10.05.2018 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/ККС: Єдиним рішенням, яким суд апеляційної інстанції може погрішити становище засудженого є ВИРОК (ВС/ККС № 504/3437/16-к від 01.03.2018)

Фабула судового акту: Частиною 1 статті 420 КПК України визначений вичерпний перелік випадків у яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок. Такими випадками є необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідність застосування більш суворого покарання, скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас в усіх інших випадках апеляційним судом виносяться ухвали.

У даному випадку особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

На таке рішення потерпілим було подано апеляційну скаргу з підстав м’якості призначеного покарання.

Судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу було задоволено.

При цьому, як вбачається із матеріалів кримінальної справи апеляційним судом було винесено ДВА (sic!) судових рішення, а саме вирок та ухвалу, якими покарання, призначене засудженому було визначено у вигляді 3 років позбавлення волі.

На зазначені рішення засудженим, його захисником та прокурором подано касаційні скарги вмотивованих наступним чином.

На думку засудженого та його захисника суд апеляційної інстанції засудив його ухвалою, а не вироком, при цьому до вказаної ухвали в подальшому були внесені зміни й ухвала була виправлена на вирок не в нарадчій кімнаті, що свідчить про фальсифікацію процесуального документа.

Касаційний кримінальний суд, переглядаючи цю справу зробив наступні висновки.

Fпеляційний суд, вивчивши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню: скасував вирок місцевого суду, ухвалив винести новий вирок, яким засудженого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначив більш суворе покарання.

Проте, як установлено судом касаційної інстанції, на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в апеляційному суді, цей суд за результатами розгляду кримінального провадження постановив ухвалу.

Водночас текст судового рішення, проголошений у судовому засіданні, не відповідає тексту рішення, який міститься в матеріалах кримінального провадження.

Виходячи з наведеного, ККС прийшов до висновку, що апеляційним судом було постановлено ухвалу, якою погіршено становище засудженого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. У подальшому до цієї ухвали у невстановлений законом спосіб були внесені зміни та виправлення, у тому числі змінено назву судового рішення з «ухвали» на «вирок».

Аналізуйте судовий акт: СУД: Відсутність технічного запису фіксування судового процесу та журналу судового засідання є безумовною підставою скасування вироку суду першої інстанції (Апеляційний суд Житомирської області, 24.04.2018 р. у справі №295/16718/15-к)

ВСУ: Особа, яка за нормами КПК не наділена правом апеляційного оскарження вироку МАЄ право на таке оскарження, якщо вироком вирішено питання щодо її прав (№ 5-347кс15 від 03.03.2016)

Суд апеляційної інстанції НЕ повинен досліджувати усі докази змінюючи кваліфікацію та ухвалюючи новий вирок, якщо він не оцінює їх по іншому ніж суд першої інстанції (ВСУ у справі № 5-465кс(15)16 від 20.04.2017р.)

Постанова

іменем України

01 березня 2018 р.

м. Київ

Справа № 504/3437/16-к

Провадження № 51-396км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого -       Мазура М. В.,

суддів:                       Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання -          Замкового І. А.,

прокурора -                                                            Міщенко Т. М.,

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора та касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Стоянова М. М. на вирок Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року в межах кримінального провадження № 12016160330000765 про обвинувачення

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців. Вироком вирішено питання щодо судових витрат та про речові докази.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 03 травня 2016 року о 13 год. 45 хв., керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara, р.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Одеса-Миколаїв у напрямку м. Миколаєва, на 37 км біля с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області порушив п. 2.3 «б», п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, а саме, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку, не переконався у тому, що зустрічна смуга, на яку він готувався виїхати, вільна від транспортних засобів, під час зустрічного роз'їзду не дотримав безпечного інтервалу, створив небезпеку для дорожнього руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Carina, р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку, не порушуючи правила безпеки дорожнього руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Одеської області 28 лютого 2017 року скасував зазначений вирок  та ухвалив винести новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому апеляційний суд врахував позицію потерпілого, який наполягав на суворому покаранні, а також позицію обвинуваченого, який не бажав відшкодовувати збитки, спричинені неправомірними діями, та дійшов висновку про неможливість призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Поряд з цим, апеляційний суд зазначив, що підстав для призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не вбачається.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції засудив його ухвалою, а не вироком, при цьому до вказаної ухвали в подальшому були внесені зміни й ухвала була виправлена на вирок не в нарадчій кімнаті, що також свідчить про фальсифікацію процесуального документа.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Стоянов М. М. вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просить змінити судове рішення, застосувавши до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 75 КК і звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, погіршуючи становище засудженого, постановив ухвалу, а не вирок, при цьому вказана ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Зазначено, що потерпілий, виходячи з вимог ч. 3 ст. 349 КПК, не мав права оскаржувати в апеляційному порядку вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вказується, що апеляційним судом не враховано всі обставини, які є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням судом апеляційної інстанції при його винесенні вимог кримінального процесуального закону

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд погіршив становище засудженого шляхом винесення ухвали, а не вироку. Також, зазначено, що апеляційний суд мотивував незастосування додаткового покарання лише тим, що не встановлено підстави для застосування вказаного покарання. Поряд з цим, вказується, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться два рішення апеляційного суду від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 - ухвала та вирок.

Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу прокурора та частково підтримала касаційні скарги засудженого і захисника, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом положень ч. 2 ст. 370 КПК судове рішення є законним, якщо воно ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначив основне покарання у виді позбавлення волі без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

На вказаний вирок місцевого суду потерпілий ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_1, а саме: про скасування вироку суду першої інстанції, постановлення апеляційним судом свого вироку, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

З вироку суду апеляційної інстанції, який міститься в матеріалах кримінального провадження (а.п. 91), убачається, що апеляційний суд, вивчивши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню: скасував вирок місцевого суду, ухвалив винести новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Проте, як установлено судом касаційної інстанції, на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в апеляційному суді, цей суд за результатами розгляду кримінального провадження постановив ухвалу.

Водночас текст судового рішення, проголошений у судовому засіданні, не відповідає тексту рішення, який міститься в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, засуджений до касаційної скарги долучив і копію ухвали апеляційного суду, і копію його вироку, які було винесено за результатами перегляду апеляційної скарги потерпілого у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, Суд приходить до висновку, що апеляційним судом було постановлено ухвалу, якою погіршено становище ОСОБА_1, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. У подальшому до цієї ухвали у невстановлений законом спосіб були внесені зміни та виправлення, у тому числі змінено назву судового рішення з «ухвали» на «вирок».

Разом із наведеними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, на які вказували у касаційних скаргах як прокурор, так і засуджений та його захисник, також, слід зазначити і про невмотивованість судового рішення в частині, яка стосується непризначення апеляційним судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що зазначав прокурор у касаційній скарзі, вважаючи це порушення неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, та беручи до уваги те, що в матеріалах кримінального провадження міститься саме «вирок» апеляційного суду, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого підлягають задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню, вирок апеляційного суду, який міститься в матеріалах провадження, - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути наведені недоліки, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, надавши оцінку, окрім іншого, доводам щодо необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, які були зазначені в касаційній скарзі захисника.

З цих підстав Суд

постановив:

Касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 задовольнити, касаційну скаргу захисника Стоянова М. М. - задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

3
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення