Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №687/545/17

адміністративне провадження №К/9901/18871/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (судді Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі № 687/545/17 за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії державного службовця.

На обґрунтування позову вказував, що він перебуває на обліку в управлінні ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності, призначеній у відповідності до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

Вважаючи достатнім для призначення пенсії по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії; далі - Закон № 3723-ХІІ) стаж державної служби (22 роки і 7 місяців) позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності за Законом № 1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.

У відповідь управління ПФУ листом від 19 квітня 2017 року № 398-02 відмовило позивачеві у такому переведенні.

Чемеровецький районний суд Хмельницької області постановою від 30 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність законних підстав для призначення позивачеві пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ з огляду на наявність у нього станом на 31 березня 2017 року стажу державної служби 22 роки і 7 місяців, встановленої довічно ІІ групи інвалідності. Цей суд визнав помилковими доводи пенсійного органу щодо поширення вимог пунктів 10, 12 Прикінцевих положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) стосовно призначення пенсії за віком, оскільки статтею 37 Закону № 3723-ХІІ врегульовано питання призначення пенсії державним службовцям за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 06 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нову постанову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Визнаючи безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з тих обставин, що на час його звернення до пенсійного органу з заявою про переведення на пенсію по інвалідності державного службовця він досяг 46 років та продовжував працювати на посаді державного службовця.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач указує, що на момент набрання чинності (01 травня 2016 року) Законом № 889-VIII, він перебував на посаді державного службовця та мав достатній для призначення пенсії по інвалідності держаного службовця стаж державної служби. А з 30 березня 2017 року він був звільнений з посади державної служби та 31 березня 2017 року призначений на посаду в органах місцевого самоврядування, тобто, на час звернення до пенсійного органу про переведення на пенсію по інвалідності за іншим Законом він не перебував на державній службі.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що позивачу з 20 березня 2002 року призначено пенсію по інвалідності згідно з вимогами Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Наказом від 28 березня 2017 року № 182-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України. 10 квітня 2017 року позивач письмово звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності як особи з інвалідністю ІІ групи, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до статті 37 Закону № 3723-XII. Листом від 19 квітня 2017 року № 398-02 управління ПФУ відмовило в призначенні пенсії державного службовця, мотивуючи тим, що з 1 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, відповідності до пунктів 10, 12 Прикінцевих положень якого пенсія державного службовця згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII призначається двом категоріям осіб: державним службовцям, які на день набрання чинності Закону № 889-VІІІ (01 травня 2016 року) обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України; особам, які на день набуття чинності Закону України № 889-УІІІ мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 у спорі цієї категорії зазначила про таке.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами частини дев'ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).

Якщо особі з інвалідністю I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).

Судом у вказаній зразковій справі установлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить 22 роки 04 місяці 09 днів, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 002707, виданої 06 жовтня 2015 року.

Таким чином, оскільки особа, яка ініціювала касаційний перегляд у цій справі, є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ця особа має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Стосовно аргументів пенсійного органу про те, що законодавець визначив правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі доводи необґрунтовані. Суд виходив з того, що Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для пенсіонера тлумаченню законодавства України.

Враховуючи те, що ці висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, прийняті за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується підставності переведення позивача з пенсії по інвалідності за Законом № 1058 IV на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, то висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, стосовно відсутності законодавчих передумов щодо досягнення певного віку при призначенні пенсії по інвалідності за Законом № 3723-ХІІ узгоджується з вимогами законодавства.

Водночас висновок апеляційного суду щодо перебування позивача на державній службі на час звернення до пенсійного органу з заявою про переведення на пенсію по інвалідності за іншим Законом є суперечливим, оскільки суд фактично прирівняв правовий статус служби в органах місцевого самоврядування позивача до державної служби з посиланням на матеріали справи.

Суд апеляційної інстанцій правильно встановив фактичні обставини, однак помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Обставини справи не потребують додаткового дослідження доказів. Підставами для втручання в судове рішення є неправильне розуміння і порушення норм матеріального права, які є достатніми для того, щоб його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 687/545/17 скасувати.

Постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко