Постанова

іменем України

01 березня 2018 р.

м. Київ

Справа № 504/3437/16-к

Провадження № 51-396км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Мазура М. В.,

суддів: Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Замкового І. А.,

прокурора - Міщенко Т. М.,

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора та касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Стоянова М. М. на вирок Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року в межах кримінального провадження № 12016160330000765 про обвинувачення

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців. Вироком вирішено питання щодо судових витрат та про речові докази.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_1 03 травня 2016 року о 13 год. 45 хв., керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara, р.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Одеса-Миколаїв у напрямку м. Миколаєва, на 37 км біля с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області порушив п. 2.3 «б», п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, а саме, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку, не переконався у тому, що зустрічна смуга, на яку він готувався виїхати, вільна від транспортних засобів, під час зустрічного роз'їзду не дотримав безпечного інтервалу, створив небезпеку для дорожнього руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Carina, р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку, не порушуючи правила безпеки дорожнього руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Одеської області 28 лютого 2017 року скасував зазначений вирок та ухвалив винести новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому апеляційний суд врахував позицію потерпілого, який наполягав на суворому покаранні, а також позицію обвинуваченого, який не бажав відшкодовувати збитки, спричинені неправомірними діями, та дійшов висновку про неможливість призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Поряд з цим, апеляційний суд зазначив, що підстав для призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не вбачається.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції засудив його ухвалою, а не вироком, при цьому до вказаної ухвали в подальшому були внесені зміни й ухвала була виправлена на вирок не в нарадчій кімнаті, що також свідчить про фальсифікацію процесуального документа.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Стоянов М. М. вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і просить змінити судове рішення, застосувавши до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 75 КК і звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, погіршуючи становище засудженого, постановив ухвалу, а не вирок, при цьому вказана ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Зазначено, що потерпілий, виходячи з вимог ч. 3 ст. 349 КПК, не мав права оскаржувати в апеляційному порядку вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вказується, що апеляційним судом не враховано всі обставини, які є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням судом апеляційної інстанції при його винесенні вимог кримінального процесуального закону

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд погіршив становище засудженого шляхом винесення ухвали, а не вироку. Також, зазначено, що апеляційний суд мотивував незастосування додаткового покарання лише тим, що не встановлено підстави для застосування вказаного покарання. Поряд з цим, вказується, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться два рішення апеляційного суду від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 - ухвала та вирок.

Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу прокурора та частково підтримала касаційні скарги засудженого і захисника, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом положень ч. 2 ст. 370 КПК судове рішення є законним, якщо воно ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначив основне покарання у виді позбавлення волі без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

На вказаний вирок місцевого суду потерпілий ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_1, а саме: про скасування вироку суду першої інстанції, постановлення апеляційним судом свого вироку, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

З вироку суду апеляційної інстанції, який міститься в матеріалах кримінального провадження (а.п. 91), убачається, що апеляційний суд, вивчивши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню: скасував вирок місцевого суду, ухвалив винести новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Проте, як установлено судом касаційної інстанції, на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в апеляційному суді, цей суд за результатами розгляду кримінального провадження постановив ухвалу.

Водночас текст судового рішення, проголошений у судовому засіданні, не відповідає тексту рішення, який міститься в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, засуджений до касаційної скарги долучив і копію ухвали апеляційного суду, і копію його вироку, які було винесено за результатами перегляду апеляційної скарги потерпілого у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, Суд приходить до висновку, що апеляційним судом було постановлено ухвалу, якою погіршено становище ОСОБА_1, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. У подальшому до цієї ухвали у невстановлений законом спосіб були внесені зміни та виправлення, у тому числі змінено назву судового рішення з «ухвали» на «вирок».

Разом із наведеними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, на які вказували у касаційних скаргах як прокурор, так і засуджений та його захисник, також, слід зазначити і про невмотивованість судового рішення в частині, яка стосується непризначення апеляційним судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що зазначав прокурор у касаційній скарзі, вважаючи це порушення неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, та беручи до уваги те, що в матеріалах кримінального провадження міститься саме «вирок» апеляційного суду, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого підлягають задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню, вирок апеляційного суду, який міститься в матеріалах провадження, - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути наведені недоліки, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, надавши оцінку, окрім іншого, доводам щодо необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, які були зазначені в касаційній скарзі захисника.

З цих підставСуд постановив:

Касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 задовольнити, касаційну скаргу захисника Стоянова М. М. - задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

МазурМ. В. Матієк Т. В. ЯковлєваС.В.