Діяльність з утриманням службових собак та собак бійцівських порід є джерелом підвищеної небезпеки, тому відшкодування спричиненої ними шкоди може бути покладено на власника (ВС/КЦС, справа № 641/5063/16-ц,30.05.19)

Фабула судового акта: Судами встановлено, що 10 травня 2015 року приблизно о 08 год. 00 хв. відповідач гуляв із своєю собакою бійцівською породи - тер`єр американський стафордширський (Стаффорд). Під час прогулянки ця собака напала на неповнолітню дочку позивача, подряпала та покусала дитину, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Під час нападу собака була без намордника та повідка, знаходилася не в полі зору відповідача, який не мав наміру для настання наслідків у вигляді нападу собаки на дитину, але міг їх передбачити.

Постановою районного суду відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП (порушення правил тримання собак і котів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 85 грн з конфіскацією собаки породи Стаффорд, кобеля, віком 2 роки, чорно-білого окрасу.

Враховуючи викладене та характер і наслідки шкоди, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 18 920 грн та моральної шкоди - 26 100 грн. Рішенням районного суду позов був задоволений частково, - стягнуто з відповідача на користь позивача спричинену матеріальну шкоду в розмірі 1 131 грн 85 коп. та моральну шкоду - в розмірі 26 100 грн, всього - 27 231 грн 85 коп.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з таким рішенням, спираючись на приписи ч. 1 ст. 1187 ЦК України про те, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Суд також нагадав, що ч.ч. 5-8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема безпеку оточуючих людей і тварин. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати, зокрема домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Надаючи оцінку розміру матеріальної шкоди, Суд, зкрема зазначив, що обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій «про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на благодійність, оскільки цей внесок було зроблено позивачем за власним бажанням і він не був обов`язковим до сплати, а також витрат на придбання ліків, які не були призначені лікарем…у зв`язку з тим, що неможливо встановити, кому були придбані ліки, зазначені в чеках. Позовна вимога про стягнення 3 400 грн на лазеротерапію, яку необхідно зробити неповнолітній, також не підлягає задоволенню, оскільки зазначена процедура не була проведена, а згідно з нормами ЦК України суд може стягнути лише фактично понесені стороною витрати. Інші позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, так як не підтверджені документально». Що стосується моральної шкоди, то вона полягала в тому, що неповнолітня дитина зазнала страждань, які є довготривалими, і для повного відновлення психоемоційного стану дівчинки потрібно багато часу.

Аналізуйте судовий акт: За напад на людину безпритульних собак може відповідати міська рада, оскільки нею допущена бездіяльність у питанні благоустрою з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів (ВС/КЦС, справа № 503/361/17, 21.01.19)

Діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням службових собак та собак бійцівських порід, є джерелом підвищеної небезпеки (ВС/КЦС,справа № 591/3985/15-ц, 16.05.18)

Основним доказом для відшкодування шкоди завданої нападом собаки з хазяїна тварини є постанова про вчинення адмінправопорушення (Рівненський міськсуд № 569/17486/18 від 11.01.2019)

Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 641/5063/16-ц

провадження № 61-18499св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2017 року у складі судді Григор`єва Б. П. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: Малінської С. М., Бровченка І. О., Швецової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 10 травня 2015 року в районі Комунального ринку по вулиці Ньютона, 132 в місті Харкові її неповнолітній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були спричинені легкі тілесні ушкодження собакою бійцівською породи - тер`єр американський стафордширський (Стаффорд), яка подряпала та покусала дитину. Зазначена собака належить відповідачу і мала бути застрахована згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов`язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам». Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30 червня 2015 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (порушення правил тримання собак і котів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 85 грн з конфіскацією собаки породи Стаффорд, кобеля, віком 2 роки, чорно-білого окрасу. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 травня 2015 року № 458-2015 в результаті нападу собаки її дочці були спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров`я. В результаті зазначеної події ОСОБА_2 була проведена щелепно-лицьова операція і з 10 до 15 травня 2015 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі охорони здоров`я «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» (далі - КЗОЗ «ОДКЛ № 1»), а з 02 до 08 червня 2015 року - в Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківська міська дитяча лікарня № 5» (далі - КЗОЗ «ХМДЛ № 5»). Після отриманих травм її дочка страждає неврозоастенічним синдромом, специфічним порушенням сну, синдромом лікворно-венозної дистензії, що є наслідком психотравми. Лікарями було рекомендовано ОСОБА_2 повторне лікування, реабілітація, нагляд у невролога, сторонній догляд. 22 червня 2015 року її дочці була надана консультація професором кафедри дерматовенерології доктором медичних наук ОСОБА_4 , яка рекомендувала провести лазеротерапію або дерматохірургічні методики (дермабразія). Таке лікування є дороговартісним і згідно з прейскурантом клініки «Доктор Алекс» міста Харкова коштує від 3 400 грн. На лікування дочки нею особисто витрачено 18 920 грн, з яких: 2 000 грн - на щелепно-лицьову операцію, 3 000 грн - на лікування в КЗОЗ «ОДКЛ № 1», 3 500 грн - на лікування в КЗОЗ «ХМДЛ № 5», 200 грн - на консультацію невропатолога, 320 грн - на транспортування дитини до та з лікарень, 300 грн - на придбання ліків після стаціонарного лікування, 3 600 грн - на посилене харчування протягом року. Також її дочка зазнала моральних страждань, які полягають у тому, що вона злякалася нападу великої собаки, маса якої 60-80 кілограмів, отримала дуже болючі ушкодження обличчя, перенесла депресію, має поганий сон, постійний стрес щодо понівечення обличчя. Згідно з висновком психолога ситуація, яка сталася з її дочкою, є психотравмуючою. На собаці, яка напала на її дочку, не було намордника, власник не утримував собаку на повідку, до цього вже траплялися випадки нападу собаки відповідача на людей, однак він не вжив заходів, щоб запобігти нападу та не реагував на ситуацію. Такі дії відповідача пов`язані з непрямим умислом, тобто відповідач міг передбачити вірогідність виникнення та розвитку ситуації, а також міг прийняти правильне рішення і реалізувати його. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати дії відповідача як власника собаки, що вчинила напад на неповнолітню ОСОБА_2 , такими, що пов`язані з непрямим умислом, стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 18 920 грн та моральної шкоди - 26 100 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 1 131 грн 85 коп. та моральну шкоду - в розмірі 26 100 грн, всього - 27 231 грн 85 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відшкодуванню підлягають витрати на придбання медикаментів, які були призначені лікарем, а саме: лінкоміцин, метронізадол, фізіологічний розчин, десаметазон, глюкоза 5 %, вітамін «С», система, шприці, витрати на проведення магнітно-резонансної томографії. Не підлягають стягненню витрати на благодійність в розмірі 150 грн, оскільки цей внесок було зроблено позивачем за власним бажанням і він не був обов`язковим до сплати, а також витрати на придбання ліків, які не були призначені потерпілій. Інші позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені документально. Вимога про стягнення 3 400 грн на лазотерапію не може бути задоволена, у зв`язку з тим, що витрати, які можуть бути понесені у майбутньому, стягненню не підлягають. Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд врахував вимоги розумності та справедливості.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішенняКомінтернівського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У травні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що медичні заклади, в яких лікувалася неповнолітня ОСОБА_2 , відносяться до комунальних закладів охорони здоров`я, в яких медична допомога надається безоплатно, тому стягнення з нього 1 131 грн 85 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам Конституції України. Рішення судів попередніх інстанцій в частині відшкодування моральної шкоди не відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 квітня 2018 року справу № 641/5063/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 10 травня 2015 року приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_3 гуляв із своєю собакою в районі Комунального ринку по вулиці Ньютона, 132 в місті Харкові. Під час прогулянки собака спричинила тілесні ушкодження неповнолітній ОСОБА_2

Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30 червня 2015 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 154 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 85 грн з конфіскацією собаки породи Стаффорд, кобеля, віком 2 роки, чорно-коричневого окрасу.

Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частинами п`ятою-сьомою статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема безпеку оточуючих людей і тварин. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати, зокрема домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).

Судами встановлено, що на лікування неповнолітньої ОСОБА_2 позивачем було придбано у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Водолій» ліки, що підтверджується квитанціями від 10 травня 2015 року на суму 817 грн 35 коп., від 11 травня 2015 року - на суму 72 грн, від 12 травня 2015 року - на суму 59 грн 35 коп., від 12 травня 2015 року - на суму 181 грн 25 коп., від 13 травня 2015 року - на суму 44 грн 10 коп., від 13 травня 2015 року - на суму 71 грн 35 коп., від 14 травня 2015 року - на суму 35 грн 40 коп., від 14 травня 2015 року - на суму 61 грн 20 коп., від 15 травня 2015 року - на суму 309 грн, від 19 травня 2015 року - на суму 36 грн.

Також ОСОБА_2 було проведено магнітно-резонансну томографію, що підтверджується квитанцією Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр променевої діагностики» на суму 816 грн, позивачем сплачено благодійний внесок в розмірі 150 грн.

Згідно з листом КЗОЗ «ХМДЛ № 5» від 20 грудня 2016 року № 561 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в цьому закладі з 02 до 08 червня 2015 року. Вартість лікарських засобів, які були призначені та забезпечені лікарнею на курс лікування, складає 12 грн 26 коп.: седавіт таблетки № 20 - 6 таблеток (11 грн 38 коп.); цинарізин таблетки 25 мг № 50 - 6 таблеток (0 грн 88 коп.) Призначений препарат Гліцисед таблетки 100 мг № 50 придбано за власні кошти матері дитини ОСОБА_1

Згідно з листом КЗОЗ «ОДКЛ № 1» від 10 січня 2017 року № 144 ОСОБА_2 знаходилася на лікуванні з 10 до 15 травня 2015 року. Дитина отримувала: лінкоміцин по 300,0 мг 2 рази на день ( даної - р/д), метронізадол по 80,0 мг 2 р/д, фізіологічний розчин 400,0, дексаметазон 6,0мг, глюкоза 5 % - 200,0 мг, вітамін «С» 1,0 мг. За період лікування в КЗОЗ «ОДКЛ № 1» було використано: лікоміцин - 10 ампул, метронізадол - 6 флаконів, фізіологічний розчин 200,0 мг - 7 флаконів, дексаметазон - 1 ампула, глюкоза 5% (200,00 мг) - 1 флакон, вітамін «С» - 1 ампула, система - 7 штук, шприці - 10,0 - 10 шт, шприці 2,0 - 10 шт.

Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про доведеність заявлених позовних вимог в частині відшкодування витрат, понесених позивачем на придбання медикаментів на лікування дочки, а також витрат на проведення магнітно-резонансної томографії, яка була призначена ОСОБА_2 лікарями, в загальній сумі 1 131 грн 85 коп. Також обґрунтованим є висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на благодійність, оскільки цей внесок було зроблено позивачем за власним бажанням і він не був обов`язковим до сплати, а також витрат на придбання ліків, які не були призначені лікарем ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що неможливо встановити, кому були придбані ліки, зазначені в чеках. Позовна вимога про стягнення 3 400 грн на лазеротерапію, яку необхідно зробити неповнолітній, також не підлягає задоволенню, оскільки зазначена процедура не була проведена, а згідно з нормами ЦК України суд може стягнути лише фактично понесені стороною витрати. Інші позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, так як не підтверджені документально.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В абзацах першому, другому пункту 4, абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судами встановлено, що згідно з висновком фахівця в галузі психології ОСОБА_6 від 19 вересня 2016 року ситуації, яка досліджувалася, є писхотравмувальною для неповнолітньої ОСОБА_2 , 2002 року народження. ОСОБА_2 завдані страждання (моральна шкода). За умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь вини відповідача пов`язаний з простою необережністю, можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації моральної шкоди, заподіяної позивачу, складе 8 700 грн (або еквівалент 6 мінімальних заробітних плат). За умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь вини відповідача пов`язаний з грубою необережністю, можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації моральної шкоди, заподіяної позивачу, складе 17 400 грн (або еквівалент 12 мінімальних заробітних плат). За умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь вини відповідача, пов`язаний з непрямим умислом, можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації моральної шкоди, заподіяної позивачу, складе 26 100 грн (або еквівалент 18 мінімальних заробітних плат). За умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь вини відповідача пов`язаний з прямим умислом, можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації моральної шкоди, заподіяної позивачу, складе 34 800 грн (або еквівалент 24 мінімальних заробітних плат).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ступінь вини відповідача пов`язаний з непрямим умислом, оскільки маючи собаку бійцівської породи, він повинен був передбачити, що вона може нанести травми оточуючим. Під час нападу собака була без намордника та повідка, знаходилася не в полі зору відповідача. ОСОБА_3 як власник собаки бійцівської породи не мав наміру для настання наслідків у вигляді нападу собаки на дитину, але міг їх передбачити. На спростування висновків психолога щодо встановлення розміру моральної шкоди відповідач не надав будь-яких доказів. Моральна шкода полягала в тому, що неповнолітня ОСОБА_2 зазнала страждань, які є довготривалими, і для повного відновлення психоемоційного стану дівчинки потрібно багато часу.

Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60 212-215 303 304 315 ЦПК України 2004 року правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що медичні заклади, в яких лікувалася неповнолітня ОСОБА_2 відносяться до комунальних закладів охорони здоров`я, в яких медична допомога надається безоплатно, тому стягнення з нього 1 131 грн 85 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам Конституції України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до вищенаведеної частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).

Статтею 64 ЦПК України 2004 року передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

З наявних в матеріалах справи квитанцій, оригінали яких були досліджені судом першої інстанції, а також листів КЗОЗ «ХМДЛ № 5» від 20 грудня 2016 року № 561 та КЗОЗ «ОДКЛ № 1» від 10 січня 2017 року № 144 встановлено, що ОСОБА_1 витратила на лікування неповнолітньої дочки ОСОБА_2 1 131 грн 85 коп.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. А. Стрільчук

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов