ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 814/2042/16

адміністративне провадження № К/9901/33687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (головуючий суддя - Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі № 814/2042/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 12.09.2016 року № 255 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) інспектора Очаківського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області зі служби в поліції; поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора Очаківського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області з 12.09.2016 року; стягнути з Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12.09.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю звільнення за скороченням, яке обґрунтовувалось наявністю висновку про невідповідність займаній посаді. Вважаючи наказ про звільнення незаконним, позивач просив поновити його на посаді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №255 о/с від 12.09.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13.09.2016 року по 06.12.2016 року у сумі 8942,81 гривень (вісім тисяч дев`ятсот сорок дві грн. вісімдесят одна коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5004,84 гривень (п`ять тисяч чотири грн. вісімдесят чотири коп.). Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5004,84 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проводилась реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний, ОСОБА_1 не було запропоновано жодної іншої посади, як в постійному штаті ГУНП в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції. Оскільки висновкам атестаційної комісії від 09.03.16 надано оцінку постановою Миколаївського окружного адміністративного суд від 21.06.16 по справі №814/612/16, як протиправним, тому вони не мають враховуватись при подальшому проходженні позивачем служби.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у позові в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області реорганізація чи скорочення штатів фактично не проводилась, а лише замінено тимчасовий штатний розпис на постійний, в матеріалах справи відсутні докази пропозицій ОСОБА_1 іншої посади або відмови її від запропонованих посад та враховуючи те, що висновкам атестаційної комісії від 09.03.2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року вже була надана юридична оцінка, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - скаржник) у липні 2017 року звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не застосовано спеціальні норми ЗУ «Про національну поліцію» , в яких міститься правове врегулювання працевлаштування поліцейських при проведенні реорганізації та скорочення штатів. Під час розгляду справи судами порушено норми процесуального права, зокрема ст. 86 КАСУ щодо повноти і всебічності дослідження доказів у справі, їх достатності і допустимості. В результаті порушення норм матеріального та процесуального права під час провадження у справі судами залишились поза увагою обставини, що мають значення, у зв`язку із чим зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам та не обґрунтовуються належними доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

07.11.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

09.03.2016 року атестаційною комісією № 3 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ухвалене рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

28.03.2016 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №58 о/с ОСОБА_1 було звільнено з поліції через службову невідповідність, на підставі висновків атестаційної комісії №3 від 09.03.2016 року.

21.06.2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №814/612/16 наказ №58 від 28.03.2016 року визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

08.07.2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №162 о/с на підставі постанови МОАС від 21.06.2016 року, позивача поновлено на посаді інспектора Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

11.07.2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням тимчасових штатів.

12.09.2016 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №255 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.4 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частинами 1-3 ст. 68 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) встановлено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Доказів пропонування інших посад та доказів відмови позивача від інших посад, відповідачем не надано.

Матеріали справи не містять доказів розгляду відповідною комісією Головного управління Національної поліції в Миколаївській області можливості використання позивача на службі, пропонування йому будь-яких посад. Залишаючи вказані вимоги закону поза увагою відповідач зазначає, що при вирішенні питання про звільнення позивача керувався висновком атестаційної комісії від 09.03.2016 року про невідповідність її займаній посаді, який в ході розгляду адміністративної справи №814/612/16 не оскаржувався, тобто є чинним.

Колегія суду вважає такі доводи відповідача помилковими та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року по справі №814/612/16 надано оцінку зазначеному висновку атестаційної комісії, як протиправному та незаконному. Судом задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано наказ про звільнення її з поліції саме з мотивів того, що атестація позивача проведена всупереч вимогам Закону, висновки про її службову невідповідність необґрунтовані та протиправні.

З огляду на викладене, оскільки Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області реорганізація чи скорочення штатів фактично не проводилась, а лише замінено тимчасовий штатний розпис на постійний, в матеріалах справи відсутні докази пропозицій ОСОБА_1 іншої посади або відмови її від запропонованих посад та враховуючи те, що висновкам атестаційної комісії від 09.03.2016 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року вже була надана юридична оцінка, колегія суду вважає вірними висновки попередніх інстанцій про обґрунтованість позову.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі № 814/2042/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова