18 червня 2018 року ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1410.00 грн., що вцілому складає 3182,00 грн., які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (частина перша статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною відмову Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 22 вересня 2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу протиправним.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові призначити і виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з моменту її звернення з 14 вересня 2017 року, зарахувавши до стажу за вислугу років роботу на посаді викладача хору дитячої школи мистецтв ім. П.І.Чайковського з 01 вересня 2009 року по 03 травня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові судові витрати на користь ОСОБА_2 у сумі 3182,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

М.І. Гриців