Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2021 року у справі №620/2520/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 620/2520/20

адміністративне провадження № К/9901/2308/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Муніципальна варта" Чернігівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою виконавчого комітету Чернігівської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Федотова І. В., Єгорової Н. М., Чаку Є. В. від 17 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - виконком Чернігівської МР, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Муніципальна варта" Чернігівської міської ради (далі - КП "Муніципальна варта", третя особа), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 Переліку тимчасових спору, що підлягають демонтажу Додатку до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 2 липня 2020 року № 263 "Про демонтаж тимчасових споруд на території міста Чернігів" - металева конструкція (недобудова), розташована за адресою: АДРЕСА_1, інформаційне повідомлення № 140/ТС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення виконкому Чернігівської МР від 2 липня 2020 року № 263 є протиправним, оскільки прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Крім того, позивач вказує, що рішення прийнято щодо об'єкта, який належить позивачу на праві власності, і який існував на момент укладення договору оренди земельної ділянки. Також зауважує, що позивачем порушена процедура виявлення тимчасових споруд та прийняття рішення щодо їх демонтажу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення від 2 липня 2020 року № 263 "Про демонтаж тимчасових споруд на території міста Чернігів" в частині, що стосується металевої конструкції (недобудови), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні правові підстави для скасування цього рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалюючи рішення про задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимоги про надання позивачу двотижневого строку для надання дозвільних документів на розміщення об'єкта як це передбачено пунктом 5.15 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та додержання тиші в громадських місцях м. Чернігова, затверджених рішенням Чернігівської міської ради від 24 грудня 2019 року № 49/II-2 (далі - Правила благоустрою м. Чернігова).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, виконком Чернігівської МР звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 20 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2021 року відкрито касаційні провадження у справі № 620/2520/20, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу виконкому Чернігівської МР.

Позивачем подано клопотання про його участь у судовому засіданні під час касаційного розгляду справи, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 5.15 Правил благоустрою м. Чернігова, оскільки, на думку скаржника, вислів "протягом двох тижнів", що застосований у цьому пункті, дає право уповноваженій особі встановити будь-який термін у межах двотижневого строку для подання відповідних документів. З огляду на це, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про необхідність подання правовстановлюючих документів на тимчасову споруду.

Крім того, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 181 Цивільного кодексу України (ЦК України), статей 1, 10, 13, 16, 17, 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки, на думку скаржника, металева конструкція (недобудова), розташована за адресою: АДРЕСА_1, є тимчасовою спорудою, а тому відповідач як орган місцевого самоврядування уповноважений приймати рішення про демонтаж такої конструкції.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу виконкому Чернігівської МР, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, оскільки Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку про недотриманням відповідачем порядку винесення оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 8 вересня 2016 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу капітальної будівлі (споруду) "Операторський розподільник", посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С. за реєстровим № 3786, умовами якого встановлено, що продавець передав у власність покупцю капітальну будівлю (споруду) загальною площею 90,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1.3 акта приймання-передачі від 8 вересня 2016 року покупцю переданий металевий навіс каркасного типу з залізобетонними секціями паркану.

7 вересня 2017 року між позивачем та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 4379 загальною площею 0,1462 га. Відповідно до пункту 25.5 вказаного договору орендар за згодою орендодавця має право зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові будівлі та споруди.

2 липня 2020 року виконком Чернігівської МР, керуючись підпунктом 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про благоустрій, населених пунктів", Правилами благоустрою м.

Чернігова, враховуючи пропозицію Комісії з демонтажу незаконно розміщених об'єктів на території міста Чернігова, оформлену протоколом від 1 липня 2020 року, прийняв рішення № 263 "Про демонтаж тимчасових споруд на території міста Чернігів". У додатку до вказаного рішення вказано перелік тимчасових споруд, що підлягають демонтажу, у тому числі металева конструкція (недобудова), розташована за адресою: АДРЕСА_1.

КП "Муніципальна варта" Чернігівської міської ради винесене інформаційне повідомлення № 140/ТС про те, що від позивача в строк до 6 липня 2020 року вимагається здійснити самостійно демонтаж тимчасової споруди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження виконкому Чернігівської МР у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про благоустрій населених пунктів".

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Зокрема, цією статтею врегульовано право виконавчих органів відповідних рад на організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, тощо.

За визначенням статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту; утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою; вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" належить, зокрема: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до частин 1 -3 статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Правила не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Рішенням Чернігівської міської ради від 24 грудня 2019 року № 49/VII-2 затверджено Правила благоустрою м. Чернігова.

Згідно пункту 1.4 Правил благоустрою м. Чернігова тимчасова споруда - це споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. До тимчасових споруд відносяться: кіоски, павільйони, намети, намети для сезонного продажу товарів, холодильне обладнання (низькотемпературні прилавки), авторозвозки, автокафе, лавки-автопричепи, спеціальне торгівельно-технологічне обладнання, розноски, лотки/ємності, будь-які предмети, на яких є можливість розміщення об'єктів торгівельної або іншої діяльності, торгівельні ряди, торгівельні автомати, літні майданчики, тимчасові майданчики, сезонні майданчики, дитячі атракціонні чи ігрові містечка, дебаркадери, засоби для обмеження чи зменшення руху, шлагбауми, балки, запірні планки, господарські споруди (сараї, погреби тощо), металеві гаражі, металеві конструкції, зупинкові комплекси, стенди. Перелік не є вичерпним.

Підпунктом 5.9 Правил благоустрою м. Чернігова забороняється самовільно встановлювати малі архітектурні форми та тимчасові споруди, у тому числі стаціонарні та пересувні тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, розширювати існуючі стаціонарні, пересувні тимчасові споруди, переобладнувати пересувні тимчасові споруди на стаціонарні тимчасові споруди шляхом знімання коліс, влаштування фундаменту, обкладання цеглою тощо.

У силу приписів пункту 5.12 Правил благоустрою м. Чернігова, під незаконним розміщенням об'єктів розуміється розміщення, встановлення, а також інші дії, пов'язані із зайняттям території міста, за наступних підстав: 5.12.1. без належного дозволу, встановленого чинними актами законодавства України; 5.12.2. без укладання договору про пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою, або строк дії якого закінчився, або припинений у порядку, встановленому договором;
5.12.3. у разі відсутності рішень Чернігівської міської ради, її виконавчих органів; 5.12.4. у разі невідповідності дозвільним документам, з відхиленням від проекту; 5.12.5. у разі невідповідності будівельним нормам; 5.12.6. у разі відсутності документів, що підтверджують право власності (користування) земельною ділянкою під встановленими тимчасовими об'єктами, або використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 5.12.7. використання об'єктів не за призначенням; 5.12.8. у разі відсутності паспорту прив'язки, або у разі, якщо він анульований, або строк його дії закінчився; 5.12.9. безхазяйні об'єкти;
5.12.10. самовільне спорудження над водопровідними, каналізаційними та іншими мережами, пристроями будь-яких будівель та предметів благоустрою, складання будівельних матеріалів і предметів ближче ніж за 5 м від осі водопровідних і каналізаційних мереж і пристроїв у межах охоронних санітарних зон, без погодження із балансоутримувачем таких мереж, у порушення норм охорони централізованих систем водопостачання і водовідведення та порушення державних будівельних норм.

Відповідно до пункту 5.14 Правил благоустрою м. Чернігова виявлення об'єктів здійснюється уповноваженим органом, про що складається акт, в якому має бути зазначено: дата, час, місце складання акту; прізвище, ім'я, по батькові, посада та підпис особи, яка склала даний акт; місце розміщення (встановлення) об'єктів; опис об'єктів: геометричні розміри, матеріал, наявність підключення до електричних та водопостачальних мереж; відомості про особу (за наявності).

Уповноважений орган на виявлений об'єкт, у разі можливості, розміщує інформаційне повідомлення (наклейка) з повідомленням про необхідність протягом двох тижнів власнику/користувачу з'явитись до уповноваженого органу та надати дозвільні документи на розміщення об'єкта. Факт розміщення повідомлення фіксується фото- або відеозасобами. Дане повідомлення розміщується на офіційному веб-порталі Чернігівської міської ради (пункт 5.15)

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що у повідомленні власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами, в разі відсутності відповідних дозвільних документів.

Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/9030/17, від 10 липня 2019 року у справі № 826/6063/18, від 26 травня 2020 року у справі № 826/13792/16 та від 5 жовтня 2020 року у справі № 755/12736/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, інспектором - ревізором відділу з контролю за благоустроєм міста КП "Муніципальна варта" Чернігівської МР Янушкевич М. В. винесено інформаційне повідомлення № 140/ТС, яке було розміщене на офіційному веб-порталі Чернігівської міської ради в мережі Інтернет, в якому зазначено про необхідність власнику або користувачу до 30 червня 2020 року з'явитись до уповноваженого органу - КП "Муніципальна варта" Чернігівської міської ради та надати дозвільні документи на розміщення відповідного об'єкту.

Також інформаційне повідомлення (наклейка) з вимогою № 140/ТС від 26 червня 2020 року було розміщено на самому об'єкті - тимчасовій споруді, про що свідчать додатки до акта виявлення тимчасової споруди.

Із встановлених обставин справи, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відповідачем не дотримано встановленого пунктом 5.15 Правил благоустрою м.

Чернігова двотижневого строку, який надається власнику тимчасової споруди для подання правовстановлюючих документів на тимчасову споруду, оскільки відповідне повідомлення винесено 26 червня 2020 року, а строк, до якого позивачу необхідно надати документи, - 30 червня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.15 Правил благоустрою м. Чернігова уповноважений орган на виявлений об'єкт, у разі можливості, розміщує інформаційне повідомлення (наклейка) з повідомленням про необхідність протягом двох тижнів власнику/користувачу з'явитись до уповноваженого органу та надати дозвільні документи на розміщення об'єкта. Факт розміщення повідомлення фіксується фото- або відеозасобами.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що власнику/користувачу виявленого об'єкту має надаватися строк для подання дозвільних документів тривалістю два тижні, а не в межах двох тижнів, як безпідставно стверджує скаржник.

Згідно з пунктами 5.16-5.21 Правил благоустрою м. Чернігова у разі нез'явлення власника/користувача протягом вказаного у повідомленні строку, ненадання дозвільних документів, акт та матеріали фото- або відеофіксації уповноваженим органом подаються на розгляд Комісії з демонтажу незаконно розміщених об'єктів на території міста Чернігова, створеної рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Проведення демонтажу незаконно розміщених об'єктів на території міста здійснюється за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради, прийнятого за пропозицією Комісії з демонтажу.

За необхідності, з метою запобігання виникненню аварійних чи інших ситуацій, що несуть загрозу життю чи здоров'ю людей, їх майну або ліквідації таких ситуацій, демонтаж незаконно розміщених об'єктів здійснюється уповноваженим органом без пропозиції Комісії з демонтажу та без рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, на підставі акта, складеного уповноваженим органом.

Протягом п'яти робочих днів з моменту прийняття рішення уповноваженим органом надсилається відповідне повідомлення власнику/користувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надається під розписку (у разі встановлення).

Також готується попередження з посиланням на відповідне рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради про демонтаж і наклеюється на незаконно розміщені об'єкти з проведенням фотофіксації.

Протягом зазначеного терміну власник/користувач зобов'язаний за власний рахунок здійснити демонтаж незаконно розміщених об'єктів та провести відновлення порушеного благоустрою на місці його розміщення.

У разі невиконання власником/користувачем вимог щодо добровільного демонтажу незаконно розміщених об'єктів та відновлення благоустрою протягом терміну, зазначеного у рішенні виконавчого комітету Чернігівської міської ради, уповноважений орган забезпечує проведення такого власними силами або із залученням на договірних засадах інших суб'єктів господарювання, які володіють необхідним для цього обладнанням та технікою. Всі організаційні дії, пов'язані з демонтажем незаконно розміщених об'єктів, здійснює уповноважений орган.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 1 липня 2020 року, тобто до закінчення двотижневого строку на подання позивачем правовстановлюючих документів, на засіданні Комісії з демонтажу незаконно розміщених об'єктів на території міста Чернігова було вирішено рекомендувати виконкому Чернігівської МР демонтувати тимчасові споруди згідно переліку. На підставі протоколу Комісії виконкомом Чернігівської МР прийнято рішення № 263 від 2 липня 2020 року про демонтаж тимчасової споруди, яким у переліку споруд, що підлягають демонтажу, було включено, зокрема, металева конструкція (недобудова) за адресою: проспект Миру, 194 у м. Чернігові.

Як встановлено судом першої інстанції, на кадастровому плані земельної ділянки, наданої в оренду позивачу, що є додатком до договору № 4379 від 7 вересня 2017 року, схематично нанесена нежитлова будівля, яка знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Згідно роздруківки аерофотозйомки території міста Чернігова, а саме адреси: проспект Миру, біля будинку 194 м. Чернігова, отриманої з управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, судом першої інстанції встановлено, що на земельній ділянці, переданій в оренду позивачу, окрім вищевказаної нежитлової будівлі, наявний ще один об'єкт, який після огляду земельної ділянки було кваліфіковано як тимчасову споруду.

З огляду на неподання позивачем доказів правомірності встановлення зазначеної конструкції під час розгляду справи у суді або доказів на підтвердження того, що вказана споруда є капітальною, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 2 липня 2020 року № 263 "Про демонтаж тимчасових споруд на території міста Чернігів" у частині, що стосується конструкції, розміщеної по проспекту Мира, 194 у м. Чернігові.

Колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування оскаржуваного рішення відповідача з огляду на недотримання виконкомом Чернігівської МР порядку повідомлення позивача про виявлений об'єкт, оскільки це не може слугувати самостійною підставою скасування правомірного по суті рішення суб'єкта владних повноважень. Зокрема, при ненаданні позивачем до суду дозвільних документів таке порушення не може вказувати на протиправність оскаржуваного рішення, яке, крім іншого, не було реалізовано, а отже не потягло будь-яких правових наслідків для позивача.

Суд також враховує, що фактичному знесенню в подальшому передує певна процедура, в процесі якої позивач також може надати дозвільні документи, що є підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

У даній справі суд апеляційної інстанції, скасував рішення суб'єкта владних повноважень, не встановивши, якому з критерії, наведених у статті 2 КАС України, не відповідає оскаржуване рішення, а обмежився встановленням факту процедурного порушення під час прийняття такого рішення, чим, фактично, вдався до такого явище як "правовий пуризм".

Загальноприйнято розуміти поняття "пуризм" як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Слід відмітити, що поняття "правового пуризму" було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" ( № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Суд вважає, що зазначений підхід підлягає застосуванню і стосовно оцінки адміністративним судом рішень суб'єктів владних повноважень, особливо тих, які стосуються значного суспільного інтересу, зокрема, питань благоустрою, екології, безпеки, конституційних прав та свобод громадян тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 672/455/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 826/11106/17.

Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених частини 1 статті 352 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування статей 1, 10, 13, 16, 17, 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що зумовило скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення у силі рішення суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської МР слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити у силі рішення суду першої інстанції як такого, що відповідає закону.

Оскільки колегія суддів приймає рішення на користь суб'єкта владних повноважень, то за відсутності документально підтверджених витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року скасувати.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко