Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2020 року у справі №803/203/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 803/203/14

адміністративне провадження № К/9901/19356/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року (суддя Костюкевич С. Ф. )

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року (головуючий суддя Качмар В. Я., судді: Гінда О. М., Ніколін В. В. )

у справі № 803/203/14 ( № 876/3381/14)

за позовом Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У січні 2014 року Спільне українсько-польське підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Шинака-Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (після реорганізації - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 28.02.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
10.11.2015 року, адміністративний позов задовольнив.

Скасував податкові повідомлення-рішення № 0008182201, № 0008172201 від
07.10.2013 року.

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження податкового органу про нібито встановлені порушення Товариством порядку декларування операційного доходу та податкових зобов'язань у 2012 році не підтверджено належними доказами, носять характер оціночних суджень та суб'єктивних припущень, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач стверджує, що Товариством протягом 2012 року в собівартості реалізованих робіт не відображено витрати із нарахованої заробітної плати та нарахування на неї, в результаті чого не відображено у доходах частину вартості виконаних робіт та занижено на цю суму доходи з реалізації послуг по виконанню будівельних робіт.

Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з
12.07.2013 року по 08.08.2013 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 561/22-1/30659358 від 30.08.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 195 183 грн;

- пп.14.1.36, пп.14.1.71 п.14.1 ст.14, п.46.5 ст.46, ст.135, п.п.137.1, 137.10 ст.137, п.п.138.4, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 203 576 грн.

За результатом розгляду заперечення до акту перевірки податковим органом прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що зазначені в запереченні.

З 13.09.2013 року по 23.09.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 920/22-1/30659358 від 30.09.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122 731 грн;

- пп.14.1.36, пп.14.1.71 п.14.1 ст.14, п.46.5 ст.46, ст.135, п.п.137.1, 137.10 ст.137, п.п.138.4, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 127 501 грн.

На підставі акта перевірки № 920/22-1/30659358 від 30.09.2013 року податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення від 07.10.2013 року: № 0008172201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 127 501 грн та штрафні (фінансові санкції) на суму 31 875,25 грн, всього 159 376,25 грн; № 0008182201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 122 731 грн та штрафні (фінансові санкції) на суму 61 365,50 грн, всього 184 096,50 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В ході перевірки встановлено, що за 2012 рік Товариством задекларовано згідно основних декларацій у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" 19 715 676 грн. На формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання будівельних послуг, реалізації обладнання, послуг по перевезенню, виготовлення бетону.

Порядок формування собівартості будівельно-монтажних робіт врегульовано Методичними рекомендаціями з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31.12.2010 року №573.

Виробнича собівартість будівельно-монтажних робіт складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат, пов'язаних із виконанням будівельно-монтажних робіт.

До прямих витрат належать витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

До загальновиробничих (непрямих) витрат відносяться витрати, що не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом та включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт шляхом розподілу з використанням методів, визначених нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку. Такі витрати розподіляються між об'єктами витрат з використанням бази розподілу, обраної будівельною організацією самостійно.

Перелік загальновиробничих витрат будівельної організації наведено в додатку 2 до Методичних рекомендацій.

Зокрема, п.1 цього Додатку до загальновиробничих витрат будівельної організації віднесено витрати на управління і обслуговування будівельного виробництва, в тому числі "витрати на основну, додаткову заробітну плату, заохочувальні, компенсаційні та інші грошові виплати працівників апарату управління відокремлених виробничих підрозділів (керівників, фахівців, професіоналів, технічних службовців) і робітників, які здійснюють обслуговування апарату управління відокремлених виробничих підрозділів (операторів електронно-обчислювальних машин, телефоністів, двірників, прибиральниць тощо), лінійного персоналу (начальників дільниць, виконавців робіт, майстрів, механіків дільниць тощо), крім тих, яких включено до складу виробничих бригад, обчислені згідно з формами та системами оплати праці, встановленими у будівельній організації.

Перелік виплат, пов'язаних з основною, додатковою заробітною платою, заохочувальними, компенсаційними та іншими грошовими виплатами зазначених вище працівників, наведено у підпунктах 2.1-2.3 п.2 додатка 1 до цих Методичних рекомендацій.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що будівельними підприємствами витрати з заробітної плати та нарахувань відносяться до: прямих витрат в частині заробітної плати робітників безпосередньо здійснюючих роботу на конкретному об'єкті; загальновиробничих витрат в частині заробітної плати працівників обслуговуючих будівельне виробництво.

Податковим органом вказаний висновок під сумнів не поставлено.

Згідно даних бухгалтерського обліку Товариства до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) по Д-ту рахунку 903 віднесено витрати відображені по рахунку 23 "Виробництво", в тому числі витрати по нарахованій заробітній платі безпосередніх робітників (прямі витрати) та працівників бази виробничого обслуговування (загальновиробничі витрати), що відображені в бухгалтерському обліку на рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою", рахунку 663 "Витрати по нарахованому єдиному соціальному внеску", рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

Проте, як зазначив податковий орган в касаційній скарзі, розбіжність між даними перевірки та даними платника податку виникла в наслідок підтвердження виконання робіт актами довільної форми, в яких не відображалась заробітна плата, а іншими документами не доведено понесення цих витрат на заробітну плату.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що податковим органом під час перевірок в обліку доходів позивача у 2012 році з реалізації виконання будівельних робіт було взято до уваги акти довільної форми приймання виконання будівельних робіт, але не внесено до визначеної суми згідно таких актів сум заробітної плати та нарахувань на неї в зв'язку із відсутністю такої строчки в актах довільної форми, оскільки відповідна входить до розрахунку договірної вартості таких робіт.

Поряд з цим, перевіряючими в частині актів форми КБ-2в не враховано в загальній сумі заробітної плати та нарахувань на неї суми передбачені такими актами не окремою строчкою, а закладенням у розцінки та формування договірної ціни.

З урахуванням визначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, висновок податкового органу про заниження підприємством показника операційного доходу у 2012 році в зв'язку із не відображенням в актах виконаних будівельних робіт суми заробітної плати із нарахуванням єдиного соціального внеску облікованої підприємством на рахунку 23 "Виробництво", не відповідає фактичним господарським операціям підприємства, й здійснено податковим органом без врахування специфіки бухгалтерського обліку на підприємстві, є необ'єктивним та безпідставним.

Доводів щодо незгоди з рішеннями судів в інший частині податковий орган в касаційній скарзі не навів.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки перевірки про нібито встановлені порушення Товариством порядку декларування операційного доходу та податкових зобов'язань у 2012 році не підтверджено належними доказами, носять характер оціночних суджень та суб'єктивних припущень, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Податковий орган касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року у справі № 803/203/14 ( № 876/3381/14) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Васильєва С. С. Пасічник В. П. Юрченко