ВС/ККС: Для кваліфікації дій за ознакою особливої зухвалості достатньо факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому (ВС/ККС у справі № 323/3000/18 від 27.01.2020)

26.11.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/ККС: Для кваліфікації дій за ознакою особливої зухвалості достатньо факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому (ВС/ККС у справі № 323/3000/18 від 27.01.2020) - 0_45399900_1606383774_5fbf789e6edc0.jpg

Фабула судового акту: Кваліфікуючими ознаками хуліганства, визначеними у ч. 1 ст. 296 КК України, є зокрема особлива зухвалість чи винятковий цинізм.

Однак, діючий кримінальний закон чіткого визначення поняттям особливої зухвалості або виняткового цинізму не дає.

Наявність у діях винної особи вказаних ознак має виключне значення для з’ясування наявності у її діях ознак кримінально караного хуліганства адже відсутність вказаних ознак при вчиненні хуліганських дій передбачає лише адміністративну відповідальність.

У даній справі двох осіб було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, хоча дії засуджених органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду винні особи отримали зауваження від потерпілого про те, що вони керуючи автомобілем порушують Правила дорожнього руху.

«Відстоюючи» свою правоту оин із засуджених завдав удару рукою по голові потерпілого, від чого останній впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю перевагою, засуджені, незважаючи на супротив потерпілого взяли його за ноги та потягнули по землі в бік автодороги. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом кількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.

Даними діями потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд визнав дії місцевого суду щодо перекваліфікації законними та обґрунтованими.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що мотивом дій засуджених стало їхнє бажання показати свою зверхність і винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив.

Переглядаючи рішення у справі ККС з доводами прокурора погодився.

Обґрунтовуючи свою позицію суду касаційної інстанції вказав, що ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. Отже висновки судів про те, що в діях засуджених не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їхні дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.

У даній справі дії винних осіб носили ознаки саме хуліганства адже привод для конфлікту був мізерним і під час даного конфлікту потерпілому було спричинено тілесні ушкодження.

Аналізуйте судовий акт: Наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про ВІДСУТНІСТЬ у діях засудженого хуліганства (ВС/ККС у справі № 720/990/18 від 18.06.2020)

ВС/Велика Палата: Сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (ВС/ВП від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к)

Для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК обов'язковим є наявність умисла винного саме на порушення громадського порядку (№ 5-17кс12 від 04.10.2012)

Вирок за ст. 296 КК: Чи являється викручування штатної дросельної втулки з каналу ствола переробкою його в бойову зброю? Виявляється, що ні? (Івано-Франківський міський суд, суддя Болюк І.І.)

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 жовтня 2020 року

м.Київ

№323/3000/18

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ШЕВЧЕНКО Т.В.,

суддів: ГРИГОР’ЄВОЇ І.В., КРЕТ Г.Р. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.04.2019 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10.12.2019 у

кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Оріхова Запорізької області, жителя м.Запоріжжя, зареєстрованого в с.Микільське Оріхівського району Запорізької області, та Особи 2, Інформація 2, уродженця с.Микільське Оріхівського району, жителя м.Запоріжжя, зареєстрованого в тому ж селі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Оріхівського районного суду від 26.04.2019 Особу 1 та Особу 2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК, та призначено покарання кожному у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Встановлено, що 16.06.2018, близько 15:00, Особа 1 та Особа 2 на автомобілі Сhery Amulet, яким керував останній, під᾽їхали до магазину «Смак» на вул. 40-річчя Перемоги, 59 у с.Микільське.

Після зупинення автомобіля поруч із магазином між Особою 1, Особою 2 та Особою 3, який зробив їм зауваження з приводу небезпечного керування автомобілем, що могло призвести до його травмування, виникла усна суперечка. Після чого Особа 3 поїхав додому.

Особа 2 та Особа 1, який перебував у стані алкогольного сп᾽яніння, обурившись через зауваження Особи 3, вважаючи його неправомірним, вирішили з᾽ясувати неприязні стосунки з останнім.

Реалізуючи зазначений намір, Особа 1 та Особа 2 на вказаному автомобілі поїхали до місця проживання Особи 3 — на Адресу 1.

Близько 15:10 Особа 3, побачивши, що навпроти його двору зупинився автомобіль, підійшов до Особи 1 та Особи 2.

Останні почали висловлювати на адресу Особи 3 образи і погрози, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою.

Отримавши від Особи 3 відповідь про те, що вони порушили Правила дорожнього руху та створили небезпеку його життю і здоров᾽ю, Особа 1, діючи на ґрунті особистої неприязні до потерпілого, завдав удару рукою по голові Особи 3, від чого потерпілий впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю перевагою, Особа 1 та Особа 2, незважаючи на супротив Особи 3, взяли його за ноги та потягнули по землі в бік автодороги. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом кількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.

Своїми умисними діями Особа 1 та Особа 2 заподіяли Особи 3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров᾽я.

Органом досудового розслідування дії кожного з обвинувачених кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

За ухвалою Запорізького АС від 10.12.2019 вирок місцевого суду щодо Особи 1 та Особи 2 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення щодо Особи 1 та Особи 2 скасувати у зв᾽язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м᾽якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Уважає, що судом допущено неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, зокрема неправильно розтлумачено поняття «особлива зухвалість». Зазначає, що обидві сторони конфлікту спростовують висновки судів про наявність між ними неприязних відносин. Просить урахувати, що конфлікт, який виник біля магазину, через його мізерність не викликав стійких неприязних відносин між учасниками і був вичерпаний тим, що сторони конфлікту розійшлися. Уважає, що мотивом дій засуджених стало їхнє бажання показати свою зверхність і винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив. Стверджує, що сам факт заподіяння Особою 1 і Особою 2 тілесних ушкоджень Особі 3 є достатнім для кваліфікації дій винних за кваліфікуючою ознакою «особлива зухвалість» і не потребує додаткових наслідків <…>.

Мотиви Суду

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що Особа 1 та Особа 2 обвинувачувалися за ч.2 ст.296 КК. Суд першої інстанції кваліфікував їхні дії за ч.2 ст.125 КК. Своє рішення мотивував тим, що конфлікт між потерпілим та обвинуваченими виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли внаслідок висловлення потерпілим зауваження з приводу небезпечного керування транспортним засобом. При цьому суд у вироку зазначив, що поведінка обвинувачених під час перебування біля будинку потерпілого та в ході конфлікту з потерпілим була направлена лише на потерпілого внаслідок образи за висловлене зауваження, та це не призвело до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації. Суд також узяв до уваги, що потерпілим поведінка обвинувачених як особливо зухвала не сприймалася, їхню поведінку він сприймав як намагання з᾽ясувати відносини та покарати його за висловлене зауваження. З огляду на ці обставини суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у обвинувачених хуліганського мотиву, а в їхніх діях — ознак «особливої зухвалості».

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Безпосереднім об᾽єктом кримінально-правової охорони, за ст.296 КК, є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Кримінально каране хуліганство з об᾽єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. А тому висновок місцевого суду про те, що в діях Особи 1 та Особи 2 не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їхні дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.

Обов᾽язковою ознакою суб᾽єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їхньою рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини, дослідивши такі докази. За показаннями потерпілого Особи 3, який у судовому засіданні пояснив, що конфліктна ситуація між ними виникла біля магазину з приводу порушення обвинуваченими Правил дорожнього руху, конфлікт був незначним. Проте, коли він приїхав додому, до нього приїхали обвинувачені, щоб розібратися з приводу події біля магазину. Особа 1 завдав йому удару по голові, від якого він упав, а потім обидва узяли його за ноги і потягли в сторону автодороги, де стояв їхній автомобіль. Це було вдень на вулиці, в центрі села.

Обвинувачений Особа 1 в судовому засіданні показав, що біля магазину конфлікту не було. Коли проїжджали біля будинку потерпілого, побачив, що останній їх зупиняє. Вони з братом вийшли з автомобіля, і потерпілий зробив їм зауваження, а потім замахнувся ременем. Ударів потерпілому він не завдавав, за ноги його не тягали.

Обвинувачений Особа 2 у судовому засіданні показав, що біля магазину стався конфлікт із Особою 3 з приводу того, що він під час заїзду автомобіля дуже близько, на думку потерпілого, під᾽їхав до нього, потерпілий поводився агресивно. Коли проїжджали біля будинку потерпілого, то побачив, що останній їх зупиняє. Вони вийшли з автомобіля, і потерпілий зробив їм зауваження, а потім замахнувся ременем. Боячись за брата, він штовхнув потерпілого, від чого останній впав на землю. Більше ударів потерпілому не наносив.

Допитаний у судовому засіданні свідок Особа 5 пояснив, що біля магазину Особа 1 ледь не наїхав на Особу 3, потерпілий зробив їм зауваження, засуджені поводилися агресивно. Потім потерпілий поїхав додому.

Допитана в судовому засіданні свідок Особа 6 показала, що вдень до її онука Особи 3 приїхали Особа 1 та Особа 2, бачила, як вони його били і тягли за ноги. Особа 3 їй сказав, що це через події біля магазину, коли вони мало не наїхали на нього.

Свідок Особа 7 підтвердила наявність тілесних ушкоджень в її сина — Особи 3. На її запитання останній відповів, що обвинувачені побили його за правомірне зауваження з приводу порушення ними ПДР.

Даними висновку судово-медичної експертизи від 31.07.2018 №48 підтверджується наявність в Особи 3 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров᾽я менш як 21 добу.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що, використовуючи незначний привід — справедливе зауваження стосовно неправильної поведінки, засуджені, після того як потерпілий вважав конфлікт вичерпаним, приїхали за місцем його проживання та побили його, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Тож, даючи правову оцінку діям обвинувачених, суд мав би з᾽ясувати, чи узгоджується така поведінка із загальноприйнятими правилами у суспільстві. За таких обставин висновок суду про відсутність хуліганського мотиву та ознак особливої зухвалості у діях засуджених слід визнати передчасним. Натомість доводи в касаційній скарзі про те, що засуджені діяли не внаслідок неприязних відносин, а намагаючись продемонструвати своє зверхнє ставлення до потерпілого, є слушними.

Апеляційний суд під час перегляду справи, зокрема, за апеляційними скаргами прокурора і потерпілого Особи 3, в яких ставилися вимоги про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового вироку про визнання Особи 1 та Особи 2 винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК, зазначеного до уваги не взяв і помилки суду першої інстанції не виправив.

З урахуванням вимоги прокурора про скасування обох судових рішень, але з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала Запорізького АС від 10.12.2019 — скасуванню у зв᾽язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи в апеляційному суді необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі про м᾽якість покарання у зв᾽язку з неправильною кваліфікацією дій обвинувачених, та прийняти рішення, яке відповідатиме вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького АС від 10.12.2019 щодо Особи 1 та Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

2491
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
1