ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 541/346/17

адміністративне провадження № К/9901/15590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Львівська митниця ДФС, про визнання дій протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року (головуючий суддя - Сидоренко Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді - Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі №541/346/17.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до начальника Миргородського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунського Ю.О., головного державного виконавця Миргородського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О., в якому просив скасувати постанови начальника Миргородського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунського Ю.О. та головного державного виконавця Миргородського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О. про проведення перевірки виконавчого провадження від 20.01.2017 року, про відкриття виконавчого провадження від 26 січня 2017 року, про скасування процесуального документу від 26 січня 2017 року, про виправлення помилки у процесуальному документі від 27.01.2017 року та визнати дії начальника Миргородського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунського Ю.О. протиправними.

В обґрунтування позову зазначав, що скарга Львівської митниці ДФС подана з попущенням 10-ти денного терміну можливості подання такої; порушений 3-х місячний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, визначеним ст.4 та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»; в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив виконати нечинну постанову Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 року, яка скасована постановою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року; державний виконавець отримав виконавче провадження без здійснення автоматизованого розподілу виконавчих проваджень між державними виконавцями відділу; заяву та скаргу від імені Львівської митниці подала особа, яка не має таких повноважень; виправлення «процесуальної» помилки не передбачене ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»; резолютивна та вступна частини оскаржуваних постанов відсутні в резолютивних частинах обох постанов судів; постанова начальника про наслідки перевірки виконавчого провадження позивачу не направлялась та відповідно ним не отримувалась. Вважав, що відповідачами порушені вимоги п.1, 3, 5 ч. 1 ст.2, п.1, 3, 4, 6, 7 ч.1, п.2, 6 ч.4 ст.4, ч.1, 2 ст.12, ч.3 ст.16 ч. 3, 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задоволено.

Скасовано постанови начальника Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Корсунського Юрія Олександровича, а саме: про проведення перевірки виконавчого провадження №52144515 від 20 січня 2017 року; про відкриття виконавчого провадження ВП №52144515 від 26.01.2017; про виправлення помилки у процесуальному документі від 27.01.2017, визнавши дії Корсунського Ю.О. по їх винесенню протиправними.

Скасовано постанову головного державного виконавця Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Солодовник Олени Олександрівни від 26.01.2017 року ВП №52144515 про скасування процесуального документу «Постанова про відмову у відкритті ВП» від 08.09.2016, що виданий при примусовому виконанні постанови №461/955/16-п, виданої Галицьким районним судом м.Львова 12.04.2016.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що постанова Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року у справі №33/783/321/16 вступила в законну силу 26.05.2017, отже строк її пред`явлення до виконання сплив 27.08.2016. Докази того, що вказана постанова була направлена стягувачем для виконання до цієї дати, в оглянутих судом матеріалах виконавчого провадження відсутні, третьою особою до заперечення на позов вони також не долучені, за поясненнями представника відповідача, поштовий конверт, в якому заява стягувача від 15.08.2016 надійшла до відділу, не зберігся. Оскільки суди визнали, що зазначення на заяві дати вихідної кореспонденції 15.08.2016 не є підтвердженням того, що саме в цей день вона була здана у відділення пошти, а інших даних про дату направлення виконавчого документу на виконання немає, то суд приходить до висновку, що начальником Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунським Ю.О. у постанові про проведення перевірки виконавчого провадження від 20 січня 2017 року безпідставно зазначено що виконавчий документ направлено(пред`явлено) стягувачем на виконання відділу 15.08.2016 (протягом трьох місяців), тобто в строки, передбачені ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999. Суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову, що і було зроблено 08.09.2016 державним виконавцем Солодовник О.О. Крім того, суди врахували, що постанова Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року у справі №33/783/321/16 не повністю відповідає вимогам до виконавчого документу, що встановлені у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 та ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, що діє з 05.10.2016, тому що в ній не зазначений строк пред`явлення її до виконання. У зв`язку з цим суди вважали твердження третьої особи про те, що строк пред`явлення виконавчих документів нею не було пропущено і виконавчий документ повністю відповідає вимогам, викладеним в ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

28 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, в якій третя особа просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що суди помилково прийняли до провадження та розглянули цю справу, оскільки вона згідно з приписами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 18 КАС України підсудна суду, яким видано виконавчий документ, тобто Галицькому районному суду м. Львова. Також скаржник вказує, що ним до органу державної виконавчої служби окрім постанови Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016 скеровано ще постанову Апеляційного суду Львівської області. Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що дата вихідної кореспонденції - 15.08.2016 не є належним підтвердженням того, що саме в цей день стягувачем було здано на пошту заяву про примусове виконання виконавчого документу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.483 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 44398,12 грн., вилучений товар згідно протоколу про порушення митних правил конфісковано в дохід держави, вантажний автомобіль «Renault Mascott», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та документи повернуто ОСОБА_1 ..

Не погоджуючись з вказаною постановою Львівська митниця ДФС та захисник ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких постановою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року постанову Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 року скасовано, винесено нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.483 МК України, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 44398,12 грн., вилучений товар згідно протоколу про порушення митних правил та вантажний автомобіль «Renault Mascott», реєстраційний номер НОМЕР_1 , конфісковано в дохід держави, документи повернуто ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 275,60 грн. судового збору та за проведення експертизи Львівського НДЕКЦ МВС України 1015,20 грн., також стягнуто на користь Львівської митниці ДФС витрати за зберігання на складі митниці товару та транспорту в розмірі 55399,72 грн.

13.07.2016 року Львівською митницею ДФС до Миргородського міськрайонного відділу ВДВС ГТУЮ у Полтавській області була подана заява №11820/13-70-20/9/29, датована 23.06.2016 року, в якій вона просила виконати постанову Галицького районного суду м.Львова №461/955/16-п від 12.04.2016 в частині стягнення витрат за проведення експертизи НДЕКЦ та зберігання на складі митниці товарів, що є предметом порушення митних правил, транспортного засобу в сумі вказаній у постанові суду.

В результаті розгляду даної заяви, 15.07.2016 року заступником начальника Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Карпенком Р.В. винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови з тих підстав, що зміст заяви суперечить змісту постанови суду.

06.09.2016 року на адресу Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшла заява № 15959/13-70-20/9/29 від 15.08.2016 заступника начальника Львівської митниці ДФС Репецького Р.М., якою він просить виконати постанову Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 №461/955/16-п з урахуванням постанови Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року №33/783/321/16 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці ДФС витрат за проведення експертизи НДЕКЦ в сумі 1015,20 грн. та витрат за зберігання на складі митниці товарів, що є предметом порушення митних правил, транспортного засобу в сумі 55339,72 грн.

08.09.2016 року, керуючись статтями 22, 24, п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», головний державний виконавець Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О. винесла постанову про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою в зв`язку з тим, що стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вказана постанова направлена стягувачу 14.09.2016р.

28.12.2016 року Львівська митниця ДФС звернулася до Начальника головного територіального управління юстиції в Полтавській області зі скаргою на дії заступника начальника відділу Карпенка Р.В. та головного державного виконавця Солодовник О.О. Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області, в якій просила відкрити виконавче провадження на підставі постанови Апеляційного суду Львівської області від 26.05.16 у справі № 3048/20909/15 від 14.12.2015 та стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України витрати за проведення експертизи НДЕКЦ (1015,20 грн.) та зберігання на складі митниці товарів (55339,72 грн.) .

Вказана скарга 06.01.2017 року надійшла до Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області, у зв`язку з чим начальником цього відділу Корсунським Ю.О. проведено перевірку виконавчого провадження № 52144515 та 20.01.2017 винесено постанову, в якій встановлено, що строк пред`явлення постанови №33/783/321/16, виданої 26.05.2016 року Апеляційним судом Львівської області, спливає 27.08.2016. Згідно заяви стягувача та поштової відмітки виконавчий документ направлено (пред`явлено) стягувачем на виконання відділу 15.08.2016 (протягом трьох місяців), тобто в строки, передбачені ст.22 Закону України «Про виконавче провадження». З цих підстав постановлено: визнати дії головного державного виконавця Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О. по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 52144515 від 08.09.2016 по №461/955/16-п від 12.04.2016 з урахуванням постанови №33/783/321/16, виданої Апеляційним судом Львівської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці ДФС витрат за проведення експертизи НДЕКЦ в сумі 1015,20 грн. та витрат за зберігання на складі митниці товарів, що є предметом порушення митних правил, транспортного засобу в сумі 55339,72 грн., що вчинені з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження»; постанову головного державного виконавця Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження № 52144515 від 08.09.2016 скасувати; зобов`язати головного державного виконавця Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О. по постанові №33/783/321/16, виданої 26.05.2016 Апеляційним судом Львівської області провести виконання в порядку, встановленому цим Законом.

На виконання цієї постанови 26.01.2017 року головним державним виконавцем Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Солодовник О.О. винесено постанову про скасування документу «Постанова про відмову у відкритті ВП» від 08.09.2016, що видав Солодовник О.О. при примусовому виконанні постанови № 461/955/16-п від 12.04.2016, виданої Галицьким районним судом м.Львова.

Також, 26.01.2017 начальником Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунським Ю.О. винесено постанову ВП № 52144515 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №461/955/16-п від 12.04.2016, виданої Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці ДФС витрат за проведення експертизи НДЕКЦ в сумі 1015,20 грн. та витрат за зберігання на складі митниці товарів, що є предметом порушення митних правил, транспортного засобу в сумі 55339,72 грн. (а.с.5, 30).

Вказані постанови направлені позивачу рекомендованим листом і отримані ним 04.02.2017р., про що свідчать матеріали справи.

Також, 27.01.2017 року начальником Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунським Ю.О. винесено постанову ВП № 52144515 про виправлення помилки у процесуальному документі, у якій встановлено, що згідно заяви стягувача виконанню підлягає рішення Апеляційного суду Львівської області №33/783/321/16 від 26.05.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці ДФС витрат за проведення експертизи НДЕКЦ в сумі 1015,20 грн. та витрат за зберігання на складі митниці товарів, що є предметом порушення митних правил, транспортного засобу в сумі 55339,72 грн., і постановлено внести виправлення до документу «Постанова про відкриття виконавчого провадження» від 27.01.2017: виправити процесуальну помилку допущену державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження в реквізитах виконавчого документу, що підлягає примусовому виконанню (а.с.33). При цьому начальником відділу не зазначено, яку саме помилку, в яких реквізитах і яким чином треба виправити.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з п.2 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV та п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), що діє з 05.10.2016, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами, які підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону , за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №606-XIV постанови судів у справах про адміністративні правопорушення можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох місяців. Згідно з ч. 2 цієї статті строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до п.1 та п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону №606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання, невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до п. 2 та п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 3 ст. 18 КАС України передбачено, що справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні в межах спірного виконавчого провадження ВП№52144515 перебував виконавчий документ - постанова Галицького районного суду м. Львова 12.04.2016 у справі про порушення митних правил №461/955/16-п.

Як встановили суди попередніх інстанцій, постановою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016 скасовано та винесено нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.483 Митного кодексу України, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 44398,12грн, вилучений товар згідно протоколу про порушення митних правил та вантажний автомобіль «Renault Mascott», реєстраційний номер НОМЕР_1 , конфісковано в дохід держави, документи повернуто ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 275,60грн судового збору та за проведення експертизи Львівського НДЕКЦ МВС України 1015,20грн, також стягнуто на користь Львівської митниці ДФС витрати за зберігання на складі митниці товару та транспорту в розмірі 55399,72грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №757/62025/17-ц зазначила, що справи про накладення адміністративного стягнення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду та положень ч. 3 ст. 18 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції з цим позовом) колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на непідсудність цієї справи Миргородському міськрайонному суду Полтавської області.

Як встановили суди попередніх інстанцій, в заявах від 23.06.2016 та 15.08.2016 стягувачем зазначалось про необхідність виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 12.04.2016, однак ця постанова скасована постановою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016.

Враховуючи те, що заяви про прийняття до виконання саме постанови Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 Львівська митниця ДФС до Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області не подавала, а зазначила про це лише у скарзі на дії державного виконавця, датованій 28.12.2016, беручи до уваги те, що постанова Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 була скасована судом апеляційної інстанції, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що постанова Галицького районного суду м.Львова від 12.04.2016 не могла бути виконавчим документом та предметом виконавчого провадження.

Крім того, суди встановили, що постанова Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року набрала законної сили 26.05.2017, отже строк її пред`явлення до виконання сплив 27.08.2016. Проте заява стягувача щодо її виконання на адресу Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшла лише 06.09.2016.

Оскільки при розгляді цієї справи в судах попередніх інстанцій скаржником не було надано жодних доказів в підтвердження того, що вказана постанова була направлена стягувачем для виконання до цієї дати, беручи до уваги пояснення представника відповідача, згідно яких поштовий конверт, в якому заява стягувача від 15.08.2016 надійшла до відділу, не зберігся, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначення на заяві дати вихідної кореспонденції 15.08.2016 не може вважатись належним підтвердженням того, що саме в цей день вказана заява була здана до відділення пошти.

Отже, судами зроблено обґрунтовані висновки, що начальником Миргородського МРВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Корсунським Ю.О. у постанові про проведення перевірки виконавчого провадження від 20 січня 2017 року безпідставно зазначено, що виконавчий документ направлено (пред`явлено) стягувачем до виконання саме 15.08.2016, тобто в строки, передбачені Закону №606-XIV,

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у справі №541/346/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова