Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №640/9094/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №640/9094/19

адміністративне провадження №К/9901/25523/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року (суддя Головань О. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року (головуючий суддя Федотов І. В., судді Літвіна Н. М., Сорочко Є. О.) у справі № 640/9094/19 за заявою Головного управління ДФС у м. Києві до Дочірнього підприємства "ТЕХНОТЕК" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Рішення судів мотивовані наявністю спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для внесення контролюючим органом заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків в порядку, визначеному статтею 283 КАС України. Так, платником податків у судовому порядку було оскаржено наказ Головного управління ДФС у м. Києві №6236 від 16 травня 2019 року, на підставі якого перевіряючими було здійснено вихід за адресою Дочірнього підприємства "ТЕХНОТЕК", але працівниками останнього представників контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки допущено не було.

Не погодившись з указаними рішеннями, Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що оскарження наказу про проведення перевірки є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, а не спором про право. На переконання скаржника, відмова у відкритті провадження лише із зазначених підстав фактично нівелює встановлену законодавством можливість контролюючого органу оперативно реагувати на невиконання його законних вимог платником податків.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 4 жовтня 2019 року було зупинено касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року касаційне провадження у даній справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 28 листопада 2019 року в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми, на думку колегії суддів, має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для звернення до суду із відповідною заявою.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою.

Слід зазначити, що КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв незгоди з рішенням контролюючого органу як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює наявність існування такого спору з огляду на спосіб вираження відповідної незгоди учасником провадження. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права.

Судами встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 16 травня 2019 року №6236 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Дочірнього підприємства "Технотек"" здійснено виїзд за адресою відповіача, однак директор ДП "Технотек" Шехтман О. Л. відмовилась від отримання завіреної копії наказу про проведення позапланової виїзної перевірки та підписання направлення на перевірку, за наслідками чого було складено акт про недопуск до проведення перевірки від 16 травня 2019 року №402/26-15-14-07-01-22.

17 травня 2019 року відповідачем було прийнято рішення №92988 про застосування адміністративного арешту майна платника податків в порядку підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з відомостями КП "Діловодство спеціалізованого суду" у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/8525/19 за позовом Дочірнього підприємства "Технотек" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №6236 від 16 травня 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Технотек"" (ухвала про відкриття провадження від 20 травня 2019 року).

З огляду на те, що ДП "Технотек" оскаржило в судовому порядку наказ №6236 від 16 травня 2019 року, який і став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів на підставі заяви такого органу.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа №818/907/16), від 25 січня 2019 року (справа №808/2981/14), де зазначається, що незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

Посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року (справа №804/19780/14) щодо відсутності спору про право у разі оскарження наказу про проведення перевірки, є безпідставними, оскільки касаційним судом рішення у вказаній справі ухвалено за інших фактичних обставин, а саме за наявності скарги на дії посадових осіб контролюючого органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги позивача слід відмовити, а судові рішення - залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року у справі №640/9094/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду