Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.04.2019 року у справі №523/4824/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №523/4824/17

адміністративне провадження №К/9901/11373/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 24 травня 2017 року, прийняту у складі судді Сувертак І. В. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Шляхтицького О. І. (головуючий), Потапчука В. О., Семенюка Г. В.

І. Суть спору:

1. Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надалі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови від 14 березня 2017 року за виконавчим провадженням ВП № 53387466 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішення суду по справі № 523/6003/15-а загалом виконано, нарахувати пеню, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, управління не має можливості, та державний виконавець мав право звернутись до суду з заявою про ро'зяснення постанови суду.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гринчишиною О. С. 13.02.2017 було відкрито виконавче провадження ВП № 53387466 з примусового виконання виконавчого листа № 523/6003/15-а, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повернути ОСОБА_1 всі безпідставно утримані кошти, згідно рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси № 107 від 25.02.2015 та рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси № 35 від
27.03.2015, відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 105 8-V з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України у триденний строк з дати набуття рішенням законної сили.

5.20 березня 2017 року на адресу управління надійшла постанова Відділу від 14 березня 2017 року ВП № 53387466 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн. у зв'язку з невиконанням вимог виконавчого листа № 523/6003/15-а, виданого 06 лютого 2017 року Суворовським районним судом м. Одеси.

6. Вважаючи, що вказану постанову прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 24 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

8. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були поважні причини на часткове не виконання постанови суду, а державний виконавець не звернувся з поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

9. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 24 травня 2017 року змінено в мотивувальній частині у викладеній редакції.

9.1. В решті рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24 травня 2017 року - залишено без змін.

10. Змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поверненню, з одночасною сплатою нарахованої на відповідні суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, підлягають лише ті суми коштів, які були фактично стягнуті з пенсіонера пенсійним органом, внаслідок неправомірного (на думку пенсійного органу) отримання пенсіонером пенсії в період часу до прийняття рішення пенсійним органом про таке стягнення.

Разом з тим, з матеріалів справи, а саме листа позивача вбачається, що нарахувати пеню, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, управління не має можливості оскільки утримання з пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення №107 від 25 лютого 2015 року та №35 від 27 березня 2015 року не проводилось, тобто було зазначено, що в період часу до винесення рішення пенсійного органу №107 від 25 лютого 2015 року про утримання надміру виплачених сум щодо ОСОБА_1 з вказаної особи грошові кошти не стягувались, що, на думку колегії суддів, свідчить про безпідставність посилань відповідача на протиправне невиконання позивачем виконавчого листа від 23 листопада 2016 року № 523/6003/15-а та протиправність постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення штрафу.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

12. У скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю на новий розгляд.

13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що пенсійний орган не виконав постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2016 року у справі №523/6003/15-а. Крім того, скаржник вказує, що про розгляд справи №523/4824/17 вона дізналася випадково, оскільки справу було розглянуто без залучення її як третьої особи - постраждалої сторони. Оскаржувані рішення безпосередньо впливають на її права та обов'язки, адже вона являться стягувачем у виконавчому провадженні. На думку скаржника, суд першої інстанції протиправно не залучив її до участі у справі як третьої особи, у зв'язку з чим її позбавлено можливості приймати участь у справі та користуватися процесуальними правами учасника справи, що у підсумку призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VIII) врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

17. У відповідності до ~law20~ примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених ~law21~.

18. ~law22~ встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law23~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

19. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до ~law24~; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (~law25~)

20. Згідно з ~law26~ державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ~law27~, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

21. Відповідно до ~law28~ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ~law29~, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

22. ~law30~ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

23. Частиною 2 статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

24. Відповідно до частини 5 статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

25. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов'язки, визначені у частини 5 статті 49 КАС України (частина 2 статті 51 КАС України).

VI. Висновок Верховного Суду

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

27. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

28. Згідно частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

30. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.

31. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

32. З матеріалів справи слідує, що на примусовому виконанні в Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавчий лист з виконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2016 року у справі №523/6003/15-а за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повернути ОСОБА_1 всі безпідставно утримані кошти, згідно рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси № 107 від 25 лютого 2015 року та рішення УПФУ в Суворовському районі м. Одеси № 35 від 27 березня 2015 року, відповідно до вимог частини 3 статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, у триденний строк з дати набуття рішенням законної сили.

33.13 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження ВП №53387938 з виконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2016 року, стягувачем у якому є ОСОБА_1.

34. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, розглядаючи справу щодо оскарження постанови накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2016 року, до участі в цій справі не було залучено ОСОБА_1, за заявою якої відкрито відповідне виконавче провадження №53387938 та на користь якої здійснюється це виконавче провадження. При цьому, суд дійшов висновків, що боржником в повному обсязі виконано судове рішення, а тому відсутні правові підстави для притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу. Із висновками суду про виконання боржником рішення суду в означеному виконавчому провадженні категорично не згоден стягувач у цьому виконавчому провадженні - ОСОБА_1.

35. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

36. При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

37. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

38. На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третьої особи ОСОБА_1, не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1, а тому, результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на права та інтереси ОСОБА_1 як учасника виконавчого провадження.

39. За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов'язки особи, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_1.

40. Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.

41. Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов'язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов'язків визначених положеннями КАС України.

42. Щодо доводів скаржника у касаційній скарзі, що розгляд даної справи повинен здійснювати Одеський окружний адміністративний суд, Верховний Суд зазначає таке.

43. Частиною 1 статті 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні справи: 1) з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) деякі адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) деякі адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною 1 цієї статті (частина 2 статті 20 КАС України).

44. Відповідно до частини 5 статті 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

45. Відповідно до ~law32~ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

46. Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження ОСОБА_1, видано Суворовським районним судом м. Одеси.

47. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що, з огляду на вимоги статті 287 КАС України та положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", справа №523/4824/17 підлягає розгляду судом, який видав виконавчий лист, тобто Суворовським районним судом м. Одеси.

48. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

49. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

50. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, яка має вирішити питання про необхідність залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи.

VІІ. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 24 травня 2017 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 523/4824/17 скасувати, а справу направити до Суворовського районного суду міста Одеси на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова