ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №495/620/17

адміністративне провадження №К/9901/16412/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - управління ПФУ) на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2017 року (суддя Шевчук Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (судді Кравець О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.) у справі № 495/620/17 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити дії, -

встановив:

31 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати протиправним розпорядження відповідача від 16 січня 2017 року № 137328 про відмову в проведенні їй перерахунку пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком; зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 30 грудня 2016 року відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії; зобов'язати управління ПФУ сплатити різницю між фактично отриманою та призначеною ОСОБА_1 пенсії за віком з 30 грудня 2016 року відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком та зобов'язати управління ПФУ виплачувати пенсію у перерахованому розмірі в подальшому.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області постановою від 10 квітня 2017 року позов задовольнив повністю.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди указали, що частиною третьої статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, за яким показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, а позивачка за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV звернулася вперше, тому має застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком (2013-2015 роки).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій управління ПФУ звернулося з касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Управління ПФУ зазначає про те, що оскільки позивачка була отримувачем пенсії за вислугу років, то при її переведенні на пенсію за віком за положеннями частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії попереднього виду пенсії.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що з 01 листопада 2006 року на підставі особистої заяви позивачки управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області призначило їй вперше пенсію за вислугу років. При призначенні пенсії було враховано стаж роботи 29 років 8 місяців 7 днів, в тому числі стаж за вислугу років - 25 років 7 місяців; розмір середньої заробітної плати за 2005 рік - 735 грн 57 коп.

З відомостей трудової книжки позивачки вбачається, що 06 листопада 2011 року її було прийнято на роботу до Кулевчанської ЗОШ І-ІІІ ступеню на посаду вчителя початкових класів. З дня прийняття її на роботу виплата пенсії за вислугу років була припинена на підставі частини другої статті 7 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), за якою пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

На підставі заяви позивачки від 05 жовтня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Саратському районі поновило виплату пенсії за вислугу років у зв'язку зі звільненням з роботи. Пенсію було обчислено із заробітної плати за період роботи з 01 грудня 1991 року по 30 листопада 1996 року та з 01 липня 2000 року по 31 жовтня 2006 року з урахуванням середньомісячного заробітку по Україні 2752 грн 95 коп. Після доопрацювання середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 1197 грн 91 коп. Розмір пенсії з 05 жовтня 2012 року складав 895 грн 50 коп.

З 01 грудня 2013 року у зв'язку зі зміною місця проживання позивачки, її пенсійну справу було взято на облік до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі.

Після досягнення пенсійного віку 12 грудня 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. З цієї ж дати її було переведено на пенсію за віком, яку обчислено із заробітної плати за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2012 року та з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2016 року з урахуванням середньомісячного заробітку в Україні за 2007 рік - 1197 грн 91 коп. Загальний стаж позивачки склав 37 років 7 місяців 29 днів.

30 грудня 2016 року позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2015 рік - 3 661 грн 41 коп.).

Листами від 17 та 18 січня 2017 року № 142/с-01 та № 143/с-01 відповідно відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії з посиланням на положення статті 45 Закону № 1058-ІV

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу позивачка звернулася до суду з указаним позовом.

Верховний Суд України та Верховний Суд раніше висловили правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15 сформулював такий правовий висновок.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Далі суд на підставі аналізу наведених норм робить висновок, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV говорить про порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Натомість особі пенсіонера у тій справі була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.

Також було встановлено, що пенсіонер у тій справі після призначення пенсії за вислугу років продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічні висновки сформулював й Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2018 року у справі № 127/16610/17.

У справі, яка є предметом касаційного оскарження, суди встановили, що ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивачка звернувся вперше.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої і апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої і апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко