Використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий приводився в рух електричним двигуном (ВС ККС, справа №379/1366/20 від 22.02.2023 р.)

Фабула судового акту: У цій, насправді, трагічній справі, батьки загиблого під колесами вантажівкі малолітнього хлопця просили суд стягнути моральну шкоду за втрату єдиного сина з власника вантажівки - ТОВ “Шляхобуд” (далі - ТОВ). Ситуація полягала в тому, що повертаючи на перехресті, водій вантажівки не помітив електросамокат, за кермом якого був один малолітній хлопчик, а позаду - інший. На жаль, “пассажир” електросамокату помер від отриманих при зіткненні травм. Декількома експертними висновками, в тому числі, автотехнічними, фототехнічними, експертизою звуко-, відеозапису, тощо, було відхилено вину водія вантажівки, який не порушив ПДР при здійсненні маневру. В той же час, експертизами було встановлено порушення ПДР малолітнім водієм електросамокату. До подання цього судового позову, страхова вантажівки вже виплатила батькам моральну шкоду по 33 тис. грн. кожному, проте ті вважали що компенсація їх моральної шкоди має бути набагато більшою - просили про стягнення по 400 тис.грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, вказавши, що ТОВ є неналежним відповідачем. Її водій не вчинив протиправної поведінки, а оскільки електросамокат є джерелом підвищеної небезпеки в цьому випадку застосовуються правила “зіткнення двох джерел небезпеки”, де значення набуває вина володільців (власників) таких. Апеляційний суд із рішенням не погодився, скасував, а позов батьків задовольнив повністю. ТОВ подало касаційну скаргу.

Коли справа надійшла на розгляд ВС ККС, колегія суддів погодилась із рішенням суду першої інстанції, і вказала, що у такому випадку - вина на водії електросамокату, а оскільки він неповнолітній - на його батьках. Отже до них має бути звернутий позов. Щодо електросамокату, як джерела підвищеної небезпеки ВС ККС пояснив:

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст. 1187 ЦК України).

Перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у ч.1 ст. 1187 ЦК України, не вичерпний (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що:

• джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди;
• використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна;
• для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від виниоргану державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Отже у цій справі: У справі, яка переглядається: відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля та електричного самоката під керуванням малолітнього. ДТП сталася внаслідок руху обох зазначених транспортних засобів. На електричному самокаті встановлено електричний двигун, за допомогою якого самокат приводиться в рух; електричний самокат використовувався для перевезення водія та його пасажира - отже - наявні підстави для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката під керуванням малолітнього, як джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, смерть “пасажира” електросамокату настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки. Суди встановили, що дії водія автомобіля під час ДТП були правомірними, а дії малолітнього, який керував електричним самокатом, були неправомірними та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку зі спричиненням ДТП. З урахуванням того, що дії водія автомобіля були правомірними, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що ТОВ «Шляхбуд» є неналежним відповідачем. Належними відповідачами є батьки малолітнього “водія” електросамокату (або інші особи чи заклади, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи чи нагляд за нею).

Аналізуйте судовий акт: Діяльність з утриманням службових собак та собак бійцівських порід є джерелом підвищеної небезпеки, тому відшкодування спричиненої ними шкоди може бути покладено на власника (ВС/КЦС, справа № 641/5063/16-ц,30.05.19);

Технічний збій «Драгеру» – є підставою для визнання основного джерела доказів - роздруківки тестування на алкоголь - недопустимим та недостовірним, і має наслідком закриття провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП. (Оболонський райсуд в м. Києві від 14.01.2022 року у справі 756/12990/21);

Видача розписки та довіреності не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, якій видана така довіреність. Водночас, завдяки розписці така особа змогла повернути кошти (ВС КЦС №642/6034/19 від 23.02.2022 р.);

Особа, яка не завадила угону автомобіля та яка перебувала у ньому під час угону є співучасником незаконного заволодіння транспортним засобом (ВС/ККС у справі № 742/2146/20 від 02.12.2021).

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 127/5920/22

провадження № 61-10553св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Матківської М. В., Денишенко Т. О., Сопруна В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У березні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ТОВ «Шляхбуд» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Позов мотивували тим, що 28 квітня 2021 року водій ОСОБА_3 , виконуючи службові обов`язки як працівник ТОВ «Шляхбуд» та керуючи вантажним автомобілем «МАЗ 5551», д. н. з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Данила Нечая у м. Вінниці під час маневру повороту праворуч та виїзду на вул. Гетьмана Сагайдачного, не переконався в безпечності зазначеного маневру, не надав перевагу в русі малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, рухаючись на електросамокаті, перетинали проїзну частину дороги справа наліво в межах доріжки для велосипедів, унаслідок чого допустив наїзд на дітей.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Вказували, що в результаті загибелі їх єдиного малолітнього сина їм як його батькам завдано майнової та моральної шкоди.

Позивачі зазначали, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ5551», д. н. з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ СК «Оранта» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР 8801877. 09 липня 2021 року страховик сплатив ОСОБА_1 33 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 10 285 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням поховання сина ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 - 33 000 грн моральної шкоди.

Позивачі вказували, що сума відшкодування, яку виплатив страховик, є значно меншою, ніж фактично завдана позивачам шкода,

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили:

стягнути з ТОВ «Шляхбуд» на їх користь по 400 000 грн кожному компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок смерті сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року в складі судді Романюк Л. Ф. у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, а також положеннями частини другої статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини;

ТОВ «Шляхбуд» не може відповідати за завдану шкоду, оскільки експертним шляхом установлено, що в діях їх працівника ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. При цьому суд констатував, що в цьому випадку шкоду було завдано внаслідок непереборної сили, оскільки подія не була передбачена водієм і не могла бути попереджена ним через раптовість її настання. Натомість саме в діях ОСОБА_4 (водія електросамоката) підтверджено наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням події ДТП. Тому ТОВ «Шляхбуд» не є належним відповідачем у справі, оскільки обов`язок виконати вимоги позивачів належить іншій особі;

електросамокат в силу положень пункту 1.10 ПДР України є транспортним засобом, що приводиться в рух за допомогою двигуна, а тому є й джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, відповідно до вимог статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (винною особою);

позивачі обрали неправильний спосіб захисту, оскільки в діях ОСОБА_3 (на відміну від дій ОСОБА_4 ) не вбачається невідповідностей вимогам чинних ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку із виникненням ДТП;

страховою компанією ПрАТ СК «Оранта» відповідно до договору № АР 8801877 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів уже сплачено позивачам 66 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а відповідно до вимог частини п`ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Шляхбуд» на користь ОСОБА_1 400 000 грн компенсації моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Шляхбуд» на користь ОСОБА_2 400 000 грн компенсації моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, згідно вимог частини 5 статті 1187 ЦК України. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Врахувавши встановлені обставини справи та норми матеріального права, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини;

моральна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини особи, завдана нею моральна шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

апеляційним судом враховані й такі обставини, як наявність страхового полісу, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність, пов`язана із експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ 5551» державний номерний знак НОМЕР_1 , належного відповідачу ТОВ «Шляхбуд», була застрахована у ПАТ СК «Оранта», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР8801877, що діяв станом на 28 квітня 2021 року. Відповідно до цього договору позивачам ПАТ СК «Оранта» здійснені виплати компенсації моральної шкоди: ОСОБА_1 - 33 000 грн. і ОСОБА_2 - 33 000 грн. Як зазначили позивачі у своєму позові такі суми моральної шкоди ними отримані, проте сума відшкодування, яку здійснив страховик, є значно меншою від фактично завданої їм моральної шкоди, тому вони звернулися до суду із позовом про відшкодування решти розміру заподіяної їм моральної шкоди законним володільцем транспортного засобу марки «МАЗ 5551» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким є ТОВ «Шляхбуд». Тому колегія суддів вважала доведеною наявність законних підстав для компенсації позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю їх єдиного малолітнього сина;

при визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходила із засад розумності та справедливості, а також урахувала глибину фізичних та душевних страждань позивачів, на що вплинула тяжка втрата їх єдиної малолітньої дитини - сина ОСОБА_6 , якому тільки виповнилося 10 років; характер отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень; обставини й події, за яких він отримав багаточисельні тілесні ушкодження, від яких загинув на місці ДТП. Суд також прийняв до уваги відсутність вини відповідача та ту обставину, що водій ОСОБА_3 не допустив порушень Правил дорожнього руху й не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілого ОСОБА_5 , який, у свою чергу, теж не допустив жодних порушень, оскільки був пасажиром на електросамокаті, яким керувала інша малолітня особа, яка не може бути суб`єктом скоєного злочину. Тому колегія суддів вважала за можливе задовольнити позовні вимоги позивачів про стягнення з відповідача на їх користь моральної шкоди в заявленій ними сумі (по 400 000 грн кожному).

Аргументи учасників справи

24 жовтня 2022 року ТОВ «Шляхбуд» подало касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року - залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;

експертним шляхом установлено, що в діях ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам діючих ПДР України, які б знаходилися в причинному зв`язку із виникненням ДТП. Натомість саме в діях водія електросамоката наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України;

оскільки ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, то в цьому випадку шкоди було завдано внаслідок непереборної сили, оскільки подія не була та не могла бути передбачена водієм та попереджена ним унаслідок раптовості її настання. тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачам моральної шкоди.

У грудні 2022 року позивачі подали підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що:

особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини;

непереборною силою в цьому випадку може бути виключно зовнішня надзвичайна або невідворотна подія, яка не залежить від учасників ДТП;

доводи відповідача про те, що відсутність технічної можливості уникнути зіткнення є непереборною силою суперечить усталеній практиці Верховного Суду; у зв`язку з відсутністю обставин непереборної сили та/або умислу потерпілого шкода підлягає відшкодування відповідачем як власником джерела підвищеної небезпеки, яким заподіяно шкоду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року: задоволено клопотання відповідача; зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 листопада 2022 року зазначено, що відповідач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи, що суди при вирішенні спору не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року в справі № 532/1374/18, від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до витягу з ЄРДР №12021020000000261 від 28 квітня 2021 року близько 17 год. 30 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «МАЗ 5551», д. н. з. НОМЕР_1 та рухаючись у м. Вінниці по вул. Данила Нечая на перехресті із вул. Григорія Сагайдачного, при виконанні маневру правого повороту допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_5 , який на електросамокаті справа наліво перетинав проїзну частину дороги в межах велосипедної доріжки.

Внаслідок ДТП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм загинув на місці події.

У момент вчинення ДТП водій ОСОБА_3 виконував службові обов`язки як працівник ТОВ «Шляхбуд».

Постановою від 28 жотвня 2021 року закрито кримінальне провадження №12021020000000261 відносно ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи та експертизи відео,- звукозапису від 31 серпня 2021 року № 16898/16899/2138 21382/21383-21385, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса»:

дії малолітнього ОСОБА_4 , який керував електросамокатом «Like. Bike One» та перевозив ОСОБА_5 , у цій дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 1.10 щодо термінів «велосипедна доріжка», «пішохідна доріжка», п. 10.2 та дорожнього знаку 4.14 діючих Правил дорожнього руху України й знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням ДТП;

у діях водія автомобіля «МАЗ 3551», д. н. з. НОМЕР_1 , у зазначеній дорожньо-транспортній ситуації не вбачається невідповідностей вимогам діючим ПДР України, які б знаходилися з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Згідно з висновком комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи від 20 вересня 2021 року № КСЕ - 19-21/19057, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, у заданій дорожній обстановці:

водій автомобіля «МАЗ 5551», д. н. з. НОМЕР_1 , не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п. 12.3. ПДР України. Натомість малолітній ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом відмови від перетину проїзної частини доріжкою, призначеною для руху велосипедистів та пішоходів, та надання переваги в русі зазначеному автомобілю, тобто шляхом виконання вимог п. 10.2 та дорожнього знаку 4.14 ПДР України;

в діях ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 10.2 та вимогам технічних термінів «велодоріжка» та «пішохідна доріжка», дорожнього знаку 4.14 «Доріжка для пішоходів і велосипедистів» ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з настанням цієї ДТП. У заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «МАЗ 5551» невідповідностей п. п. 12.3, 10.1, 16.2 ПДР України не вбачається, тому його дії не перебувають у причинному зв`язку з настанням події зазначеної ДТП.

Згідно висновку автотехнічної експертизи від 26 жовтня 2021 року № 6710/21-21, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в заданій дорожній ситуації:

водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом виконання норм вимог п. п. 10.1, 12.3, 16.2 ПДР України. У діях водія ОСОБА_3 невідповідностей зазначеним вимогам ПДР України не вбачається. У діях водія електросамоката малолітнього ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 1.10, 10.2, дорожнього знаку 4.14 ПДР України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Відповідно до висновку фототехнічної експертизи від 04 червня 2021 року № СЕ-19/102-21/7548-ФП, проведеної Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, швидкість руху автомобіля «МАЗ 5551» до повороту становить від 9,6 км/год до 10,62 км/год. Швидкість руху електросамоката з урахуванням відеозаписів, наданих на дослідження, становить від 15,05 км/год до 16,63 км/год.

На момент ДТП малолітній ОСОБА_4 не досяг віку, з якого відповідно до статті 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність, у зв`язку з чим констатовано, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений частиною другою статті 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ5551», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув малолітній ОСОБА_5 , була застрахована у ПАТ СК «Оранта» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АР 8801877, який був дійсний станом на 28 квітня 2021 року.

09 липня 2021 року страховик сплатив ОСОБА_1 33 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 10 285 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням поховання сина ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 - 33 000,00 грн моральної шкоди, в зв`язку з чим позивачі підписали зі страховиком договір про припинення зобов`язання переданням відступного.

Позиція Верховного Суду

Щодо кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката, як джерела підвищеної небезпеки

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що:

джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди;

використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна;

для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

У справі, яка переглядається:

28 квітня 2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «МАЗ 5551» під керуванням ОСОБА_3 та електричного самоката «Like. Bike One» під керуванням малолітнього ОСОБА_4 ;

ДТП сталася внаслідок руху обох зазначених транспортних засобів;

на електричному самокаті «Like. Bike One» встановлено електричний двигун, за допомогою якого самокат приводиться в рух;

електричний самокат використовувався для перевезення водія та його пасажира;

наявні підстави для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката «Like. Bike One» під керуванням малолітнього ОСОБА_4 , як джерела підвищеної небезпеки.

Щодо суті спору

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).

Положення частини другої статті 1188 ЦК України застосовні за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов`язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини (див. пункт 187.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

За змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди. З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) транспортних засобів (унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту), у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі. Встановлення неправомірності діяння кожного з цих власників (володільців) достатньо для покладення на них солідарного обов`язку з відшкодування третім особам шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. Такий обов`язок не залежить від вини осіб, які спільно неправомірними діяннями завдали шкоди (див. пункт 187.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

За змістом частини другої статті 1188 ЦК України іншою особою, якій унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки власники (володільці) транспортних засобів спільно завдали шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема, пішоходом або пасажиром транспортного засобу, від зіткнення із яким іншого транспортного засобу завдано шкоди. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою може бути і власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам був пасажиром (див. пункт 187.3. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду (частина друга статті 31 ЦК України).

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (частина перша статті 1178 ЦК України).

У справі, що переглядається:

смерть ОСОБА_5 настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки;

суди встановили, що дії водія автомобіля «МАЗ 3551» під час ДТП були правомірними, а дії малолітнього ОСОБА_4 , який керував електричним самокатом, були неправомірними та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку зі спричиненням ДТП;

апеляційний суд не врахував, що частина друга статті 1188 ЦК України застосовна за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі);

з урахуванням того, що дії водія автомобіля «МАЗ 3551» були правомірними, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що ТОВ «Шляхбуд» є неналежним відповідачем. Належними відповідачами є батьки малолітнього ОСОБА_4 (або інші особи чи заклади, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи чи нагляд за нею);

апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення щодо відмови в позові внаслідок пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про компенсацію моральної шкоди, проте, помилково послався на інші підстави для такої відмови (необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з настанням обставин непереборної сили; обрання неефективного способу захисту; повторне пред`явлення позовних вимог про компенсацію моральної шкоди). Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, у зв`язку з необхідністю врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21), дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги та з урахуванням звільнення позивачів від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», понесені відповідачем судові витрати за перегляд справи в суді касаційної інстанції, що складаються з судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 26 800 грн, підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення її виконання відсутні.

Керуючись статтями 141 400 409 412 413 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд»судові витрати за перегляд справи в суді касаційної інстанції, що складаються з судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 26 800 грн, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук