Постанова

Іменем України

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 323/3000/18

провадження № 51-3426км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В. В.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080310000433, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Оріхова Запорізької області, жителя м.

Запоріжжя, зареєстрованого в с. Микільське Оріхівського району Запорізької області, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Микільське Оріхівського району Запорізької області, жителя

м. Запоріжжя, зареєстрованого в тому ж селі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня

2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та призначено покарання кожному у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду встановлено, що 16 червня 2018 року близько 15:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі "Сhery Amulet" (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1), яким керував останній, під'їхали до магазину "Смак" на вул. 40-річчя Перемоги, 59 у с. Микільське Оріхівського району Запорізької області.

Після зупинення автомобіля поруч із магазином між ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який висловив їм зауваження з приводу небезпечного керування автомобілем, що могло призвести до його травмування, виникла усна суперечка. Після чого ОСОБА_3 поїхав додому.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, обурившись зауваженням ОСОБА_3, вважаючи його неправомірним, вирішили з'ясувати неприязні стосунки з останнім.

Реалізуючи зазначений намір, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на вищевказаному автомобілі поїхали до місця проживання ОСОБА_3 - на

АДРЕСА_1.

Близько 15:10 ОСОБА_3, побачивши, що навпроти його двору зупинився автомобіль, підійшов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Останні почали висловлювати на адресу ОСОБА_3 образи і погрози, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою.

Отримавши від ОСОБА_3 відповідь про те, що вони порушили правила дорожнього руху та створили небезпеку його життю і здоров'ю,

ОСОБА_1, діючи на ґрунті особистої неприязні до потерпілого, завдав удару рукою по голові ОСОБА_3, від чого потерпілий впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю чисельною перевагою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, незважаючи на супротив ОСОБА_3, взяли його за ноги та потягнули по землі в сторону автодороги, протягнувши декілька метрів. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом декількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли

ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Органом досудового розслідування дії кожного з обвинувачених

кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

За ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м'якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом допущено неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, зокрема неправильно розтлумачено поняття "особлива зухвалість". Зазначає, що обидві сторони конфлікту спростовують висновки судів про наявність між ними неприязних відносин. Просить урахувати, що конфлікт, який виник біля магазину, через його мізерність не викликав стійких неприязних відносин між учасниками і був вичерпаний тим, що сторони конфлікту розійшлися. Вважає, що мотивом дій засуджених стало їх бажання показати свою зверхність та винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив. Стверджує, що сам факт заподіяння ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 є достатнім для кваліфікації дій винних за кваліфікуючою ознакою "особлива зухвалість" і не потребує додаткових наслідків.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Чабанюк Т. В. підтримала касаційну скаргу прокурора частково.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з'явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Вирішення цих питань процесуальним законом покладено на суди першої та апеляційної інстанцій.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 413 КПК передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Згідно зі ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог ст. 412 КПК , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК . Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 370 КПК .

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися за ч. 2 ст. 296 КК. Суд першої інстанції кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 125 КК. Своє рішення мотивував тим, що конфлікт між потерпілим та обвинуваченими виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли внаслідок висловлення потерпілим зауваження з приводу небезпечного керування транспортним засобом. При цьому, суд у вироку зазначив, що поведінка обвинувачених під час перебування біля будинку потерпілого та в ході конфлікту з потерпілим була направлена лише на потерпілого внаслідок образи за висловлене зауваження, та це не призвело до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації. Суд також взяв до уваги, що потерпілим поведінка обвинувачених як особливо зухвала не сприймалася, їх поведінку він сприймав як намагання з'ясувати відносини та покарати його за висловлене зауваження. З огляду на ці обставини суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у обвинувачених хуліганського мотиву, а в їхніх діях - ознак "особливої зухвалості".

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК

є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. А тому висновок місцевого суду про те, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їх дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

У цій справі фактичні обставини суд першої інстанції встановив, дослідивши такі докази. За показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні пояснив, що конфліктна ситуація між ними виникла біля магазину з приводу порушення обвинуваченими Правил дорожнього руху, конфлікт був незначним. Проте, коли він приїхав додому, до нього приїхали брати ОСОБА_1, щоб розібратися з приводу події біля магазину. ОСОБА_1 завдав йому удару по голові, від якого він упав, а потім обидва узяли його за ноги і потягли в сторону автодороги, де стояв їх автомобіль. Це було вдень, на вулиці, в центрі села.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що біля магазину конфлікту не було. Коли проїзджали біля будинку потерілого, побачив, що останній їх зупиняє. Вони з братом вийшли з автомобіля, і потерпілий зробив їм зауваження, а потім замахнувся ремнем. Ударів потерпілому він не завдавав, за ноги його не тягали.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що біля магазину стався конфлікт із ОСОБА_3 з приводу того, що він під час заїзду автомобіля дуже близько, на думку потерпілого, під'їхав до нього, потерпілий вів себе агресивно.

Коли проїзджали біля будинку потерілого, то побачив, що останній їх зупиняє.

Вони вийшли з автомобіля, і потерпілий зробив їм зауваження, а потім замахнувся ремнем. Боячись за брата, він штовхнув потерпілого, від чого останній впав на землю. Більше ударів потерпілому не наносив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що біля магазину ОСОБА_1 ледь не наїхали на ОСОБА_3, потерпілий зробив їм зауваження, засуджені поводили себе агресивно. Потім потерпілий поїхав додому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вдень до її онука ОСОБА_3 приїхали брати ОСОБА_1, бачила, як вони його били і тягли за ноги. ОСОБА_3 їй сказав, що це через події біля магазину, коли вони ледь не наїхали на нього.

Свідок ОСОБА_7 підтвердила наявність тілесних ушкоджень у її сина - ОСОБА_3. На її запитання останній відповів, що ОСОБА_1 побили його за правомірне зауваження з приводу порушення ними Правил дорожнього руху.

Даними висновку судово-медичної експертизи від 31 липня 2018 року № 48 підтверджується наявність у ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень

з короткочасним розладом здоров'я менш як 21 добу.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що, використовуючи незначний привід - справедливе зауваження стосовно неправильної поведінки, засуджені, після того як потерпілий вважав конфлікт вичерпаним, приїхали за місцем його проживання та побили його, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Тож, даючи правову оцінку діям обвинувачених, суд мав би з'ясувати, чи узгоджується така поведінка із загальноприйнятими правилами у суспільстві. За таких обставин висновок суду про відсутність хуліганського мотиву та ознак особливої зухвалості у діях засуджених слід визнати передчасним. Натомість доводи у касаційній скарзі про те, що засуджені діяли не внаслідок неприязних відносин, а намагаючись продемонструвати своє зверхнє ставлення до потерпілого, є слушними.

Апеляційний суд під час перегляду справи, зокрема за апеляційними скаргами прокурора і потерпілого ОСОБА_3, у яких ставилися вимоги про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового вироку про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, зазначеного до уваги не взяв і помилки суду першої інстанції не виправив.

З урахуванням вимоги прокурора про скасування обох судових рішень, але з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року - скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи в апеляційному суді необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі про м'якість покарання у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинувачених, та прийняти рішення, яке відповідатиме вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко І. В. Григор'єва Г. Р. Крет