Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №808/2203/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №808/2203/15

адміністративне провадження №К/9901/40785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у складі судді Шари І.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у складі суддів Суховарова А.В., Ясенова Т.І., Головко О.В.

у справі № 808/2203/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Офісу великих платників податків ДФС, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових вимог, рішення про опис майна у податкову заставу,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального головного управління Міндоходів (після реорганізації Офісу великих платників податків ДФС) (далі - 1 податковий орган, 1 відповідач у справі), Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (після реорганізації Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) (далі - 2 податковий орган, 2 відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням уточнення позову) визнати протиправними та скасувати податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, з мотивів їх протиправності.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові вимоги від 13 березня 2015 року №1-18 винесену 1 відповідачем та від 13 березня 2015 року №1786-25 винесену 2 відповідачем, визнав протиправним та скасував рішення про опис майна у податкову заставу від 9 квітня 2015 року №2155/10/28-04-2300-014/3, винесене 1 відповідачем.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 1 відповідач та 2 відповідач за поданими листами відокремлених підрозділів позивача не здійснили зарахування переплати (надміру сплачених грошових зобов'язань) з авансових внесків податку на прибуток в рахунок сплати податкового зобов'язання відокремлених підрозділів позивача з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

У червні 2017 року 1 відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідачів із заявами про зарахування переплати з рахунку по авансових внесків з податку на прибуток на рахунок з авансових внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів. Однак перерахунків відповідачами не зроблено, з огляду на недосконалість алгоритму відображення даних в інтегрованих картках позивача. Позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач зареєстрований як юридична особа (код ЄДРПОУ 00130872), що підтверджується довідкою з Єдиного реєстру підприємств та організацій України №467/2014, знаходиться на податковому обліку у 1 відповідача та має наступні структурні підрозділи:

- відокремлений підрозділ «Дніпроенергосервіс», за адресою 69089, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Зачиняєва, 156;

- відокремлений підрозділ «Запорізька теплова електростанція», за адресою 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 95;

- відокремлений підрозділ «Криворізька теплова електростанція», за адресою 53860, Дніпропетровська обл., Апостолівський район, м. Зелендольськ, пл. Енергетиків, 1;

- відокремлений підрозділ «Придніпровська теплова електростанція», за адресою 49112, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Гаванська, 1.

З 2013 року позивач став платником податку на прибуток на консолідованій основі.

Відповідно до абзацу 11-12 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у 2013 році) у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

На виконання вказаної норми відокремлені підрозділи позивача подали до 2 відповідача та 1 відповідача відповідно розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2013 рік по ВП «Придніпровська ТЕС», згідно якого авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року складає 5015710,00 грн, та розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2013 року по ВП «Запорізька ТЕС», згідно якого авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року складає 6223483,00 грн.

Позивач за наслідками першого кварталу 2014 року отримав збиток та подав 1 відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за перший квартал 2014 року, якою підтвердив збитковість. Внаслідок подання такої декларації позивач у другому-четвертому кварталі 2014 року (починаючи з квітня 2014 року) сплату авансових внесків не здійснював, а остання сплата авансових внесків за березень 2014 року відбулась 28 березня 2014 року по ВП «Придніпровська ТЕС» у розмірі 5015710,00 грн, та по ВП «Запорізька ТЕС» у розмірі 6223483,00 грн.

Позивачем 28 травня 2014 року прийнято рішення про виплату дивідендів за 2013 рік у 2014 році. Позивачем нараховано та задекларовано авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 12850466,00 грн по ВП «Придніпровська ТЕС», з яких податкові зобов'язання у розмірі 5015710,00 грн зменшено на суму авансових внесків за березень 2014 році у відповідності до абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що підтверджується розрахунком податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за дев'ять місяців 2014 року. Також позивачем нараховано та задекларовано авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 12508087,00 грн по ВП «Запорізька ТЕС», з яких податкові зобов'язання у розмірі 6223483,00 грн зменшено на суму авансових внесків за березень 2014 року у відповідності до абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивачем додатково подані заяви про зарахування переплати з рахунку призначеного для сплати авансових внесків податку на прибуток на рахунок призначений для авансових внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів до 1 відповідача по ВП «Запорізька ТЕС» у розмірі 6223483,00 грн - листом № 2764/06 від 13 червня 2014 року та повторно листом № 2974/06 від 25 червня 2014 року про зарахування переплати у розмірі 3866637,00 грн та листом № 3030/06 від 1 липня 2014 року про зарахування переплати у розмірі 2356846,00 грн.

Аналогічні заяви про зарахування переплати з рахунку призначеного для сплати авансових внесків податку на прибуток на рахунок призначений для авансових внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів до 2 відповідача по ВП «Придніпровська ТЕС» у розмірі 5015710,00 грн - листом № 3234/0800 від 13 червня 2014 року про зарахування переплати у розмірі 3750034,00 грн та листом № 3552/0800 від 2 липня 2014 року про зарахування переплати у розмірі 1265676,00 грн.

Вказані обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанції, не є спірними між сторонами та не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги. Перерахунок відповідачами не зроблений, при цьому, у відповіді на звернення 2 відповідач зазначає про недосконалість алгоритму відображення даних в інтегрованій картки позивача.

1 відповідачем позивачу вручена податкова вимога №1-18 від 13 березня 2015 року про сплату податку на прибуток за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 6223312,43 грн.

2 відповідачем позивачу вручена податкова вимога №1786-25 від 13 березня 2015 року про сплату податку на прибуток за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 5015709,55 грн.

Рішенням 1 відповідача №2155/10/28-04-2300-014/3 від 9 квітня 2015 року, майно позивача описано у податкову заставу.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до абзаців 9, 11, 12 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків в другому - четвертому кварталах звітного року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом. В складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватись в наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного року по лютий наступного року.

Згідно узагальнюючої податкової консультації з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України № 698 від 22 листопада 2013 року, платник авансових внесків з податку на прибуток, який отримав збиток за підсумками першого кварталу звітного року, має право включити у зменшення зобов'язань сплачені авансові внески.

За приписами пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що згідно інтегрованої картки платника податків, позивач мав сплачені авансові внески з податку на прибуток, при тому що підприємство задекларувало збиткову діяльність та обов'язок зі сплати податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що незважаючи на те, що платежі з названих податків сплачуються на різні рахунки, відкриті в державному казначействі, це не може бути перешкодою для заліку обов'язків з одного податку за рахунок переплати іншого податку, адже обидва податку сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового Кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань в довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком в разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі № 808/2203/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер