ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/6364/15

адміністративне провадження №К/9901/27937/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (Біляївське відділення)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у складі суду Андрухіва В.В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у складі суддів Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лук'янчук О.В.,

у справі № 815/6364/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Інтер Ойл»

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

29 жовтня 2015 року, з урахуванням зміни адміністративного позову від 01 грудня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Інтер Ойл" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення виїзної позапланової перевірки Товариства та складання акта від 11 вересня 2015 року за №1232/22/39115880 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2015 року» (далі - акт перевірки), визнання неправомірними дії податкового органу щодо внесення до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформації на підставі акта перевірки, зобов'язання податкового органу вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акта перевірки.

09 лютого 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, задовольнити частково, зобов'язано податковий орган утриматися від використання інформації, відображеної в акті перевірки, як підстави для висновків стосовно взаємовідносин Товариства з його контрагентами, у тому числі шляхом розміщення цієї інформації в електронних базах даних податкового органу. В решті позову відмовлено.

01 серпня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові Товариству, доводить неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій положень пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

05 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків на виконання ухвал цього суду від 02 серпня 2016 року, 05 вересня 2016 року та витребувано справу №815/6364/15 з Одеського окружного адміністративного суду.

17 січня 2017 року справа №815/6364/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справу № 810/6364/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/27937/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39115880, перебуває на податковому обліку з 28 лютого 2014 року, є платником податку на додану вартість з 04 квітня 2014 року.

Податковим органом у серпні-вересні 2015 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2015 року, за результатами якого складений акт від 11 вересня 2015 року №1232/22/39115880 (далі - акт перевірки).

Перевірка проведена працівниками податкового органу відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього кодексу, на виконання ухвали Біляївського районного суду від 15 липня 2015 року, постановленої в межах кримінальної справи №496/2981/15-к про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки Товариства, виданих на її виконання наказів керівника податкового органу від 27 серпня 2015 року за №438, від 27 серпня 2015 року №439, №459 від 02 вересня 2015 року. Відтак, перевірка проведена податковим органом в межах повноважень та відповідно до Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість та податку на прибуток, за результатами перевірки, не прийняті.

Оцінюючи спір про визнання неправомірними дій податкового органу щодо внесення до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інформації на підставі акта перевірки від 11 вересня 2015 року та зобов'язання податковий орган вилучити вказану інформацію з відповідної бази даних, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем відносно позивача, до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (ІС «Податковий блок» - Аналітична система) відомості не вносилась. Наведені обставини також підтверджуються наданою відповідачем роздруківкою з електронної автоматизованої системи (ІС Податковий блок - Аналітична система) - «Інформація з системи співставлення (податкові зобов'язання та податковий кредит) помісячно по Товариству в розрізі контрагентів».

Суд апеляційної інстанції висновуючись на тому, що посадовими особами податкового органу дії з внесення до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок - аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформації на підставі акта перевірки не вчинялися, дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання таких дій неправомірними та відсутність також підстав для зобов'язання відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем (ІС Податковий блок - Аналітична система) інформації по Товариству в розрізі контрагентів.

Абзацом п'ятим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (із змінами, внесеними ЗУ № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків»), в редакції, чинній з 01 вересня 2015 року, які діяли на час складання акта перевірки, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи те, що на підставі акта перевірки, податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість не приймались, дійшли до висновку, що одним із способів захисту зокрема прав та інтересів платника податку є необхідність зобов'язати податковий орган утриматися від використання інформації, відображеної в акті перевірки, як підставу для висновків стосовно взаємовідносин Товариства з його контрагентами, у тому числі шляхом розміщення цієї інформації в електронних базах даних податкового органу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині обраного способу захисту прав позивача, про зобов'язання податкового органу утриматися від використання інформації, яка відображена в акті перевірки шляхом розміщення цієї інформації в електронних базах даних податкового органу, з огляду на повноваження суду при вирішенні справи, встановлені пунктом 3 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017 року, на час вирішення справи судами попередніх інстанцій.

Такий висновок судів попередніх інстанцій обумовлений ще і тим, що підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим «Вступна частина» акта перевірки, з посиланням на накази керівника податкового органу які вищеозначені в цьому судовому рішенні.

Підстави проведення перевірки призначеної в межах кримінального провадження та наказ про її проведення судами попередніх інстанцій досліджені.

Нормами пункту 86.9 статті 86 (редакції діючої на час постановлення ухвали в межах кримінального судочинства) Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що на початок перевірки існувала пряма заборона закону, за якою органи податкової служби не мали права виносити податкові повідомлення - рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства, що доводить необхідність встановлення застережень щодо можливості використання податкової інформації визначеної актом перевірки в Інформаційних системах податкового органу.

Суд визнає неприйнятним посилання податкового органу на порушення судами попередніх інстанцій положень пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки в межах спірних відносин акт перевірки є доказом в межах кримінального провадження, а сама перевірка його заходом (специфічною слідчою дією) що доводить неможливість застосування її наслідків в податкових правовідносинах на загальних підставах.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (Біляївське відділення) залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 815/6364/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер