Використання чужого фото є правомірним, якщо його попереднє розміщення зображеною особою у соціальній мережі було публічним, або за згодою осіб, які своїми діями зробили таку інформацію відкритою. (ВС КЦС № 214/11028/21 від 19.07.2023 р.)

Фабула судового акту: Дружина керівника комунального ритуального підприємства подала позов до суду де просила визнати неправомірним використання її фотозображення, розміщеного на її сторінці в «Facebook», зобов`язати видалити таке зі сторінки відповідачки, а також усі коментарі, фото під цією публікацією, що стосуються її персональних даних, а саме про приватне (сімейне) життя, заборонити відповідачці подальше використання фотографій позивачки та стягнути на її користь 100 000, 00 грн. моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що має власну сторінку в соціальній мережі «Facebook», на якій вона публікує різного роду дописи та особисті фото. Її акаунт має обмеження конфіденційності (обмеженість доступу для осіб, які не є її підписниками), а також заборону коментування та поширення (репосту) розміщених нею публікацій, зокрема й фото.

Після того, як 19 квітня 2020 року позивачка опублікувала фото, на якому зображені вона, її чоловік та їх знайомий - настоятель храму, позивачка виявила що відповідачка опублікувала допис, з критикою її чоловіка, як керівника ритуального підприємства, під яким розмістила це фото. Зазначена публікація була розміщена відповідачкою на сторінці, яка відкрита для перегляду необмеженого кола осіб та на неї підписано понад 4 500 осіб. Публікація містить 20 коментарів, її поширили інші користувачі соціальної мережі 43 рази та відреагували на публікацію з фото 291 раз. Хоча у дописі не йшлося про неї - проте вважала, що на фото зафіксовані не тільки відомості про її сімейний стан, а й релігійні переконання, які є персональними даними та не можуть бути розголошені без її згоди. Фото не містило інформації про джерело його отримання, дату створення, наявність згоди автора фото на його розміщення. Втручання у своє особисте життя і порушення особистих немайнових прав оцінила у 100 тис. грн. моральної шкоди. Відповідач, як отримала позов, фото обрізала, залишивши на ньому лише чоловіка - керівника КП.

Також до суду звернувся чоловік позивачки - керівник ритуального КП, вимагаючи визнати неправомірним та припинити використання тою ж відповідачкою його фотографій, зобов’язати її їх видалити, спростувати поширення негативної інформації, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію і також відшкодувати йому моральну шкоду - 150 тис. грн. Так, відповідачка постійно викладала пости, щодо наявності схем вимагання з людей більших ніж встановлено рішенням міської ради цін на “могили”, без надання квитанцій, бюрократичні труднощі, які змушують родичів померлих платити більше та інші подробиці конфлікту в місті Кривий Ріг, центром якого було ритуальне комунальне підприємство, очолюване позивачем. Пости відповідачки зводились до викладення свідчень підписників, коментарів, та набирали значних переглядів, реакцій та коментарів.

Рішенням суду першої інстанції, як і рішенням апеляційного суду позови задоволено частково - все крім тої суми моральної шкоди, що була заявлена (її було судами знижено). Рішення обґрунтовані тим, що публікація фото у соціальних мережах Інтернет є можливою виключно за згодою особи, зображення якої публікується. Проте із рішеннями не зовсім погодився ВС КЦС, який вказав наступне:

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин, як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

Щодо використання фото із зображеннями позивачів:

ЄСПЛ у рішенні від 07 лютого 2012 року у справі «Von Hannover v. Germany», заяви № 40660/08, 60641/08, зазначив, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є одним із головних складових особистого розвитку, яке передбачає, передусім, право особи контролювати використання цього зображення, зокрема і не дозволяти його опублікувати. При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ наголошує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Зокрема Суд визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалося спорту або відомих митців. Проте, чутки про подружні проблеми президента республіки або фінансові труднощі відомого співака не були визнані предметом загального інтересу.

По-друге, наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов`язаним із попереднім. У зв`язку з цим потрібно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті. Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов`язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень.

По-третє, попередня поведінка відповідної особи. Поведінка відповідної особи до оприлюдненням повідомлення або те, що фотографія і пов`язана з нею інформація вже з`являлися у попередній публікації, також є фактором, який потрібно брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. По-четверте, зміст, форма і наслідки публікації. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який потрібно брати до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. По-п`яте, обставини, за яких було зроблено фотографії.

Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Також потрібно звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Тлумачення статті 308 ЦК України дає підстави стверджувати, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких фізична особа позувала авторові за плату, або ж це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб. Втім - використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи, має бути виправдана переважаючим публічним інтересом. Для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи потрібно утриматися від публікації відверто особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу.

Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.

Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них.

Верховний Суд вважає, що поширення (розміщення) фото у соціальній мережі в Інтернеті без обмеження кола користувачів, які можуть переглядати це фото, є публічним показом фото, яке здійснює ця особа самостійно.

Тож використання таких фото є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі було публічним і за згодою особи, яка своїми діями зробила таку інформацію відкритою.

У випадку, якщо фото були відкриті лише для певного кола користувачів, то публічного розповсюдження таких фото не було, а отже, їх використання без згоди особи є неправомірним.

Отже, у цій справі: Особливістю є те, що відповідачка на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» опублікувала фото під дописами, які стосуються, зокрема діяльності ритуального КП. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що обидві світлини були взяті зі сторінки позивача (чоловіка), які спершу було опубліковано позивачкою на її сторінці. Так, фото, було опубліковане з відміткою на ньому чоловіка, у зв`язку з чим воно з`явилося на сторінці останнього в соціальній мережі «Facebook».

А ось сторінка позивача (чоловіка позивачки) була відкрита для перегляду необмеженого кола осіб, й ця обставина була відома й дружині, яка, відмічаючи на згаданому фото свого чоловіка з посиланням на його обліковий запис, мала усвідомлювати, що це фото буде опубліковане й на його сторінці, а відтак буде доступне для всіх відвідувачів. Він прийняв це фото та в подальшому не видалив його зі своєї сторінки.

Отже, враховуючи, що саме спільні дії позивачів сприяли опублікуванню їхнього спільного фото на сторінці чоловіка, яка не має обмежень щодо кола відвідувачів, які можуть переглядати це фото, тому використання фото є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі було публічним і за мовчазною згодою позивачів, які своїми діями зробили таку інформацію відкритою.

Додатково потрібно врахувати, що на сторінках позивачів зазначена інформація про їхній сімейний стан, а також на сторінці чоловіка, яка відкрита для необмеженого кола осіб, опубліковані й інші фото із дружиною, тому висновки судів про те, що відповідачка, опублікувавши спільне фото позивачів, поширила конфіденційну інформацію про їх сімейний стан подружжя, є безпідставними.

Істотним для вирішення цього спору є те що позивач є публічною особою та його діяльність як керівника КП викликає підвищену громадську зацікавленість та підвищений рівень критики, тому позивачі мали це розуміти та передбачати наслідки від вчинення ними дій з опублікування власних фото з вільним доступом до них.

Крім того, навіть за браком його згоди, оспорювані би дії відповідачки підпадали б під правило частини третьої статті 308 ЦК України, яка надає можливість поширювати фото без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній для захисту інтересів інших осіб. А саме - з метою захисту інтересів мешканців територіальної громади міста Кривого Рогу, оскільки публікації стосуються, зокрема діяльності комунального підприємства.

Додатково Верховний Суд врахував, що опубліковані відповідачкою фото не містять інформації, яка має конфіденційний, таємний чи службовий характер, чи інформації надто відвертого чи особистого характеру.

Також, суди мали б врахувати, що відповідачка видалила зображення позивачки відразу після звернення останньої до суду з позовом. Доказів того, що позивачка раніше зверталася до відповідачки стосовно використання свого зображення та відмовлялася від публікації, у матеріалах справи немає.

Тож, ВС дійшов переконання, що опублікування спірних фото відбулося за фактичної та мовчазної згодою позивачів, не призвело до порушення особистих немайнових прав та не було надмірним і непропорційним втручанням у їх приватність.

Щодо спростування недостовірної інформації в дописах про чоловіка - керівника КП, суд зазначив:

ВС акцентував увагу, що частина інформації, опублікованої у дописах - це історії мешканців міста Кривого Рогу. Описуючи конкретні історії, відповідачка зазначала їх авторів. На підставі інтерв`ю та коментарів мешканців територіальної громади як журналіст і депутат Криворізької міської ради та представник територіальної громади м. Кривого Рогу, враховуючи підвищений суспільний інтерес до питання діяльності ритуального КП окрім власне історій мешканців, надавала власну оцінку, зокрема діяльності комунального підприємства

Тобто, оспорювана інформація є не твердженнями, висловленими особисто відповідачкою про факти, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. Вагомих причин, які б давали підстави для покарання відповідачки за поширення висловлювань інших осіб не встановлено.

Отже, частина поширеної відповідачкою інформації є відтворенням висловлювань інших людей, а частина є оціночними судженнями автора, про що свідчать використані нею мовностилістичні засоби, зокрема, порівняння, гіперболи, є її особистою думкою та критикою, яка ґрунтується на особистих припущеннях.

Щодо висновків судів про те, що відповідачка в дописах звинувачує КП в корупційних схемах, поборах, шахрайстві, мародерстві, то ВС наголосив, що питання захисту ділової репутації комунального підприємства не є предметом спору у справі.

“Межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість. Діяльність публічної особи є об`єктом підвищеного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого, - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу” - вказав ВС, отже, позивач перебував на посаді керівника КП тому повинен був усвідомлювати, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватися у формі, яка не є обов`язково приємною для нього, навіть шокуючою; він мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для нього.

Верховний Суд наголосив на тому, що хоча опублікована відповідачкою інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями. Баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено.

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позовів, і зазначив, що використання відповідачкою фото є правомірним, адже попереднє розміщення у соціальній мережі було публічним і за згодою осіб, які своїми діями зробили таку інформацію відкритою.

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК за коментар в соцмережі Facebook, в якому особа закликала до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України (Берегівський районний суд Закарпатської області справа № 297/1545/21 від 18.10.2021 р.);

Сам по собі факт перебування прокурора у «друзях» в соціальній мережі Facebook з учасниками процесу не є підставою для відводу (Фрунзенський районний суд м. Харкова, Справа № 645/2378/17, 07.05.18);

Публікація в соціальній мережі Facebook на сторінці, користувачем (розпорядником) якої є відповідач, відеозапису, що належить позивачеві, без його доволу є порушенням виключних майнових авторських прав (ВС/ВГС,справа № 918/186/17, 13.03.16);

Поширену на сторінці у мережі «Facebook» інформацію слід розцінювати лише як критику дій, спірний вислів, що є оціночним судженням, а не фактичним твердженням (Апеляційний суд м. Києва, Справа № 755/11966/16-ц, 22.02.17).

Постанова

Іменем України

19 липня 2023 року

місто Київ

справа № 214/11028/21

провадження № 61-13067св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачка - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року, постановлене суддею Прасоловим В. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачки

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просила:

- визнати неправомірним використання ОСОБА_3 фотозображення, належного ОСОБА_1 , розміщеного ОСОБА_3 у мережі Інтернет на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» із назвою « ОСОБА_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 під публікацією посту (далі - допис) 16 листопада 2021 року о 09:19 год. з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_22» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та таким, що призвело до розголошення її персональних даних третім особам, а саме поширення інформації про приватне (сімейне) життя;

- зобов`язати ОСОБА_3 видалити зі своєї сторінки в Інтернеті у соціальній мережі «Facebook» належне ОСОБА_1 фотозображення, а також усі коментарі, фото під цією публікацією, що стосуються персональних даних ОСОБА_1 , а саме поширення інформації про її приватне (сімейне) життя;

- заборонити ОСОБА_3 використовувати та поширювати у мережі Інтернет (у тому числі, але не виключно, у соціальній мережі «Facebook») фотознімки із зображенням ОСОБА_1 , без попереднього отримання її дозволу на їх поширення та використання;

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 100 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона з 01 червня 2018 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який обіймає посаду керівника (директора) Комунального підприємства «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» Криворізької міської ради (далі - КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС»). Стосунку до діяльності підприємства, яке очолює її чоловік, вона не має.

Позивачка зазначала, що має власну сторінку в соціальній мережі «Facebook», на якій вона публікує різного роду дописи та особисті фото. Її акаунт

(далі - обліковий запис) за технічними налаштуваннями має обмеження конфіденційності (обмеженість доступу для осіб, які не є її підписниками), а також заборону коментування та поширення (репосту) розміщених нею публікацій, зокрема й фото.

19 квітня 2020 року позивачка опублікувала фото, на якому зображені вона, її чоловік ОСОБА_2 та їх знайомий - настоятель храму Благовіщення Пресвятої Богородиці м. Кривий Ріг протоієрей ОСОБА_5 , а також зробила відмітку цих осіб на фото з посиланням на їх облікові записи в соціальній мережі «Facebook».

ОСОБА_1 звертала увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:19 год. у мережі Інтернет на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_3 опублікувала допис під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_22», під яким відповідачка розмістила фото з підписом: «НА ФОТО: директор КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» ОСОБА_35 дуже набожна людина».

Зазначена публікація розміщена відповідачкою на сторінці, яка відкрита для перегляду необмеженого кола осіб та на неї підписано понад 4 500 осіб. Публікація містить 20 коментарів, її поширили інші користувачі соціальної мережі 43 рази та відреагували на публікацію з фото 291 раз.

У дописі не йшлося про ОСОБА_1 ані як пересічну громадянку України та жительку м. Кривий Ріг, ані як дружину керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» ОСОБА_2 , проте ОСОБА_3 вирішила розмістити саме належне ОСОБА_1 фото з її облікового запису, на якому зафіксовані не тільки відомості про її сімейний стан, а й релігійні переконання, які є персональними даними та не можуть бути розголошені без її згоди. Розміщене відповідачкою фото не містить інформації про джерело його отримання, дату створення, наявність згоди автора фото на його розміщення.

Після публікації ОСОБА_3 допису із розміщенням під ним фото, на якому зображені, зокрема, позивачка з чоловіком, розпочалося обговорення іншими громадянами не тільки господарської діяльності комунального підприємства, його фінансового становища та рівня прибутковості, а й особистого життя керівника підприємства ОСОБА_2 , його сімейного стану, колишніх шлюбних стосунків, надання оцінки їй як його дружині. Зазначені обставини призвели зчаста до проявів у неї емоційних спалахів, дратівливості, збудливості, тривоги, дисгармонії в сімейних стосунках. Позивачка була змушена звернутися за кваліфікованою допомогою до приватного психолога.

Позивачка звертала увагу на те, що згоду на поширення фото вона ніколи ОСОБА_3 не надавала, це фото та інформація про її приватне життя поширені всупереч її інтересам. Таке втручання відповідачки у її особисте життя і порушення особистих немайнових прав є вочевидь надмірним і непропорційним втручанням у приватність та завдало моральні страждання, справедливим відшкодуванням яких, на її переконання, є сума у розмірі 100 000, 00 грн.

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2 у 2021 році звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати неправомірним використання ОСОБА_3 фотозображень, належних ОСОБА_2 , розміщених ОСОБА_3 у мережі Інтернет на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 під публікацією допису 10 листопада 2021 року об 11:23 год. з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_26» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23 та під публікацією допису 16 листопада 2021 року о 09:19 год з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_25»;

- зобов`язати ОСОБА_3 видалити зі своєї сторінки в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» належні ОСОБА_2 фотозображення, а також усі коментарі, фото під цією публікацією, що стосуються персональних даних ОСОБА_2 , а саме поширення інформації про його приватне життя;

- заборонити ОСОБА_3 використовувати та поширювати у мережі Інтернет (у тому числі, але не виключно, у соціальній мережі «Facebook») фотознімки із його зображенням без попереднього отримання дозволу на їх поширення та використання;

- визнати обставини поширення ОСОБА_3 в мережі Інтернет на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» з назвою « ОСОБА_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 негативної, недостовірної інформації, такої, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує його честь, гідність, ділову репутацію як керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», опубліковану у дописах, зокрема, але не виключно:

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_27» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9

у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_28» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_29 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_30 ;

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_31» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_14

у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18

у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_32» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_19

у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_33» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20

у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_34» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_21 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 у триденний строк із дня набрання рішенням суду законної сили спростувати негативну та недостовірну інформацію, поширену нею в наведених дописах на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook», шляхом публікації офіційного спростування такого змісту: «Спростування! Шановні підписники та користувачі соціальної мережі «Facebook»! Визнаю, що інформація, викладена на моїй сторінці соціальної мережі «Facebook» у публікаціях щодо керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» ОСОБА_2 , є негативною, недостовірною, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 »;

- зобов`язати ОСОБА_3 у триденний строк із дня набрання рішенням суду законної сили видалити інформацію, що принижує честь, гідність та ділову його репутацію як керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі «Facebook»;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 150 000, 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що обіймає посаду керівника (директора) КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», має власну сторінку в соціальній мережі «Facebook», на якій публікує дописи та поширює фото.

06 листопада 2017 року об 11:52 год. він опублікував власне фото, зроблене на робочому місці у кабінеті КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС». Також на його сторінці було фото, опубліковане його дружиною ОСОБА_1 19 квітня 2020 року на її сторінці в соціальній мережі «Facebook».

Ці фото опубліковані відповідачкою під дописами на сторінці у соціальній мережі «Facebook» з назвою облікового запису « ОСОБА_4 » за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 звертав увагу на те, що поширені відповідачкою фото не містять інформації про джерело їх отримання, дати створення, наявність згоди автора фото на їх розміщення у власних цілях. Натомість згоду на опрацювання його персональних даних, у томі числі фотографій, та розміщення цих фото під публікаціями, що стосуються діяльності КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», в яких ОСОБА_3 «обливає брудом» як підприємство, так і його як керівника підприємства, він ніколи не надавав. Використавши фото із його зображенням, відповідачка порушила його особисті немайнові права.

Позивач зазначав, що відповідачка з періодичністю в декілька днів або навіть щодня на своїй сторінці, яка відкрита для перегляду необмеженого кола осіб, публікує нові дописи, описуючи надумані ситуації, та кожного разу звинувачує КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС»в корупційних схемах, поборах, шахрайстві. Тексти публікацій містять фактичні твердження, висловлені ОСОБА_3 про скоєння ОСОБА_2 як керівником КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС»злочинів, що порушує принцип презумпції невинуватості, та суб`єктивну думку відповідача, висловлену у формі образ, що виходить за межі допустимої критики та загальноприйнятих моральних норм, створює негативне уявлення у громадськості про нього та, як наслідок, принижує його честь і гідність.

ОСОБА_2 вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачкою внаслідок порушення його особистих немайнових прав, оскільки опублікуванням його фото розкрито та поширено інформацію про його приватне та сімейне життя, що стало предметом обговорення громадськості, а публікація дописів негативно вплинула на його ділову репутацію, дискредитувала в очах підлеглих. Наслідком цього відбулися вимушені зміни у його житті та стосунках із людьми, істотне і невідворотне зниження його престижу й ділової репутації. З огляду на погіршення його психоемоційного стану через зазначені обставини він змушений був звернутися за кваліфікованою допомогою до приватного психолога, перебував на стаціонарному лікуванні. Виходячи з обсягу завданих йому моральних страждань, їх тривалості та характеру, змін, що сталися у його житті та негативних наслідків, розмір належної до відшкодування завданої йому моральної шкоди він визначив у 150 000, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідачки

Відповідачка заперечувала проти задоволення позовів, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та не доведеними належними і допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням від 18 липня 2022 року Саксаганський районний суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визнав неправомірним використання ОСОБА_3 фотозображення, належного ОСОБА_1 , розміщеного ОСОБА_3 у мережі Інтернет на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» з назвою « ОСОБА_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 під публікацією допису 16 листопада 2021 року о 09:19 год. з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_22» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та таким, що призвело до розголошення її персональних даних третім особам, а саме поширення інформації про приватне (сімейне) життя.

Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 відмовив.

Суд частково задовольнив позов ОСОБА_2 .

Визнав неправомірним використання ОСОБА_3 фотозображень, належних ОСОБА_2 , що розміщені нею у мережі Інтернет на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 під публікацією допису 10 листопада 2021 року об 11:23 год. з назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_36» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23, та під публікацією допису 16 листопада 2021 року о 09:19 год. з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_35. Зобов`язав ОСОБА_3 видалити зі своєї сторінки в Інтернеті у соціальній мережі «Facebook» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 належні ОСОБА_2 фотозображення, а також усі коментарі, що стосуються персональних даних ОСОБА_2 , а саме поширення інформації про його приватне життя.

Визнав ті обставини, що ОСОБА_3 у мережі Інтернет на її сторінці в соціальній мережі «Facebook» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 поширила негативну, недостовірну інформацію, що не відповідає дійсності та порушує права і свободи, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 як керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», а саме:

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині, що стосується неправомірної вигоди та корупції;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_27» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 в частині, що стосується мафії, поборів та корупційного збору;

- у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_28» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_37, в частині, що стосується чорної готівки;

- у дописі під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_38, в частині, що стосується чорної готівки;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_31» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23, в частині, що стосується поборів;

- у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 в частині, що стосується мафії, поборів, чорної готівки;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_32» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19, в частині, що стосується хабарництва, чорної готівки;

- у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_39» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21 в частині, що стосується мародерства.

Зобов`язав ОСОБА_3 у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати негативну та недостовірну інформацію, поширену нею в опублікованих дописах на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook», шляхом публікації офіційного спростування такого змісту: «Спростування! Шановні підписники та користувачі соціальної мережі «Facebook»! Визнаю, що інформація, викладена на моїй сторінці соціальної мережі «Facebook» у публікаціях щодо керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» ОСОБА_2 , є негативною, недостовірною, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 »:

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині, що стосується неправомірної вигоди та корупції;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_27» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 в частині, що стосується мафії, поборів та корупційного збору;

- у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_28» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_37, в частині, що стосується чорної готівки;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_38, в частині, що стосується чорної готівки;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_31» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_23, в частині, що стосується поборів;

- у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_24» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 в частині, що стосується поборів, чорної готівки;

- у дописі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_40» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19, в частині, що стосується хабарництва, чорної готівки;

- у дописі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_39» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21 в частині, що стосується мародерства.

Зобов`язав ОСОБА_3 у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили видалити інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» ОСОБА_2 , зі своєї персональної сторінки у соціальній мережі «Facebook» у зазначених дописах та в частині наведеної інформації.

Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 150 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вимог позову ОСОБА_2 відмовив.

Здійснив розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що публікація фото у соціальних мережах Інтернет є можливою виключно за згодою особи, зображення якої публікується. Опублікування ОСОБА_3 фотографії із зображенням ОСОБА_1 без її згоди призвело до поширення даних про сімейний стан позивачки, висвітлення особистих стосунків, релігійних переконань, обговорення громадськістю ОСОБА_1 та її чоловіка, його колишніх стосунків, що порушило особисті немайнові права позивачки, є явно надмірним і непропорційним втручанням у приватну сферу життя. Внаслідок цього у ОСОБА_1 погіршився психоемоційний стан, вона змушена була звернутися за допомогою до психолога. Тож діями відповідачки ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, розумним та справедливим розміром відшкодування якої, на переконання суду першої інстанції, є сума в 50 000, 00 грн.

Також суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 не надавав згоди на опублікування ОСОБА_3 фото, які до того ж розміщені після публікацій, в яких відповідачка пов`язує ОСОБА_2 з оббиранням криворіжців, поборами, чорною готівкою. На переконання суду першої інстанції, публікація цих фотографій разом із коментарем «дуже набожна людина» під ними спрямована на те, щоб викликати у читачів сумніви у тому, що позивач є віруючою людиною, у його добропорядності. Суд вважав, що таке втручання відповідачки в особисте життя ОСОБА_2 та порушення його особистих немайнових прав є явно надмірним і непропорційним втручанням у приватність.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що послідовний, системний характер згадування відповідачки про причетність КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_2 до корупційних схем, поборів, шахрайства, мародерства в дописах свідчить про те, що ця інформація є фактичними твердженнями, проте ОСОБА_3 не надала доказів їх достовірності. Ці твердження, які є недостовірними, не відповідають межам допустимої критики, не можуть бути засобом захисту фундаментальних конституційно-конвенційних прав широкого кола осіб. Зазначеними діями відповідачка завдала ОСОБА_2 моральну шкоду, розумним та справедливим розміром відшкодування якої, на переконання суду першої інстанції, є сума в 150 000, 00 грн.

Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 22 листопада 2022 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Суд змінив рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди та компенсації судового збору. Суд стягнув із ОСОБА_3 , зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 , з 50 000, 00 грн до 30 000, 00 грн, відповідно зменшивши компенсацію за судовий збір із 1 908, 00 грн до 572, 40 грн, а на користь ОСОБА_2 - із 140 000, 00 грн до 110 000, 00 грн, відповідно зменшивши судовий збір із 6 281, 80 грн до 4 585, 71 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції в цілому погодився з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору щодо суті вимог. Втім апеляційний суд дійшов переконання, що з огляду на фактичні обставини справи, достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 буде 30 000, 00 грн, а ОСОБА_2 - 110 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 20 грудня 2022 року з використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в частині задоволених вимог позовів, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_3 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 (адміністративне провадження № К/9901/14874/18, К/9901/14877/18), щодо визначення критеріїв вмотивованості судового рішення;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові

Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20

(провадження № 61-17422св20), за змістом яких публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), щодо вибору ефективного і правомірного способу захисту порушеного права;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц

(провадження № 61-7181св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 127/30294/18 (провадження № 61-21899св19), від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20

(провадження № 61-5212св22), відповідно до яких оціночні судження не підлягають спростуванню.

Заявниця стверджувала, що фото із зображеннями позивачів поширені ними на своїх сторінках в соціальній мережі «Facebook» для публічного огляду, чим фактично вони надали згоду на використання цих фото.

Суди не врахували, що в дописах заявниця відтворювала розповіді мешканців м. Кривого Рогу про події, які мали місце на одному з цвинтарів міста «Візірка» і в приміщенні КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» та мають значний суспільний інтерес.

Також суди не надали оцінки тому, що ОСОБА_2 є публічною особою, тому межа допустимої критики стосовно нього є вищою, адже, обравши посаду керівника комунального підприємства, позивач погодився на підвищену увагу громадськості до його особи та його публічної діяльності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квітні2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду пояснення (заперечення), у яких просили касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 29 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 квітня 2023 року задовольнив клопотання ОСОБА_3 та зупинив виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою від 11 липня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У справі, що переглядається, ОСОБА_3 оскаржує судові рішення лише в частині висновків про задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому Верховний Суд переглядає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції виключно в зазначеній частині та не переглядає судові рішення в частині висновків про відмову у позовах.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 01 червня 2018 року.

ОСОБА_2 станом на 17 березня 2021 року обіймав та на цей час обіймає посаду керівника (директора) КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», працює за строковим контрактом, який діє до 13 червня 2023 року. Діяльність комунального підприємства передбачає надання послуг з поховання. З 01 квітня 2021 року встановлено вартість окремих видів ритуальних послуг.

ОСОБА_3 є депутатом Криворізької міської ради.

ОСОБА_1 має власну сторінку в соціальній мережі «Facebook», назва зареєстрованого та належного їй облікового запису « ОСОБА_7 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_41. На своїй сторінці ОСОБА_1 публікує різні дописи, власні фото, на яких зображена вона одна або у компанії з чоловіком та їхніми знайомими. Обліковий запис ОСОБА_1 за технічними налаштуваннями має обмеження у конфіденційності (обмеженість доступу для осіб, які не є її підписниками), а також заборону коментування та поширення (репосту) розміщених нею публікацій, у тому числі фото.

ОСОБА_2 має власну сторінку в соціальній мережі «Facebook», назва зареєстрованого та належного йому облікового запису « ОСОБА_8 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_42. На своїй сторінці ОСОБА_2 публікує різні дописи, у тому числі такі, що стосуються діяльності КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», колективу підприємства, власні фото, на яких зображений він один або у компанії з дружиною ОСОБА_1 та їхніми знайомими. Обліковий запис ОСОБА_2 за технічними налаштуваннями не має обмежень у доступі до його сторінки та здійснених ним публікацій для осіб, які не є його підписниками.

Обліковий запис в соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 належить ОСОБА_3 . На сторінку відповідачки підписана значна кількість осіб (понад 4 500 осіб).

06 листопада 2017 року об 11:52 год. ОСОБА_2 опублікував власне фото (посилання на фото в соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_43), зроблене на робочому місці у кабінеті КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС».

19 квітня 2020 року ОСОБА_1 на своїй сторінці опублікувала фото, на якому зображені вона разом із ОСОБА_2 та їхній знайомий - настоятель храму Благовіщення Пресвятої Богородиці м. Кривий Ріг протоієрей ОСОБА_5 . Відмітку зазначених осіб на фото позивачка здійснила з посиланням на їхні облікові записи в соціальній мережі «Facebook».

Суди встановили, що відповідачка на своїй сторінці у «Facebook» неодноразово публікувала дописи про діяльність КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» та його керівника:

1) 17 вересня 2021 року о 21:39 год. ОСОБА_3 на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» опублікувала допис під назвою

« ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 такого змісту: «У той час, коли мешканці міста масово нарікають, що за могили на кладовищах з них деруть від 5 тис. грн при офіційній розцінці за могилу 1 992 грн, і просять депутата порушити цю проблему, від топ-чиновників Криворізького міськвиконкому надходять отакі відповіді.

Цитую: «За інформацією КП «Ритуал Сервіс Плюс» випадки стягнення неправомірної плати на кладовищах міста адміністрації підприємства невідомі, скарг та звернень з подібних питань не надходило. Інформація щодо вартості окремих видів ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку, затвердженого рішенням виконкому Криворізької міської ради від 17.03.2021 року №122, розміщена в куточках споживачів у відділенні ритуальних послуг та в адміністративному приміщенні, а також безпосередньо у доглядача міських кладовищ. Заступник міського голови ОСОБА_17».

Ось так: вам випадки стягнення неправомірної плати відомі, а самим гробокопачам невідомі. Дуже дивно, що на стягнення неправомірної плати ви не скаржитеся тим, хто її стягує.

Оце вам і є паралельний світ. Світ цинізму, брехні і корупції. У тих, хто розводить вас на гроші, щоб ви знали: інформація щодо офіційної вартості є. Еге ж.

Посилання на мій виступ на пленарному засіданні міської ради - у першому коментарі.

Посилання на петицію «Досить оббирати криворіжців на кладовищах!» - у другому коментарі. Прохання підписати та поширити».

2) 07 жовтня 2021 року о 13:15 год. ОСОБА_3 на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» опублікувала допис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_27» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 такого змісту: «Є такий крилатий вислів: помирати, то з музикою. Щоправда, похорону з музикою давно немає. У ситуації, коли замість офіційної розцінки в 1 992 гривні на цвинтарях міста правлять за могилу від 5 тисяч гривень, можна ховати з поліцією. Хоча і з поліцією не все так просто... Як свідчить обговорення в соціальних мережах електронної петиції до міськради «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!», під якою йде збір голосів, жителі міста обурені поборами за ритуальну послугу мінімально необхідного переліку, але цвинтарну мафію у Кривому Розі можна перемогти. Адже ті, хто міг би і зобов`язаний прикрити цю лавочку, насправді бережуть її як зіницю ока. МЕРТВІ ЛЮДИ - ЖИВІ ГРОШІ. Насамперед потрібно зазначити, що криворіжці в соцмережах масово підтверджують: за могили на кладовищах вони змушені платити далеко не за офіційним тарифом.

«Ця цифра (1 992 грн.) тільки на папері, а в житті помножте на 3, 5, 10…, дивлячись, хто як запросить».

«Знайомого ховали. 8 тисяч лише за яму».

«Яма майже 100 $».

«Ми ховали 3 серпня на Західному. Яма - 5 тисяч. Тормозок копачам. Це просто жах».

«Обдиралівка 5-6 тис. грн. за яму. І це все до кишені».

«Центральний цвинтар - ціни нечувані».

«Ховали 14 серпня на Карачунах. Яма 6 тисяч».

«На Краматорівці за яму взяли 5 тис. влітку».

«5 серпня ховали чоловіка на Західному - 5 500, тільки яма».

«Маму ховала в лютому 2021 року. Віддала за яму 5 000. Цвинтар на Даманському. Півн.ГЗК».

«На Західному могила вартує від 5 до 7 тисяч. Скільки запитає шановна директорка ОСОБА_9 ».

« Минулого року восени Карачуни - 5 500, Бажанове - 7 500, Зарічний - 10 000».

«Могила коштує навіть не 5, а 8-10 тисяч».

«Ховав батька, могила біля батьків 5 000 грн., цвинтар БМЗ».

«Два роки тому ховали свекруху, цвинтар 5 000».

«21 травня 2021 року - тільки цвинтар 12 000».

«Я за яму татові, щоб поховати його поруч із мамою, на Всебратському віддала 6 000 ще в 2019 році. Не уявляю, скільки зараз це коштує».

І це далеко не всі коментарі цілком реальних криворіжців, яким довелося ховати своїх рідних та близьких. Вони свідчать, що побори на цвинтарях мають постійний і системний характер. Але цього впритул не помічають у мерії. «Видають із себе дурнів, нічого не бачимо, не чуємо, не знаємо», - це цитата з публічного коментаря в соцмережі.

Тобто там, де йдеться про нескінченний потік готівки, на другий план для можновладців відходять навіть репутаційні ризики. І навіть напередодні чергових виборів.

Криворіжці, коментуючи ситуацію з оплатою за могили, називають цвинтарні побори однієї зі схем-годівниць, що діють у місті, налагодженим бізнесом, за яким стоїть справжня мафія включно з владною верхівкою міста.

«Це питання серйозне, його давно треба вирішувати. Людям жити дорого, а в останній путь провести взагалі захмарно. Оббирають родичів на повну, совісті не мають, гріха не бояться», - написала ОСОБА_12 .

Треба сказати, загалом криворіжці цілком об`єктивно оцінюють ситуацію з цвинтарними поборами. Правда, іноді видають такі твердження, що їх просто неможливо залишити без реакції. У подальшій частині публікація буде побудована на коментарях автора до публічних коментарів криворіжців.

«ЗАБУДЬТЕ ПРО ПЛАТУ «ЗА МІСЦЕ» НЕ 1 992 грн. ЦЕ ТІЛЬКИ ЗА МІСЦЕ НА КЛАДОВИЩІ, А ВСЕ ІНШЕ - ЦЕ ВЖЕ ЦІНИ РИТУАЛОК, ВИКОПАТИ/ЗАКОПАТИ І Т. Д. » Жодної плати «за місце» на цвинтарі бути не може. Що-що, а місце на цвинтарі закон гарантує безкоштовно. І забезпечити наявність місць для поховання - обов`язок місцевої влади.

Що ж до «викопати/закопати», плюс опустити труну з тілом покійного, сформувати надмогильний насип і зробити біля нього одноразове прибирання, - це і є ритуальна послуга мінімально необхідного переліку під назвою «могила».

Ціни на могили є регульованими та встановлюються рішенням міськвиконкому. І в нашому місті ціни на могили встановлені лише для КП «Ритуал Сервіс Плюс». А це означає, що жодні «ритуалки» не мають права реалізовувати могили. Тільки Комунальне підприємство «Ритуал Сервіс Плюс» за встановленою розцінкою 1 992 грн з 1 квітня цього року.

Інші суб`єкти господарювання, ті самі «ритуалки», навіть якщо вони займаються організацією похорону та виготовленням ритуальної атрибутики, не мають права реалізувати могили. Тому що для жодної з цих фірм міськвиконком не затверджував тариф на могили, і жодна з них не уклала відповідного договору з міською ритуальною службою в особі того ж КП «Ритуал Сервіс Плюс» на надання ритуальних послуг мінімально необхідного переліку. І саме це потребує встановленого порядку надання ритуальних послуг.

Так що ритуальні фірми, які займаються організацією похорону, насправді не мають жодного стосунку до «викопати/закопати». А якщо за фактом вони таки беруть плату за могилу, то виконують роль посередника з поборів між споживачем і КП «Ритуал Сервіс Плюс». Водночас на рахунок комунального підприємства вноситься сума 1 992 грн, а різниця між офіційною розцінкою та фактично сплаченою сумою розсовується по кишенях.

«ЧОМУ БЕРУТЬ 4 580 ГРН., А КВИТАНЦІЮ НЕ ДАЮТЬ?!!!»

Яке цікаве питання! Може ви хочете, щоб на хабарі теж давали квитанції? Не дають, бо такої ціни на могили немає. Отримати квитанцію (фіскальний чек) можна лише на суму офіційної вартості могили 1 992 грн, здійснивши оплату у відділі обслуговування КП «Ритуал Сервіс Плюс» на вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, корпус А, к. 201. Кілька років тому це можна було зробити лише у морзі тисячки. Але як тоді, так і зараз для офіційної оплати за могилу існує лише одна точка на все місто завдовжки життя, від Інгульця до Даманського. Незручно? Це вам незручно, а тим, хто на цвинтарі розводитиме вас на гроші, дуже навіть добре, що ви зайвий раз подумаєте: а воно мені потрібно, ще їхати бог знає куди, щоб оплатити через касу?

«ЦЕ ВАМ НЕ БАРДАК, А НАЛАГОДЖЕНА СХЕМА. ПРИ УПРАВЛІННІ МІСТОМ ВІЛКУЛОМ З БЕЗПОСЕРЕДНЬОЮ УЧАСТЮ ВЕРБИЦЬКОГО ПРИЙШОВ У МІСТО «ДУЖЕ ЕФЕКТИВНИЙ» ПОШНАКЯН, РАЗОМ ВОНИ РОЗВАЛИЛИ КОМУНАЛЬНИЙ «РИТУАЛ». І ХОЧ ПОШНАКЯНА ВЖЕ НЕ ВИДНО, ФІНАНСОВИЙ БАРДАК, БАЧУ, ЗАЛИШИВСЯ». Дійсно, КП «Ритуал» на колишній вулиці Отто Брозовського, яке протягом багатьох десятиліть і проводило криворожан в останній путь, займаючись організацією похорону, і утримувало цвинтарі, і забезпечувало у разі потреби доставку трупів на СМЕ, і реалізувало ритуальну атрибутику, припинило своє існування зі вступом на посаду міського голови ОСОБА_54. Натомість створили КП «Ритуал Сервіс Плюс», на яке покладено функції міської ритуальної служби. І це підприємство не надає навіть послуги з організації похорону, займаючись лише похованням так званих соціальних трупів за рахунок бюджету та реалізацією могил.

По суті, комунальне підприємство є структурою із забезпечення корупційного збору з цвинтарів. Незалежно від прізвища керівника, схема з оббирання криворіжців працює як годинник. Отже, щодо «фінансового бардаку» автор коментаря явно помиляється, порядок там дуже чіткий: кому і скільки належить з кожної могили. Як при розщепленні податкових платежів до бюджету.

«У 2011 РОЦІ ЗА МОГИЛУ МАМІ З НАС ЗІДРАЛИ БЛИЗЬКО 3 ТИС. ГРН. (НА ТОЙ ЧАС ЦЕ БУЛИ ВЕЛИКІ ГРОШІ), АЛЕ НАМ, ВБИТИМ ГОРЕМ ДОЧКАМ, БУЛО, ЗВІСНО, ПЛЮВАТИ НА ЦІНУ, ОСКІЛЬКИ ХОРОНИТИ ДЕ-НЕБУДЬ НА ІНШИХ КЛАДОВИЩАХ БУВ НЕ ВАРІАНТ». У 2019 році, поховали батька, поряд з мамою, і з нас теж здерли близько 5 000 грн. Непогано було б запам`ятати, що розцінка на могилу одна-єдина для всіх цвинтарів. Що не може бути десь у 2 чи 3 рази дорожче чи дешевше. Те, про що пише автор цього коментаря, - це не ціни, а розміри поборів. Політ фантазії цвинтарних розводил.

«І ЩО, НЕ ДАДУТЬ ЯМУ, ЯКЩО НЕ ЗАПЛАТИТИ СТІЛЬКИ СКІЛЬКИ ВОНИ СКАЖУТЬ? МОГИЛА - ЦЕ ТІЛЬКИ МІСЦЕ, А ВИКОПАТИ ЯМУ - ЩЕ ДОПЛАЧУВАТИ?» Все дадуть, як милі. Місце - це місце. Виділення землі під поховання гарантоване законом безоплатно. А могила - це ритуальна послуга мінімально необхідного переліку, що включає викопування ями, опускання труни з тілом покійного, закопування, формування надмогильного насипу і одноразове прибирання біля неї. І за це треба платити. Але не так скажуть, а згідно з офіційною розцінкою на сьогодні 1 992 грн через касу за адресою, яка зазначена вище.

«ЧЕСНО, НЕ СКАЖУ (ЩОДО ВАРТОСТІ МОГИЛИ - АВТ.), ОСКІЛЬКИ БУЛО НЕ ДО ДЕТАЛІЗАЦІЇ СУМИ, МИ ПРОСТО ОПЛАТИЛИ ПІДСУМКОВУ ВАРТІСТЬ ЗА ВСЮ «ПОСЛУГУ», яка не має права реалізувати могили, вона виконала роль посередника між вами та КП «Ритуал Сервіс Плюс», й можна не сумніватися, що на рахунок КП «Ритуал Сервіс Плюс» внесено лише суму, яка дорівнює офіційній розцінці. За різницю між офіційною вартістю та фактично сплаченою сумою учасники корупційної схеми вам дуже вдячні.

«ОПЛАЧУВАТИ ПОСЛУГИ ПОТРІБНО ТІЛЬКИ БЕЗГОТІВКОВИМ ШЛЯХОМ. ІНАКШЕ САМІ ПІДТРИМУЄМО КОРУПЦІЙНУ СХЕМУ».

«ЧОМУ НЕМАЄ КАСОВОГО АПАРАТУ?» Корупційну схему ми підтримуємо, коли вступаємо у торги та погоджуємося сплачувати суму, яка не відповідає офіційній розцінці. Безготівковими вдасться сплатити лише суму офіційної розцінки - 1 992 грн. Касовий апарат є, але лише в одному місці. Так задумано корупціонерами.

«ВСІ ЗАСОБИ ХОРОШІ. ХА, ХА, ХА… ПИСАЛА В ПОЛІЦІЮ ПРО НЕЗАКОННЕ ВИМАГАННЯ 5 000 ГРН, ЗА ДОЗВІЛ ПОХОВАТИ МАМУ БІЛЯ ЧОЛОВІКА І ДОЧКИ. ПОЛІЦІЯ ВІДПОВІЛА, ЩО НЕ ЗНАЙШЛА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, І ДАЛА РЕКОМЕНДАЦІЮ ЗВЕРНУТИСЯ В СУД. А ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ АДВОКАТУ І НА СУД ПРИ ПЕНСІЇ 2 100 ГРН? ОСЬ ВАМ І ВСЯ ПЕТИЦІЯ З ЇЇ ПІДПИСАМИ. ВЛАДА ЗНАЄ ПРО ЦЕ, ОСКІЛЬКИ МАЄ ВІД ЦЬОГО НЕПОГАНИЙ ДОХІД. А ДИРЕКТОР БАЖАНІВСЬКОГО КЛАДОВИЩА РОЗСМІЯВСЯ МЕНІ В ОБЛИЧЧЯ І ПРОДОВЖУЄ ДАВАТИ ЗЕМЛЮ (НА ЯКІЙ ВЖЕ БАГАТО РОКИ НІХТО НЕ ДОГЛЯДАЄ ЗА МОГИЛАМИ, ЦЕ ПОХОВАННЯ ДО 1973-1982 РР. Згідно з наказом трьох відомств, інформація про всіх померлих надходить до поліції. Була б воля до припинення злочинних дій - можна ловити шахраїв на гарячому хоч щодня. Але, мабуть, немає на те відповідної команди, бо поліція в ритуальній сфері має свій інтерес. Тільки до чого поліції «петиція з її підписами», якщо петиція - це електронне звернення до міськради? І якщо під цим електронним зверненням, у цьому випадку з вимогою вжити вичерпних заходів щодо припинення поборів на цвинтарях, підпишеться 1 000 громадян, її зобов`язана на своєму пленарному засіданні розглянути та підтримати або не підтримати міськрада.

«НЕ ФАКТ, ЩО ЇЇ РОЗГЛЯНУТЬ. ТАМ ТАКІ ГРОШІ ВЕРТЯТЬСЯ, А СІМЕЙКА В ДОЛІ.» Розглянуть обов`язково, якщо під петицією буде зібрано 1 000 голосів. Інша річ, підтримають чи не підтримають. Але ж це теж важливо - розуміти, яку владу криворіжці самі ж і обрали.

«Більше не платіть. ЯКЩО ВИМАГАЮТЬ, ОДРАЗУ Ж ВИКЛИКАЙТЕ ПОЛІЦІЮ. ПОЛІЦІЯ СКЛАДАЄ ДОКУМЕНТ ЗА ФАКТОМ ВИМОГИ. У мене була така ситуація в минулому році в жовтні. Я СПОЧАТКУ ЗАПЛАТИЛА, ТОМУ ЩО НЕБІЖЧИК ЧЕКАТИ НЕ БУДЕ, А ПОТІМ ПОДЗВОНИЛА НА «ГАРЯЧУ ЛІНІЮ» 0800505600, І МЕНІ НА ДІМ ПРИВЕЗЛИ РІЗНИЦЮ. У МЕНЕ ЗА ЯМУ ВЗЯЛИ 4 200, 2 000 МЕНІ ПОВЕРНУЛИ». Не платити за могилу більше за офіційну розцінку - дуже слушна порада. Водночас можна і викликати поліцію, і дзвонити на всілякі гарячі лінії, і звертатися до депутатів. Тут, як кажуть, усі засоби хороші. Поки що у місті правлять ті, хто не тільки не хоче поламати схему цвинтарних поборів, а навпаки - береже її як зіницю ока. Для кого мертва справа - жива копійка, і відмовлятися від неї добровільно ніхто не збирається.

«Кладовище не належить народу, а окремій когорті, яка розпоряджається, за яку ціну вам могилу викопати, скільки з вас взяти за місце». Так, саме так, але не де-юре, а по факту. Але місцеву владу включно з міською радою ми вибираємо самі.

«МЕР ПОРАДИВ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ В ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ, ЩОБ ТІ ШЛЯХОМ ОПЕРАТИВНИХ ДІЙ ЗНАЙШЛИ ЗЛІСНИХ КОРУПЦІОНЕРІВ У НАШИХ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ, НАВІТЬ НЕ СМІШНО.»

«Так, вірна вимога контролю на цвинтарі. НА ЛЮДСЬКОМУ ГОРІ ПОБУДУВАЛИ БІЗНЕС, А ВІД ВЛАДИ КОНТРОЛЮ НЕМАЄ, ЗНАЧИТЬ, ВОНИ ТАКОЖ В ДОЛІ». Влада має організувати надання ритуальних послуг так, щоб умови для стягнення неправомірної плати були виключені, і гріх від неї цього не вимагати.

«ЯКІ 1 992 ГРН? Я ЗАПЛАТИЛА НА ЗАХІДНОМУ КЛАДОВИЩІ 4 100, З НИХ 1 300 КЛАДОВИЩЕНСЬКИЙ ЗБІР, ІНШЕ ЯМА, І ЦЕ БУЛО РІК НАЗАД, А ЗАРАЗ, КАЖУТЬ, ЩЕ БІЛЬШЕ» Який цвинтарний збір? Такого збору немає ні в українському законодавстві, ні в природі. Але цвинтарним шахраям не відмовиш у винахідливості. Це просто якийсь клуб веселих та кмітливих».

3) 04 листопада 2021 року о 15:08 год. ОСОБА_3 на своїй сторінці у соціальній мережі «Faсеbоок» опублікувала допис під назвою: «ЧИ ОЗНАЧАЄ ПІДТРИМКА ПЕТИЦІЇ, ЩО КЛАДОВИЩЕНСЬКИМ ПОБОРАМ

БУДЕ ПОКЛАДЕНО КРАЙ?» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_37, такого змісту: «Петицію мого авторства «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!» на пленарному засіданні Криворізької міської ради 27 жовтня 2021 року підтримано одноголосно. ІНФОРМАЦІЯ_44/.

Провілкулівська більшість перед перспективою позачергових виборів міського голови вирішила не йти на репутаційні втрати. З їхнього боку не було жодного запитання, жодного зауваження чи виступу на противагу, як це буває зазвичай.

Отже, те, що проблема є, і її треба вирішувати, міська рада визнала. Хоча і з дулею в кишені. Під час трансляції мого виступу було заглушено звук аж до повного зникнення, а відео показувало мою потилицю і спину. Це для того, щоб ЗМІ, а їх в зал не допустили, не змогли скористатися аудіо- та відеоконтентом.

Але чи означає підтримка петиції, що поборам дійсно буде покладено край?

На Сервісі електронних петицій розміщено відповідь на петицію, яку надав заступник директора незазначеного департаменту пан ОСОБА_14 . Тобто, тисяча криворіжців звернулася до міської ради, а їм відповідає чиновник ОСОБА_14 , який не має жодних повноважень говорити від імені міської ради (ІНФОРМАЦІЯ_45).

Із цієї феєричної відповіді випливає, що і сьогодні можна заплатити за могилу у касі в будь-якому відділенні банку або через системи електронного банкінгу. Але реквізити для оплати вам дадуть тоді, коли ви… знову ж таки, приїдете в одну-єдину на все місто точку на вул. Ярослава Мудрого, 48 , де укладете з КП «Ритуал Сервіс Плюс» договір-замовлення на організацію похорону. Так на біса тоді ті реквізити, якщо ти вже приїхав, скажімо, з Даманського чи Інгульця у цю чарівну точку, де після укладення договору можна й здійснити оплату у касі? Увага, питання: а якого біса укладати той договір-замовлення на організацію похорон з КП «Ритуал Сервіс Плюс», якщо КП «Ритуал Сервіс Плюс» не займається організацією похорон, а тільки реалізує могили?

Тобто, усе для людей. Не тих, яким треба хоронити і які часто не знають, куди їм бігти, а тих, які по кладовищах збирають чорну готівку.

Схоже, у мерії вирішили перекліпати очима і забути цю петицію як страшний сон, залишивши все як є. Тому, як і обіцяла з трибуни міської ради, як автор петиції направила на ім`я секретаря ради пана Вілкула свої пропозиції щодо комплексу заходів з реалізації петиції. Про них - у наступному пості на тему кладовищенських поборів».

4) 05 листопада 2021 року о 12:24 год. ОСОБА_3 на своїй сторінці у соціальній мережі «Faсеbоок» опублікувала допис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_29 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 такого змісту: «Прямо зараз на кладовищі Візирка все та ж псевдопрацівниця КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_16 , яка відмовляється представлятися, вимагає за могилу 5 300 гривень, інакше, заявляє, вона зупинить поховання. Тіло з покійником вже на кладовищі. ОСОБА_17 . Мені телефоном «доглядачка» каже, що у неї є вище начальство. Офіційний доглядач кладовища ОСОБА_18 каже, що у нього теж є вище начальство. В КП «Ритуал Сервіс Плюс» немає на місці вищого начальства, ніж головний бухгалтер. Хто виконує обов`язки директора, толком незрозуміло. Інформація про конфліктну ситуацію на кладовищі доведена до директора КП «Ритуал Сервіс Плюс» Васільєва через працівника підприємства.

ДОПОВНЕНО Наразі копачі покинули місце поховання, що означає відмову закопувати могилу. Замовниця послуги залишилася на кладовищі одна з незаритою могилою.

ДОПОВНЕНО Копачі повернулися. Могилу закопали. Це сталося, вважаю, виключно завдяки розголосу та доведення інформації про інцидент на кладовищі до керівництва КП «Ритуал Сервіс Плюс» з вимогою вирішити його в інтересах замовника.

ДОПОВНЕНО У наступному пості на моїй сторінці - продовження цієї теми».

5) 10 листопада 2021 року об 11:23 год. ОСОБА_3 на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 опублікувала допис з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_31» такого змісту: «На цвинтарі Візирка як ні в чому не бувало продовжує орудувати псевдоадміністратор ОСОБА_16 .

Не встигли, як кажуть, депутати міської ради проголосувати за підтримку петиції «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!», як на цвинтарі Візирка вибухнув черговий скандал. Йдеться про той самий цвинтар, на якому у жовтні сім`ю учасника АТО обібрала псевдоадміністратор ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 ), витягнувши за могилу чорним налом 7 500 гривень. Про це я розповідала на сторінках «Домашки». Цього разу події розвивалися по-іншому: суму, що вимагалася, в 5 300 все тією ж ОСОБА_16 платити відмовилися, і вона погрожувала зупинити поховання.

«СВІДЧЕННЯ МЕНІ ІНШИХ!» 5 листопада до мене звернулася мешканка Інгульця , завідувачка музею ІнГЗК ОСОБА_21 з тим, що на цвинтарі Візирка за могилу з неї вимагають 5 300 гривень.

За могилу ми мали заплатити 5 300 жінці, яка навіть відмовилася нам представитися. Не назвала ні імені, ні прізвища. Мовляв, навіщо вам воно потрібне. Але мені вже було відомо, що офіційна ціна могили 1 922 гривні. Я у цієї жінки спитала, на яку суму вона видасть нам чек. Сказала, що на 2 тисячі. А решта куди? Нібито копачам. Я сказала, що платити понад належне не будемо, тільки 1 922 гривні, і то через касу. Після чого ця представниця сказала, що вона зараз зупинить похорон і заривати могилу не будуть. Саме йшло відспівування, коли я отримала таке попередження. Ця жінка мені сказала, щоб я несла їй усі документи. Хоча документи ми їй надавали ще 3 листопада, коли приїжджали на цвинтар домовлятися про копання могили. Це сімейне поховання, там поховано шістьох, дідусь був сьомим, всі під одним прізвищем. «Свідчення мені інших!» Свідоцтва в інших дітей, їх не збереш. А свідчення дружини, що біля неї було місце в огорожі, є, і воно було надане. Так ось, коли йшло опускання труни, копачі зібрали лопати та пішли. Напевно, хотіли психологічно вплинути, щоб ми кинулися і швидко заплатили 5 300. Ця сума була озвучена відразу, коли ми приїхали домовлятися за могилу і показати їй, де копати. На місці сімейного поховання, біля могил, ця розмова і відбулася, - розповіла ОСОБА_21 , близька людина сім`ї покійного, яка разом із його онукою ОСОБА_23 займалася організацією похорону».

А ЩО ЗА БАНДА ОРУДУЄ НА КЛАДОВИЩІ?» Здавалося б, навіщо мати справу невідомо з ким, із якоюсь сумнівною особистістю, яка навіть відмовляється представлятися? На жаль, інших варіантів інгульчанам просто не залишили.

Якщо ви під`їдете на цвинтарі Візирка до так званого будиночка директора, то побачите, що там немає жодних розпізнавальних знаків. Немає інформації, що це цвинтар, хто керує цим цвинтарем, до кого звертатися, ні розкладу роботи, ні єдиного телефону, нічого. По могилі ніхто не дає прайсу, не каже, куди платити, - розповідає ОСОБА_21 .

За практикою, номер телефону, на який потрібно звертатися за вирішенням питання могили, дають у двох ритуальних фірмах, що працюють на Інгульці, які надають послуги з організації похорону. І це телефон все тієї ж ОСОБА_16 , відомої за однією з недавніх публікацій «Домашки» під заголовком « Цвинтарний псевдоадміністратор ОСОБА_16 : «Є директор цвинтаря, над ним стоїть ОСОБА_25 . Був ОСОБА_26 . Я не при справах, я собі в кишеню не поклала».

Але як же 5 листопада розвивалися події на цвинтарі Візирка, куди виїхала журналіст «Експерт - КР»? Телефоном ОСОБА_21 мені повідомила, що поховання закінчилося, люди розійшлися, ОСОБА_16 поїхала, могила не зарита, а вони разом із онукою померлого вийдуть на зупинку і чекатимуть там телебачення.

Проте, резонанс резонансом, але ж не можна людям залишитися в ніч з незаритою могилою, тим більше, що темніє зараз дуже рано. Насамперед із таких міркувань мною був написаний пост у Фейсбук про те, що сталося на цвинтарі та зроблено дзвінки наглядачу цвинтаря ОСОБА_28 , а також на КП «Ритуал Сервіс Плюс» з вимогою вирішити конфлікт на цвинтарі на користь замовників поховання.

Не беруся стверджувати, що саме спрацювало, але коли ОСОБА_29 з онукою покійного та журналісткою повернулися до місця поховання, двоє копачів уже завершували роботу з оформлення могили. Вони просили їх не знімати і сказали, що на цвинтарі має приїхати їхнє начальство. ОСОБА_21 охоче висловила готовність із цим самим начальством поспілкуватися.

Треба сказати, начальство в особі наглядача ОСОБА_30 на цвинтарі незабаром з`явилося. Не відрекомендувавшись і зажадавши його теж не знімати, наглядач, знаходячись на значній відстані від замовників поховання та журналіста, заявив, що прийшов перевірити могилу і жодних коментарів не даватиме.

- Ви прийшли перевірити могилу. У вас є якісь повноваження? - поцікавилася ОСОБА_29 .

- Звісно, я директор цвинтаря. Написали там, розписали, незрозуміло, що не хочуть заривати. Порядок? Все закопане?

- Але ж могила - 5 300! - заперечили йому.

- Ви давали комусь якісь гроші?

- Чому вимагають 5 300?

- Я не знаю, хто від вас що вимагав.

- Ваш представник ОСОБА_16.

- Тут немає жодного представника! У мене ось копач був, і все. Я маю право, я не хочу давати жодних коментарів. Це моє право громадянина України. Звідки я знаю, хто у вас там що просив? А ОСОБА_73 треба залучити за наклеп, - все це наглядач цвинтаря вигукував, перебуваючи на значній відстані від людей.

- А що тоді за банда орудує на цвинтарі? Хто тоді дав команду копати могилу? Я не думаю, що обійшлося без наглядача. Це що, будь-яка особа, яка прийшла з вулиці, попросила гроші? Я ж не одна була, коли вона правила за могилу 5 300, - обурилася ОСОБА_29 .

- Вона надсилала комусь документи по Вайберу , переписувалася, говорила, що ось я зв`язалася з директором цвинтаря, щоб дізнатися ціну за могилу (ціна за могилу відома і є єдиною для всіх кладовищ і всіх випадків - 1 922 грн. - Авт.) Як я зрозуміла, що ціна залежить від того, чи всі документи на руках у людей. Вона ще говорила, що дуже багато людей помирає, копачі втомлюються, тож треба заплатити більше. Зовсім незрозуміло тоді, за що 2 тисячі - просто так? - Задала резонне питання онука померлого.

- Сьогодні важкий день для сім`ї та близьких померлого, і цей день ще більше був затьмарений. Так, у такі дні людям не до того, щоб боротися та відстоювати свої права. На те і розрахунок, цим і користуються, ніхто не захоче, щоб могила залишилася незаритою. Але хіба шахтар, який відпрацював 31 рік у шахтах Інгульця , не заслужив гідного похорону? Прошу всіх не бути байдужими та порушувати це питання, боротися всім разом, - це звернення ОСОБА_34 у прямій трансляції з цвинтаря Візирка міг бачити весь Кривий Ріг і зараз охочі можуть переглянути у записі на каналі «Експерт-КР» в інтернеті.

«УВІЙШЛИ В ДОВІРУ ДО НАГЛЯДАЧА» Тим часом директор КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_35 теж вирішив черканути на своїй сторінці у Фейсбуку цікавий пост.

«У мережі поширюють дезінформацію щодо того, що на одному з цвинтарів відмовлялися закопувати могилу та інше. Замовники поховання, увійшовши в довіру до наглядача цвинтаря, попросили його сплатити талон за поховання з власних коштів і що кошти повернуть наступного дня в обмін на платіжку… Але в день поховання, на прохання повернути кошти, його почали звинувачувати у здирстві! Могила була зарита відразу після процесії, при свідках. Так що журналісти, які приїхали на місце, могли тільки спостерігати завершення роботи… Сенсації не вийшло», - написав головний гробокопач міста, надрукувавши свій текст картинкою зі словом «фейк». Далі - більше, і ще цікавіше. Він виклав у відкритий доступ договір-замовлення на поховання ОСОБА_36 , навколо поховання якого вибухнув скандал, і копію фіскального чека про оплату на суму 1 930 гривень (1 922 грн. за могилу та 8 грн. за оформлення договору-замовлення). Водночас зробив приписку: А ось оригінал платіжки за викопування могили, яких точно немає у замовників процесії. Тож результат очевидний».

…: знайшлися «шахраї», які розвели на гроші кладовищенських шахраїв! Так, гробокопачі іноді створюють сенсації негірші за журналістів.

«ДВА РАЗИ ЗА ОДНУ МОГИЛУ НЕ БЕРЕМО» Але історія на цьому, звичайно, не закінчилася. Одразу ж після завершення вихідних, о 9 ранку понеділка, ОСОБА_21 разом із дочкою померлого ОСОБА_37 , яка прибула з-за кордону, були вже на вул. Ярослава Мудрого, 48 (це за торговим центром на 95-му кварталі) з метою проплатити за могилу через касу та дізнатися, хто ж той благодійник, який з власної ініціативи здійснив оплату за могилу.

- Як мій батько, царство йому небесне, став такою відомою людиною на весь Кривий Ріг, що хтось оплачує його могилу, укладає від нашого імені договір та ще потім викладає у відкритий доступ чек і договір? Вашим першим питанням, коли ми сюди увійшли, було: чи маємо свідоцтво про смерть, причому оригінал. Ось свідоцтво, воно нікуди не йшло з моїх рук. Хто ж уклав договір і здійснив оплату без цього документа? - запитала касира пані ОСОБА_38 .

За словами касира ОСОБА_39 , оплату робив наглядач цвинтаря ОСОБА_40 ( ОСОБА_41 ). Той самий, котрий, за версією директора КП ОСОБА_42 , сплатив за могилу власні кошти і був жорстоко обдурений. Але коли касир на вимогу його «ошуканців» не раз набирала пана ОСОБА_43 і кликала його на точку, де його дуже хочуть бачити, він відмовлявся приїжджати і не приїхав.

Але найтрагікомічніше в цій історії те, що за більш ніж три години перебування у так званому відділі замовлень КП «Ритуал Сервіс Плюс» Лілія Цима так і не змогла сплатити за могилу. Їй було відмовлено як у прийомі платежу, так і у видачі реквізитів реалізації платежу через банківське відділення чи систему електронного банкінгу. У зв`язку з тим, що оплату вже здійснено. А двічі за одну могилу не беруть. По 5 300 та 7 500 із рук у руки на цвинтарях беруть, а по два рази через касу за одну могилу не беруть. Видати ОСОБА_44 договір-замовлення з підприємством на поховання батька, який укладено без участі замовників самої послуги, теж відмовилися.

На місце було викликано патрульну поліцію та оперативно-слідчу групу Саксаганського райвідділу поліції, написано відповідні заяви та пояснення. Інформація внесена до журналу єдиного обліку, вирішується питання внесення до ЄРДР та початку кримінального провадження.

А що ж керівництво КП «Ритуал Сервіс Плюс»? Є там взагалі начальник чи ні, запитаєте ви. Відповідаю: секретар приймальної телефоном повідомила, що пана ОСОБА_42 у головному офісі немає, і коли керівник буде на місці, їй невідомо, бо вона «не ясновидець».

На четверту годину маринування людей до відділу замовлень разом із начальником дільниці з організації поховання померлих ОСОБА_45 прибула юрист КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_46 із місією запропонувати замовникам написати на підприємство електронне звернення, на яке… буде дано відповідь.

І так, звичайно ж, жодна душа на КП «Ритуал Сервіс Плюс» не має уявлення, хто така ОСОБА_16 з Візирки, такої співробітниці у них немає.

Все це більш ніж промовисто свідчить про існування системи цвинтарних поборів, коли плата за могили в абсолютно довільних сумах (кого на скільки розведуть) збирається на цвинтарях чорною готівкою. Потім гроші у вигляді офіційної ціни з укладанням липових договорів-замовлень самими наглядачами вносяться на розрахунковий рахунок підприємства, а різниця присвоюється як неправомірна вигода. Після того, як було зареєстровано та підтримано міськрадою петицію «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!» змінилося лише те, що раніше наглядачі вносили плату за замовників раз на місяць, а тепер щотижня по п`ятницях.

А ОСОБА_47 ховали якраз у п`ятницю, коли з ранку і було здійснено оплату. Ніхто ж не міг припустити, що ОСОБА_21 для цвинтарних розводів виявиться таким міцним горішком, що навіть під моральним тиском відмовиться платити 5 300.

- Якщо тут за всіх платять, то давайте напишемо про це в газеті. І бідні люди не страждатимуть, віддаючи по 7 та 8 тисяч. А за них платитимуть по 2 тисячі. Але. Кажу на всю країну: якщо зі мною чи з могилами моїх близьких щось трапиться, то щоб ви всі розуміли, чому це сталося, - заявила ОСОБА_48 . А все, що відбувається на вул. Ярослава Мудрого, 48 , треба сказати, теж транслювалося у прямому ефірі і перебуває у записі на «Експерт-КР» в інтернеті.

- Ми влітку самі заплатили 7 тисяч. Зараз я опитую мешканців Інгульця , які ховали близьких, суми називають і 7,5, і 6, і 6,5 та 4,5. Але ні офіційну ціну нікому ніхто не каже, ні те, куди треба їхати платити. І всі мали справу із цією ОСОБА_16 . А хто вона, ніхто не знає. То, може, хтось розбереться? Що це за особа така, якій у руки даються документи, готівку? Два похоронні агентства дають її телефон. Нате, вона там (на цвинтарі - Авт.) все вирішує. Рішачка є така, - обурюється ОСОБА_21 .

І на цьому теж не кінець історії, яка триватиме доти, доки не втратить актуальності питання: «Ритуал Сервіс Плюс» - це підприємство міської ради чи організована злочинна група?»

Нижче під опублікованим дописом ОСОБА_3 розмістила два фото, одне з яких із зображенням ОСОБА_2 на робочому місці у кабінеті КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС»взяте з його облікового запису в соціальній мережі « Facebook », підписавши фото: «Директор КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_35 дуже набожна людина. Фото з відкритих джерел».

6) ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09:19 год. відповідачка на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала ще один допис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_22», яка має такий зміст: «Міська рада на своєму жовтневому пленарному засіданні одноголосно підтримала петицію мого авторства «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!» Неймовірно: з трибуни Криворізької міськради звучали слова про корупційні побори, про те, що за один раз на цвинтарі сім`ї вимушено переплачують за могилу стільки, скільки за рік заощаджують на безкоштовному проїзді. Водночас ні секретар міськради Вілкул, ні депутати його більшості, ні чиновники не озвучили жодного заперечення, не порушили жодного питання. Чи це означає, що поборів на цвинтарях більше не буде?

ПІДТРИМАЛИ З ФІГОЮ У КИШЕНІ Провілкулівська більшість міськради перед перспективою позачергових виборів міського голови вирішила не йти на репутаційні ризики та одноголосно підтримала петицію. Зворотною стороною цього, здавалося б, визнання наявності проблеми та готовності її вирішувати стала ціла спецоперація із залученням технічних засобів. Засоби масової інформації до зали засідань не були допущені - їм рекомендували задовольнятися трансляцією. А трансляція зовсім невипадково велася так, що звук під час доповіді з петиції був знижений до мінімуму, а то й зовсім пропадав, а відео демонструвало виключно мою спину та потилицю.

Окрім отриманих особисто мною численних повідомлень про те, що на моєму виступі гасили звук і створювали перешкоди, свідчать й коментарі на офіційній сторінці Криворізької міськради на каналі Ютьюб . Їх залишали як представники засобів масової інформації, так і прості городяни, для яких було очевидно: цього разу вирішили закривати рот не позбавленням слова, а за допомогою технічних засобів. Так за радянських часів глушили Голос Америки та Радіо Свобода.

«АЛЛО, ПАНЕ ВАСІЛЬЄВ» З трибуни міської ради я розповіла про те, як 9 жовтня звернувся до мене боєць розвідбатальйону ОСОБА_50 , який прибув із зони АТО/ООС ховати бабусю. Його сім`я сплатила за могилу на цвинтарі Візирка 7 500 гривень. Коли ОСОБА_51 звернувся до мене, він сказав: «Я сьомий рік на війні, маю троє дітей, сім`я живе на орендованій квартирі, бабусю ховали в борг, а коли попросили чек на могилу, щоб вирішувати питання відшкодування витрат, виявилося, що нам можуть дати чек лише на 2 000 гривень. А куди пішло ще 5,5 тисяч?»

Я говорила про те, що ніхто з нас не застрахований від лиха втрати, всім доводиться ховати рідних, близьких, дорогих і шанованих людей. І тоді ми стаємо споживачами ритуальних послуг та... об`єктами для корупційних поборів під час вирішення питання могили. Коли за раз сім`я змушена віддати все, що, скажімо, за рік заощадила на безоплатному проїзді, або суму, що багаторазово перевищує ту, яку місто дає на часткове погашення вартості комунальних послуг. Про те, що проблема цвинтарних поборів у Кривому Розі є давньою та системною. Що не йдеться про якісь окремі, поодинокі випадки. Навпаки - поодинокими є випадки, коли вдається вирішити питання могили за офіційною розцінкою 1 922 гривні. Про те, що за могили стягується плата від 5 тисяч гривень, це може бути і 10, і 15 тисяч, тому є численні свідчення членів територіальної громади, і підстав не вірити людям у мене немає. Повідомивши про те, що сім`ю ОСОБА_52 обібрала особа, яка навіть офіційно не працевлаштована в КП «Ритуал Сервіс Плюс», я звернулася до колег-депутатів: запитайте будь-кого на Інгульці, кому хоча б останнім часом довелося вирішувати питання поховання на цвинтарі Візирка, - всі вирішували це питання саме з нею. Такі псевдопрацівники є й на інших цвинтарях - їхніми руками стягують побори та страхують себе від долі бути спійманими на гарячому наглядачі кладовищ КП «Ритуал Сервіс Плюс». Руками цих псевдопрацівників, або самих доглядачів, або копачів, яким взагалі не повинно бути жодної справи до фінансів, на цвинтарях збирається чорна готівка. Потім у касу КП «Ритуал Сервіс Плюс» вносяться кошти обсягом офіційної ціни. Решта розсовується по маленьких та великих кишенях. Кошти вносяться до каси щомісяця доглядачами цвинтарів, а не оплачуються замовниками. І за бажання це легко перевірити.

Також я говорила про те, що директор КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_53 у розмові зі мною визнавав, що так, беруть за могили більше за належне, але це, мовляв, не вони, а приватні ритуальні фірми. І таке твердження не витримує критики. Тому що для того, щоб надавати ритуальні послуги необхідного мінімального переліку, суб`єкт господарювання зобов`язаний укласти договір із тим самим КП «Ритуал Сервіс Плюс» як міською ритуальною службою та в установленому порядку затвердити свої тарифи. Але жодний суб`єкт господарювання приватної форми власності цього не зробив. А це означає, що ніхто, крім КП «Ритуал Сервіс Плюс», не має права реалізувати могили. А якщо приватні ритуальні фірми, які займаються організацією похорону, беруть за могили, - отже, виконують роль посередників із поборів між споживачами та КП «Ритуал Сервіс Плюс». І перший, кого ця ситуація мала б стурбувати, це саме ОСОБА_53 . Можна, звісно, кивати на правоохоронні органи. Але завдання органів місцевого самоврядування - не забезпечувати роботою поліцію, а організувати реалізацію своїх повноважень у сфері поховання та похоронної справи так, щоб унеможливити чи звести до мінімуму корупційні ризики, створити умови для захисту прав споживачів ритуальних послуг. Тоді як сьогодні створені всі умови для поборів. У той час, коли платежі здійснюються навіть з телефону, сплатити за могилу з видачею фіскального чека можна лише в одній точці на все місто довжиною в життя, від Даманського до Інгульця . Давно назріла необхідність надати можливість оплати у будь-якому відділенні банку та через системи електронного банкінгу.

Мною було заявлено, що голосування щодо петиції стане відповіддю на запитання, чи справді Кривий Ріг соціальне місто, чи місто, в якому однією рукою дають з бюджету, а іншою виймають із людських кишень набагато більше. А щодо вимоги петиції «вжити комплексу заходів щодо припинення цвинтарних поборів та забезпечити реалізацію могил виключно за офіційною розцінкою», то я висловила готовність як депутат подати свої пропозиції та розробити проект рішення міськради ради щодо реалізації вимог петиції.

ПИШІТЬ ДЕПУТАТАМ - ВІДПОВІДАЄ ОСОБА_74 Як би не похуліганили у мерії з трансляцією засідання, підтримка петиції означає, що міськрада визнала: піднята проблема є актуальною та потребує вирішення, а вимоги петиції обґрунтовані та доцільні.

За логікою Закону «Про звернення громадян», відповідь на петиції дає той, до кого вона звернена, і у випадку з місцевою радою - це має бути міський голова (або, як у нашому нинішньому випадку, особа, яка його замінює). Однак через сформовану в Кривому Розі порочну практику міський голова (особа, яка його замінює) підписується лише під однією фразою в розділі «Новини» на офіційному сайті Криворізької міськради про те, підтримана чи не підтримана петиція. Все. А відповіді з обґрунтуванням дають чиновники, до яких взагалі ніхто не звертався і які не уповноважені говорити від імені представницького органу територіальної громади, якою є міськрада.

Тим не менш, на Сервісі електронних петицій розміщено відповідь на петицію за підписом заступника директора департаменту інфраструктури міста Ігоря Терещенка, який каже: «27.10.2021 року на пленарному засіданні XVI чергової сесії Криворізької міської ради петицію підтримано. Вартість окремих видів ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку затверджено рішенням виконкому Криворізької міської ради від 17.03.2021 року №122 «Про встановлення вартості окремих видів ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку для Комунального підприємства «Ритуал Сервіс Плюс» Криворізької міської ради Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного Комітету України». З рішенням можна ознайомитися на офіційному вебсайті Криворізької міської ради та її виконавчого комітету у відповідному розділі, а також в адміністративному приміщенні КП «Ритуал Сервіс Плюс». Для здійснення оплати ритуальних послуг необхідного мінімального переліку потрібно укласти договір-замовлення між ритуальною службою та замовником поховання (особою, яка зобов`язалася поховати померлого), як це передбачено статтями 8, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Після фактичного укладання договору-замовлення на організацію та проведення похорону між замовником та ритуальною службою у відділенні ритуальних послуг є можливість отримати реквізити підприємства для оплати у найближчому банківському відділенні з видачею фіскального чека, або через системи електронного банкінгу. Для зручності мешканців відділення ритуальних послуг обладнано касовим апаратом. Після здійснення оплати за послуги у відділенні ритуальних послуг підприємством обов`язково видається фіскальний чек замовнику».

Відповідь усім відповідям. Відповідь, з якої абсолютно незрозуміло, буде щось робити чи ні, щоб покласти край кладовищним поборам. Не відповідь, а формене глузування.

З неї випливає, що як і зараз, виявляється, можна сплатити за могилу в будь-якому найближчому відділенні банку або за допомогою електронного банкінгу. Але для цього… все одно треба їхати до одного-єдиного на все місто відділення замовлень КП «Ритуал Сервіс Плюс» на вул. Ярослава Мудрого, 48, щоб укласти договір-замовлення на організацію похорону. Хоча організацією похорону КП «Ритуал Сервіс Плюс» не займається взагалі. Це комунальне підприємство лише реалізує могили, веде облік поховань і здійснює поховання соціальних трупів за рахунок бюджету.

Загалом, у мерії вирішили легко відбутися, і пальцем не похитнувши для того, щоб обдиралівка на цвинтарях справді припинилася.

ЗВОЗИТИ ГРОБИ ДО МІСЬКВИКОНКОМУ? Тим часом мешканці міста ставлять резонне питання: який механізм реалізації цієї петиції? І не просять, а просто вимагають відповіді на запитання: якщо на цвинтарі вимагають більше, ніж потрібно, якщо не вдається вирішити питання могили за офіційною розцінкою, куди бігти, куди дзвонити? Адже це не той випадок, коли можна місяць чекати на відповідь на своє письмове звернення. Небіжчик не чекатиме. Не звозити ж труни до міськвиконкому!

Тому мною запропоновано: при відділі захисту прав споживачів міськвиконкому відкрити телефонну «гарячу лінію» саме з питань надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку з метою оперативного сприяння споживачам у вирішенні питання могили за офіційною розцінкою та оперативного реагування на неправомірні дії КП «Ритуал Сервіс Плюс».

Серед інших пропозицій: створити робочу групу з реалізації вимог петиції, включивши до її складу мене як автора петиції та депутата міськради, спеціалістів та представників громадськості. Доручити профільному заступнику міського голови Олександру Катриченку провести нараду з наглядачами міських цвинтарів та суб`єктами господарювання, які працюють на ринку ритуальних послуг міста, щодо роз`яснення порядку надання послуг необхідного мінімального переліку з широким висвітленням у ЗМІ цієї наради. Профільному заступнику міського голови Олександру Катриченку, директору департаменту розвитку інфраструктури міста Івану Карому, директору КП «Ритуал Сервіс Плюс» Андрію Васільєву провести кампанію широкої роз`яснювальної роботи з виступами на телебаченні та в друкованих ЗМІ про порядок надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку, порядку оплати за могилу, порядку оскарження неправомірних дій працівників міської ритуальної служби. Зобов`язати керівника міської ритуальної служби - директора КП «Ритуал Сервіс Плюс» Андрія Васільєва забезпечити обов`язкове носіння бейджиків з печаткою підприємства працівниками КП, і насамперед тими, що працюють на кладовищах та безпосередньо контактують із споживачами. Робочій групі із залученням фахівців юридичного управління вивчити питання правомірності та доцільності укладання договорів-замовлень на організацію та проведення похорону з КП «Ритуал Сервіс Плюс», оскільки це КП не займається організацією похорону, а лише реалізує могили. А також - вивчити на предмет відповідності законодавству чинне на КП «Ритуал Сервіс Плюс» Положення про комерційну таємницю та його застосування щодо віднесення тієї чи іншої інформації до комерційної. Цей перелік запропонованих мною заходів не є вичерпним.

Також я запропонувала секретареві міськради Юрію Вілкулу зобов`язати департамент розвитку інфраструктури міста проводити щоквартальні перевірки діяльності КП «Ритуал Сервіс Плюс» щодо надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку на предмет виконання вимог петиції із залученням до перевірок депутатів міськради всіх фракцій та висвітленням результатів перевірок у засобах масової інформації.

Крім того, у своєму письмовому зверненні на ім`я секретаря міськради ОСОБА_54 я запропонувала, щоб він особисто через засоби масової інформації та офіційний вебсайт Криворізької міськради звернувся до криворіжців з роз`ясненням порядку надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку та закликав звертатися до міськвиконком зі скаргами на цвинтарні побори, якщо такі, як і раніше, матимуть місце після підтримки петиції, для проведення службових розслідувань та притягнення винних до відповідальності.

ЧЕКАЄМО ВІДПОВІДІ, ЯК СОЛОВЕЙ ЛІТА А паралельно з написанням цього тексту для газети телефоном довелося консультувати мешканку міста, в якої помер дядько. Випадок виявився «цікавим» з усіх боків. Людина померла вдома, тіло без ознак насильницької смерті. Проте поліція направила тіло на СМЕ, як написано у направленні слідчого, «для виявлення тілесних ушкоджень». І це якийсь медогляд, а не судово-медична експертиза. За могилу на Західному цвинтарі запросили 4, 5 тисяч гривень. А якщо на вул. Ярослава Мудрого, 48 замовники оплатять самі 1 922 гривні, «господар цвинтаря» сказав доплатити потім готівкою ще 2, 5 тисячі. З якого переляку? Причому знаючи і про офіційну вартість, і про петицію, і про її підтримку міськрадою, замовники відчувають себе так, начебто вони якісь зловмисники, які не бажають платити, а не ті, хто продовжує торги на чорному цвинтарному ринку. Ви що, народе?

Проте не можна заперечувати той факт, що сам процес популяризації та підписання петиції відіграв свою позитивну роль як інформаційна кампанія, внаслідок якої з`явилося чимало освічених споживачів ритуальних послуг, які готові відстоювати свої права.

«Невже ви справді думаєте, що систему цвинтарних поборів будуть ламати ті, хто її побудував, хто з неї годується?» «Будь мер міста зацікавлений у тому, щоб цих поборів не було, звільнив би директора КП «Ритуал Сервіс Плюс» на другий день після того, як петиція набрала 1 000 голосів». Тим часом мені надсилають повідомлення з такими питаннями.

Треба визнати, не в брову, а в око. Проте тему ніхто закривати не збирається. Народний моніторинг цвинтарних поборів продовжується. А поки що давайте дочекаємось письмової відповіді від ОСОБА_54 на адресовані йому пропозиції, з якими я вас обов`язково ознайомлю. Зберегти обличчя в очах виборця, натиснувши зелену кнопочку, і зберегти систему цвинтарних поборів без шкоди для репутації - не вдасться».

Нижче під опублікованим дописом ОСОБА_3 розмістила фото, на якому зображений, зокрема, ОСОБА_2 взяте з облікового запису останнього в соціальній мережі « Facebook », підписавши фото: «Директор КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_35 дуже набожна людина.» На цьому фото окрім ОСОБА_2 зображено ще двоє людей, серед яких його дружина ОСОБА_1 .

29 грудня 2021 року ОСОБА_3 здійснила редагування фото під дописом від 16 листопада 2021 року шляхом обрізання частини фото із зображенням ОСОБА_1

7) 25 листопада 2021 року о 08:29 год. ОСОБА_3 опублікувала допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18 під назвою «ХТО КРИШУЄ КЛАДОВИЩЕНСЬКУ МАФІЮ?». Цей допис має такий зміст: «На своєму жовтневому пленарному засіданні, як відомо, міська рада одноголосно підтримала петицію «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!» Через місяць можна констатувати: насправді міська влада не збиралася і не збирається щось робити для наведення порядку у сфері ритуальних послуг. Більш ніж промовисто про це свідчить офіційна відповідь на пропозиції щодо реалізації петиції. Йдеться про пропозиції, які надсилалися мною як автором петиції та депутатом міськради на адресу секретаря міськради ОСОБА_54.

ТІЛЬКИ ЗА ОФІЦІЙНОЮ РОЗЦІНКОЮ І ЧЕРЕЗ КАСУ Варто нагадати вимоги петиції: 1) вжити комплекс заходів щодо припинення цвинтарних поборів; 2) забезпечити реалізацію могил виключно за офіційною розцінкою (на сьогодні це 1 922 грн. - Авт.) з можливістю оплати у найближчому банківському відділенні з видачею фіскального чека або через системи електронного банкінгу; 3) привести діяльність КП «Ритуал Сервіс Плюс» у повну відповідність чинному законодавству України; 4) у КП «Ритуал Сервіс Плюс» не може бути таємниць від громади; 5) поховання рідних та близьких криворіжців - це не комерція.

«СТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ ГРУПИ БЕЗПІДСТАВНЕ» Погодьтеся, впровадження системи заходів, що дозволяють виключити або хоча б звести до мінімуму побори на міських цвинтарях, - питання непросте та комплексне. Тут було б доречно створити робочу групу з реалізації вимог петиції, яка могла б напрацювати цей комплекс заходів, що було запропоновано насамперед. Проте офіційна відповідь з мерії свідчить: створення робочої групи є безпідставним.

Що ж до пропозиції зобов`язати КП «Ритуал Сервіс Плюс» забезпечити можливість оплати за могилу в будь-якому відділенні банку або через систему електронного банкінгу (через комп`ютер чи телефон), то у відповіді йдеться: для здійснення плати потрібно укласти договір-замовлення між ритуальною службою (функції міської ритуальної служби рішенням міськради якраз і покладено на КП «Ритуал Сервіс Плюс» - Авт.) та замовником поховання. Для цього особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до ритуальної служби щодо укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення похорону. А після укладання договору у відділенні ритуальних послуг КП «Ритуал Сервіс Плюс» (на вул. Ярослава Мудрого, 48 - Авт.) є можливість отримати реквізити підприємства для оплати у найближчому банківському відділенні з видачею фіскального чека або через систему електронного банкінгу.

Тобто йшлося про те, що можливість сплатити за могилу через касу в одній-єдиній точці на все місто довжиною в життя - це насамперед вкрай незручно. Що це взагалі дикість у ХХІ столітті - їхати з Даманського чи Інгульця на 95-ий квартал у якусь кімнатку, щоб сплатити за могилу через касу. Тим більше, з урахуванням стислих термінів для вирішення всіх питань щодо поховання, протяжності міста та карантинних транспортних проблем. І це якраз є сприятливим підґрунтям для стягування плати з рук у руки прямо на цвинтарях.

Так платите ви, де хочете, фактично відповідають із мерії. Але для цього ви... все одно повинні приїхати до кімнати КП «Ритуал Сервіс Плюс» на вул. Ярослава Мудрого, 48 та укласти там договір-замовлення на організацію та проведення похорону. І лише після цього вам дадуть реквізити на оплату.

Але про який договір-замовлення на організацію та проведення похорону може йтися, якщо КП «Ритуал Сервіс Плюс» взагалі не надає послуг з організації та проведення похорону? Воно лише реалізує могили! І тут немає потреби про щось домовлятися: ціна на могилу встановлюється рішенням міськвиконкому, розміри могил встановлені нормативними документами та не залежать від бажання замовника.

Водночас Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір може бути письмовим та усним та може укладатися дистанційно. Підтвердженням усного правочину є квитанція, касовий чек або інший розрахунковий документ.

А найголовніше: судячи з офіційної відповіді, чиновників криворізької мерії абсолютно не хвилює той факт, що «порядок», на якому вони наполягають, не працює. Що саме за наявності такого «порядку» і квітнуть цвинтарні побори буйним квітом. Адже насправді споживачі не укладають жодних договорів, при зверненні на цвинтар про необхідність укладання таких їх ніхто не інформує, та й рідкісний замовник їде до столу замовлень КП «Ритуал Сервіс Плюс» на вул. Ярослава Мудрого, 48, щоб сплатити там через касу або взяти реквізити на оплату. Гроші за могили в довільних і часом немислимих розмірах стягуються чорною готівкою на цвинтарях, а потім у розмірі офіційної вартості вносяться на рахунок КП «Ритуал Сервіс Плюс» самими наглядачами цвинтарів одночасно з укладанням фіктивних договорів. І саме за збереження такого «порядку» ратують у мерії.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ, ГРОМАДЯНИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ! Як же бути криворіжцям, які зіткнулися з тим, що з них на цвинтарі вимагають неправомірну плату? Куди бігти, куди дзвонити, щоб вирішити проблему оперативно, адже питання поховання не терпить зволікання? Пропозицію відкрити при відділі захисту прав споживачів телефонну «гарячу лінію» саме щодо надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку, тобто для оперативного сприяння у вирішенні питання могили за офіційною розцінкою та для реагування на неправомірні дії КП «Ритуал Сервіс Плюс», - відкинуто.

Мовляв, у місті і так створено та діє Контакт-центр, куди можна повідомити про свою проблему будь-яким зручним способом: за коротким безкоштовним номером телефону 1520 або за номером 499-15-20 у робочі дні з 9:00 до 17:00, через інтернет або мобільний додаток.

Окей залишається перевірити ефективність роботи цього Контакт-центру у разі скарг на вимагання неправомірної плати за могилу. Так що дзвоніть, громадяни, дзвоніть!

НАГЛЯДАЧІВ - ТА НА СВІТЛО БОЖЕ? Провести нараду щодо порядку надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку за участю наглядачів цвинтарів та суб`єктів господарювання приватної форми власності, які працюють на ринку ритуальних послуг міста, у мерії відмовилися під приводом карантину. Але якщо вірити інформації в розділі «План міських заходів» на офіційному сайті Криворізької міськради та її виконавчого комітету, то, наприклад, відділ транспорту та зв`язку регулярно проводить наради щодо пасажирських перевезень у режимі онлайн. Так само онлайн щотижня радиться із суб`єктами господарювання, які надають житлово-комунальні послуги, департамент розвитку інфраструктури. А ось радитися з доглядачами цвинтарів та ритуальниками не можна: ні очно, ні онлайн.

Тому що витягнути на світ божий цвинтарних наглядачів і публічно роз`яснити їм і приватникам-ритуальникам, що стягувати плату за могили на цвинтарях вони не мають жодного права, це рівнозначно тому, що наступити на горло своїй пісні.

Пропозиція провести широку кампанію роз`яснювальної роботи з виступами на телебаченні та в друкованих ЗМІ щодо порядку надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку (вартості могил, порядку оплати за могилу, порядку оскарження неправомірних дій міської ритуальної служби) також не прийнята. Цілком достатньо, вважають у мерії, що рішення міськвиконкому від 17.03.2021 року № 122 «Про встановлення вартості окремих видів ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку для Комунального підприємства «Ритуал Сервіс Плюс» Криворізької міської ради» розміщено на офіційному вебсайті Криворізької міськради та його виконавчого комітету «у відповідному розділі», а також в адміністративному приміщенні КП «Ритуал Сервіс Плюс».

Додатково, йдеться в офіційній відповіді, рішення з розцінками на могили планується розмістити на сторінках департаменту розвитку інфраструктури міста, а також управління преси та внутрішньої політики у соціальній мережі Фейсбук. Щоправда, упродовж місяця на цих двох ресурсах зазначене рішення так і не розміщено. На сторінці ДРІМу в соціальній мережі Фейсбук чиновники вітають один одного з днями народження та публікують прогноз погоди, а на сторінці управління преси та внутрішньої політики публікуються дані протиепідемічного штабу та піариться громадський активіст Олександр Вілкул.

«БЕЙДЖИКИ? ТА ВИ ЩО, З ГЛУЗДУ З`ЇХАЛИ?» Тим часом і після підтримки петиції продовжують надходити сигнали, що на цвинтарях вимагають за могили від 5 тисяч гривень. Водночас на запитання, хто вимагає, замовники ритуальних послуг відповісти не можуть: люди, що перебувають на кладовищах, їм не представляються. Здавалося б, немає нічого простішого вирішення цієї проблеми: КП «Ритуал Сервіс Плюс» зобов`язує своїх співробітників носити бейджики з печаткою підприємства, і все. Адже сьогодні це звичайна практика для підприємств будь-якої форми власності, включно з приватними. Але лише не для КП «Ритуал Сервіс Плюс»! З мерії пишуть, що якщо зобов`язати директора КП «Ритуал Сервіс Плюс» Васільєва впровадити у практику роботи підприємства носіння бейджиків працівниками, і насамперед тими, що працюють безпосередньо на цвинтарях та контактують із споживачами, то це буде незаконним (!) втручанням (!) у господарську (!) діяльність підприємства.

Ні, ну якщо господарська діяльність підприємства полягає у незаконних поборах руками різних каламутних та асоціальних особистостей, тоді звісно. Втручання. Та ще яке.

Розглядати на предмет відповідності чинному законодавству Положення про комерційну таємницю, яке діє на КП «Ритуал Сервіс Плюс», та практику його застосування, особливо щодо віднесення тієї чи іншої інформації до комерційної таємниці, - це теж, як випливає з офіційної відповіді, незаконне втручання у господарську діяльність суб`єкта господарювання.

На хвилиночку: йдеться про підприємство, власником якого є територіальна громада в особі Криворізької міськради, та на яке рішенням міськради покладено функції міської ритуальної служби.

І ТО «НЕ МОЖНА», І ЦЕ «НЕЗАКОННО» Ну і жодні щоквартальні перевірки діяльності КП «Ритуал Сервіс Плюс» щодо виконання вимог петиції департаментом розвитку інфраструктури міста із залученням депутатів міськради всіх фракцій та висвітленням ходу та результатів цих перевірок у ЗМІ не проводитимуться! Мовляв, ДРІМ не має повноважень перевіряти підприємство, органом управління якого він є.

Коротше, нашій мерії з поборами боротися - що бідному одружуватися. І то «не можна», і це «незаконно».

Потрібно наголосити, що всі пропозиції щодо реалізації петиції надсилалися на ім`я секретаря міськради ОСОБА_54 із законною вимогою до нього дати відповідь за власним підписом. Але не царська ця справа. Відповідь дав заступник міського голови Катриченко.

Але якщо наш секретар міськради з повноваженнями міського голови власною персоною звернеться до криворіжців через ЗМІ та офіційний вебсайт Криворізької міськради та її виконавчого комітету з роз`ясненням порядку надання ритуальних послуг необхідного мінімального переліку та закличе адресувати міськвиконкому свої скарги та пропозиції щодо кладовищ та притягнення винних до відповідальності, то це хоч можна? Якщо наш майже мер скаже криворіжцям з телевізора, щоб не платили за могили по 5 і 7 тисяч, а лише 1 922 гривні, а якщо що, щоби відразу зверталися до нього, це хоч не буде порушенням закону?

На жаль, у відповідь на таку пропозицію ОСОБА_55 - тиша. Такою ж тишею в ефірі на петицію про цвинтарні побори відреагувала « ОСОБА_56 » та інші підконтрольні міській владі ЗМІ.

Після цього у когось ще залишилися сумніви, хто кришує цвинтарні побори?

Р.S. Після того, як цю публікацію вже було написано, на офіційній сторінці департаменту розвитку інфраструктури у Фейсбук таки розмістили інформацію про офіційну вартість могил. ІНФОРМАЦІЯ_46».

8) 09 грудня 2021 року о 21:34 год. ОСОБА_3 опублікувала допис за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_19 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_32», опублікований допис має такий зміст: «Чи змінилося щось в оплаті за могили після того, як міська рада підтримала петицію «ДОСИТЬ ОББИРАТИ КРИВОРІЖЦІВ НА КЛАДОВИЩАХ!»? Сьогодні я розповім про це на прикладі сім`ї ОСОБА_57 з Інгульця . На цвинтарі Візирка 27 листопада їм вдалося підпоховати бабусю в існуюче сімейне поховання, сплативши за могилу 1 922 гривні і жодною копійкою більше. Правда, помотатися і понервувати довелося неабияк. Але чи вимоги міської ритуальної служби були обґрунтованими, і наскільки досконалим є встановлений у нашому місті порядок надання ритуальних послуг?

«ПЛАТИТИ 1 922 ГРИВНІ, А ДАЛІ ВЖЕ ЗА ФАКТОМ…» На Інгульці змінилося те, що у приватній ритуальній фірмі, яка надає послуги з організації похорону та реалізує ритуальну атрибутику, для вирішення питання могили на цвинтарі Візирка тепер дають телефон не рішали ОСОБА_16 , яка стала фігуранткою кримінального провадження, а офіційного наглядача цвинтаря ОСОБА_30 .

Як розповіла онука померлої ОСОБА_58 , бабуся померла вночі 25 листопада. Вранці вони звернулися до приватної ритуальної фірми, оплатили труну, вінки. Співробітники фірми замовили їм поминальний обід та батюшку на 26 листопада, висловивши впевненість у тому, що з вирішенням питання могили проблем не виникне.

За свідченням родичів померлої, які спілкувалися з наглядачем цвинтаря за гучним зв`язком, на запитання про вартість могили він відповів, що 1 922 гривні, а далі вже за фактом, дивлячись яке місце, як доведеться копати, мовляв, потім це все скажемо.

- ОСОБА_59 сказав, що для вирішення питання могили потрібне свідоцтво про смерть бабусі. Що довідка про констатацію факту смерті не підходить. Хоча рік тому я ховала тата за довідкою, а вже після похорону отримувала свідоцтво. Потім виявилося, що потрібне ще свідоцтво про смерть першого похованого в сімейному похованні. Потім він казав, що потрібні свідоцтва смерті всіх похованих. У нас там поховано троє, все під одним прізвищем - ОСОБА_60 . В наявності були свідоцтва про поховання другого та третього. А свідоцтво про смерть чоловіка бабусі загублено. Причому його було втрачено і на момент, коли ховали ще двох, і тоді це не було якоюсь перешкодою. ОСОБА_41 сказав зателефонувати до центрального офісу КП «Ритуал Сервіс Плюс» - мовляв, якщо там дадуть добро на копання ями без пред`явлення свідоцтва першого похованого, то його справа маленька. У центральному офісі спочатку сказали, що можна пред`явити свідоцтво про смерть будь-якого похованого у сімейному похованні (і це звичайна практика для Кривого Рогу - Авт.), потім передзвонили: треба лише свідоцтво першого похованого, - розповіла ОСОБА_61

«Чи правомірна така вимога?» - До мене як до депутата міськради вона звернулася 25 листопада, у четвер, у другій половині дня. Я переадресувала ОСОБА_62 на телефон 1520 міського контакту-центру. Адже є офіційна відповідь заступника міського голови Катриченка, з якої випливає, що саме цим телефоном споживачі ритуальних послуг можуть оперативно вирішити проблемні питання, що виникають у них, і поскаржитися на неправомірні дії КП «Ритуал Сервіс Плюс». Однак на іншому кінці, стверджує ОСОБА_63 , навіть не зареєстрували її звернення, мовляв, це не наше питання, дзвоніть до КП «Ритуал Сервіс Плюс». Щоправда, через час передзвонили, звернення оформили, а відповіді по суті цього питання так і немає.

«НЕ ВМИРАЙТЕ - НЕМАЄ КОПАЧІВ» За твердженням ОСОБА_64 , отримавши в місті свідоцтво про смерть бабусі, її мама звернулася до центрального офісу КП «Ритуал Сервіс Плюс» з проханням дати реквізити для оплати за могилу. Дублікат свідоцтва про смерть першого похованого на кладовищі був замовлений на ранок наступного дня, п`ятницю 26 листопада. Проте реквізити їй не дали, дали лише візитку із зазначенням адреси відділу замовлень, де потрібно платити за могилу, - вул. Ярослава Мудрого, 48 . Але того дня там уже було закрито. Водночас наглядач кладовища ОСОБА_41 , стверджує ОСОБА_63 , телефоном говорив, що їхати до нього показувати місце для могили в існуючому сімейному похованні без свідоцтва першого похованого немає жодного сенсу. У розмові з автором цих рядків він підтвердив: з того моменту, коли йому пред`являть усі необхідні документи, він матиме 24 години на вирішення питання могили. У зв`язку з цим родичам померлої довелося перенести похорон із п`ятниці на суботу і, відповідно, перезамовити їдальню та батюшку.

- У п`ятницю вранці, отримавши у місті дублікат свідоцтва про смерть першого похованого у сімейному похованні, зі свідоцтвом про смерть бабусі, мама поїхала платити за могилу на ОСОБА_65 , 48. Але там платню не беруть. Співробітниця дзвонить наглядачу і запитує, що робити. Виявляється, треба їхати до нього на цвинтар, показати всі документи, місце, де ми хочемо поховати, а потім знову з Інгульця їхати на 95 квартал платити. Тобто знову півдня покатайтеся туди-сюди. Але ж це не дві хвилини їхати, і знову потрапите до закриття, і знову похорон доведеться перенести, - каже ОСОБА_58 .

Після другого звернення по телефону знову довелося втручатися в ситуацію. Виявилося, що службового телефону, яким можна зателефонувати до відділу замовлень КП «Ритуал Сервіс Плюс», не існує. Зв`язатися з центральним офісом комунального підприємства вдалося лише за особистим телефоном однієї зі співробітниць, але на місці не було ні директора ОСОБА_66 , ні його заступника ОСОБА_67 . А головний бухгалтер факт відмови у прийомі оплати за могилу за наявності свідоцтва про смерть пояснювала тим, що наглядач кладовища Візирка … не має копачів.

Цілком очевидно, що замовники, які мають намір платити за могилу офіційно за встановленою вартістю, є для КП «Ритуал Сервіс Плюс» проблемними клієнтами. ОСОБА_68 у цьому випадку навіть пропонував копати могилу самим, хоча зовсім незрозуміло, за що тоді платити навіть 1 922 гривні.

«Вирішіть питання з доглядачем!» - Отримавши реквізити на оплату, ще в четвер ми могли сплатити за могилу через банк. Але насилу зробили це за сприяння депутата у відділі замовлень КП «Ритуал Сервіс Плюс» лише у п`ятницю (після обіцянки вкотре викликати туди телебачення та поліцію - Авт.). Логіка вимоги спочатку їхати на цвинтар показати наглядачеві місце для могили, а лише потім платити, незрозуміла. По-перше, ми стільки спілкувалися з доглядачем по телефону, що він давно вже міг би сам подивитися та визначити, чи є місце для поховання у сімейному похованні. Адже робоче місце наглядача - цвинтар. Це ж неблизький світ - мотатися на Інгулець і назад. По-друге, якби навіть у нашому сімейному похованні не було місця, все одно треба ховати. Навіть якщо на іншому цвинтарі, то все одно потрібно платити за могилу. Ні, треба лише «вирішити питання з доглядачем на цвинтарі», - прокоментувала ситуацію ОСОБА_58 . - На цвинтарі, коли до нього під`їхали вже з усіма документами та чеком про оплату за могилу, доглядач дуже ретельно вимірював місце для підпоховання, потім відходив від нас подалі і довго розмовляв телефоном. Потім вимагав паспорт замовника та довідку про смерть. «Що, відмовляєтесь? Тоді могилу не копаємо».

Зрештою похорон відбувся в суботу за участю одного хиленького копача, який своїм виглядом викликав жалість в учасників похоронної процесії. «За фактом» на цвинтарі родичі нічого не платили. Але у них залишилися питання щодо правомірності та обґрунтованості тих вимог, які до них пред`являлися. А також обурення існуванням «порядку», за якого вони мають долати туди-сюди по 40 кілометрів, не маючи можливості у ХХІ столітті здійснити оплату через банк.

«НЕ СЛУХАЙТЕ ШКІДЛИВІ ПОРАДИ» Випадок із цим похованням директор КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_53 прокоментував на своїй сторінці у Фейсбук під заголовком «Як вводить людей в оману депутат міської ради». Мовляв, пані депутат своїми порадами щодо організації поховання померлих вводить в оману людей, чим підштовхує їх до порушень законодавства. «Так, 25.11.2021 року мешканка ОСОБА_69 , наслухавшись таких порад, не зустрівшись на цвинтарі Візирка із доглядачем, не надавши необхідний пакет документів, не показавши місце сімейного поховання, замовила поминальний обід на 26 листопада та вимагала від підприємства (приїхавши до підприємства) офісне приміщення, але ще не маючи на руках навіть свідоцтва про смерть померлої та першого похованого в місці сімейного поховання, як цього вимагає чинне законодавство), реквізити для оплати послуги копання могили у безготівковій формі. Співробітники підприємства неодноразово роз`яснювали їй, які кроки та дії потрібно вжити для вирішення питання оплати послуги копання могили та організації поховання відповідно до чинного законодавства, але у відповідь почули нецензурну лайку на свою адресу та на адресу законодавства України», - написав ОСОБА_53 , проілюструвавши свою творчість зображенням людей із локшиною на вухах. Так він бачить своїх клієнтів.

«Виникає питання, навіщо людям вливати у вуха неправдиву інформацію, яка їм не те, що не допоможе, а реально завадить та ускладнить питання організації поховання померлих родичів, збільшить кількість зайвих дій та поїздок інстанціями та зайве витрачання нервів. Тому прошу, шановні жителі міста, у разі виникнення питань звертатися до фахівців, та не слухайте таких горе-порадників!» - Закликав головний міський гробокопач.

Ну, в чому саме є фахівцями співробітники КП «Ритуал Сервіс Плюс», жителям міста пояснювати не треба. А у мене для них порада одна: не платити більше 1 922 гривень. Розумію, з погляду цвинтарних хабарників, порада дуже шкідлива. І біда в тому, що вона у якомусь сенсі є шкідливою і для споживачів, до яких починають ставитися особливою пристрастю.

Втім, ОСОБА_58 стверджує, що при зверненні на підприємство за реквізитами свідоцтво про смерть бабусі родичі вже мали на руках.

- Так, хотіли сплатити там, де нам буде зручно. І якби дали реквізити, того ж дня можна було б і сплатити, і місце на цвинтарі показати. І ніякої нецензурної лайки там не було. ОСОБА_70 , мама могла висловити обурення, мовляв, люди ви чи не люди, тут горе, а ви нас ганяєте. Навіщо ганяти, коли на дворі ХХІ століття, і можна сплатити на розрахунковий рахунок, а потім показати квитанцію? Чому ми не могли оплатити через банк на ПівдГЗК, або на Інгульці? Так з телефону зрештою? Чи я вважаю, що такий «порядок» оплати є способом вимагання? Може бути. Оскільки ми спочатку дали зрозуміти, що зайвого не платитимемо, пішли палиці в колеса. Це одразу явно було видно. А щодо укладення договору-замовлення з КП «Ритуал Сервіс Плюс», на чому, як я читала, наполягають чиновники, то це голосно сказано. Дали папірець: «Розпишіться». І все, - каже ОСОБА_58 . - Де це прописано, що треба тільки показати наглядачеві місце на цвинтарі, а вже потім платити? Ми мали з 95-го кварталу їхати на Візирку 40 кілометрів, потім знову 40 кілометрів приїхати заплатити, а потім 40 кілометрів їхати додому.

«СИЛЬНО РОЗУМНИМ - НАКАЗ ДЕРЖЖИТЛОКОМУНГОСПУ?» А тепер давайте звернемося до чинного законодавства. Існує наказ Держжитлокомунгоспу від 19.11.2003 року № 193, де дійсно прописано, що на підставі свідоцтва про смерть замовник звертається до ритуальної служби (у Кривому Розі функції міської ритуальної служби рішенням міськради покладено на КП «Ритуал Сервіс Плюс») щодо укладення договору, замовлення на організацію та проведення похорону не пізніше, ніж за 24 години до їх проведення. Укладання договору-замовлення на підпоховання померлого в сімейну могилу проводиться на підставі свідоцтва про смерть померлого, згоди користувача місця сімейного поховання, оригіналу свідоцтва про смерть або свідоцтва про поховання першого похованого там. Але наказ Держжитлокомунгоспу писаний не для споживачів. Нормативним актом, що поширюється на мешканців міста, є Положення про порядок надання ритуальних послуг на території міста Кривого Рогу, затверджене рішенням міськради від 28.04.2010 року № 3816. І там взагалі не прописано, які документи потрібно надавати для підпоховання до існуючого сімейного поховання: свідоцтво першого похованого, свідоцтво всіх, хто похований, або одного з них. Водночас практика, при якій до різних замовників пред`являються різні вимоги щодо факту надання послуг, є нічим іншим, як їх дискримінацією, що заборонено законом. Є питання і до так званих договорів-замовлень на організацію та проведення похорону, на необхідності укладання яких саме з КП «Ритуал Сервіс Плюс» справді наполягають чиновники. У міському Положенні прописано, що «на підставі свідоцтва про смерть замовник звертається до ритуальної служби або до суб`єкта господарювання для укладання відповідного договору-замовлення на організацію та проведення похорону не пізніше ніж за 24 години до їх проведення». Але чому тоді, замовляючи організацію похорону іншому суб`єкту господарювання, потрібно укладати договір-замовлення із КП «Ритуал Сервіс Плюс»? Адже ритуальна служба Кривого Рогу від імені КП «Ритуал Сервіс Плюс» не займається ні організацією похорону, ні реалізацією ритуальної атрибутики. Тільки копанням могил.

Очевидно, для того, щоб не миттям, так катанням заганяти споживачів ритуальних послуг з усього величезного міста в єдину на все місто кімнатку на 95-му кварталі, так званий відділ замовлень. Вірніше, зберігати умови, за яких убитим горем родичам простіше нікуди не їхати, махнути рукою та заплатити чорним готівкою на цвинтарі.

Водночас у Положенні не прописано, що сплатити за могилу можна лише після того, як пальцем на цвинтарі вкажеш місце підпоховання наглядачеві. Власне, порядок оплати за могилу як послугу необхідного мінімального переліку там не прописано взагалі. Що ж до паспорта замовника та довідки про смерть, то вони потрібні для отримання свідоцтва про поховання. І від надання/ненадання цих документів не може залежати, дозволять або не дозволять копати могилу.

Цілком очевидно, що питання удосконалення місцевого нормативного акта, яким є Положення про порядок надання ритуальних послуг на території міста Кривого Рогу, так само як і його дотримання всіма сторонами, стоїть гостро як ніколи. Адже порядок має бути єдиним для всіх. А не так, що зговірливим - послуги «фахівців», а «дуже розумним» - наказ Держжитлокомунгоспу».

9) 15 березня 2022 року о 17:53 год. ОСОБА_3 на своїй сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_21 опублікувала допис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_34», в якому зазначено таке: «Війна війною, а суди, принаймні у нас, працюють за розкладом. То ж сьогоднішній день став для мене точковим відновленням довіри до судової системи. Дніпровський апеляційний суд задовольнив мою скаргу на ухвалу судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_75 про заходи забезпечення позову у вигляді арешту моєї квартири та зобов`язання мене здійснити якісь/сам суд затрудняється роз`яснити, які налаштування в акаунті « ОСОБА_4 » у Фейсбук.

Ці заходи забезпечення позову, нагадаю, були запроваджені за заявою ОСОБА_1 , яка позивається до мене через те, що начебто я неправомірно використала її фото в мережі Інтернет. Водночас пані хоче 100 тисяч гривень за свої моральні страждання у зв`язку з цим. Апеляція скасувала ухвалу про забезпечення позову як незаконну та відмовила ОСОБА_71 у задоволенні її заяви про забезпечення позову.

Ще 150 тисяч гривень за свої моральні страждання у зв`язку з моєю депутатською та журналістською діяльністю, спрямованою проти кладовищенських поборів, хоче від мене директор КП «Ритуал Сервіс Плюс» ОСОБА_35. Правда, оту постанову про накладення на мене штрафу за невиконання ухвали суду про забезпечення позову, яку він виклав у себе на Фейсбуці, цей пан може згорнути в трубочку і засунути в одне відоме місце. Бо рівність перед законом, про яку розглагольствувати не мародерам, - це не обов`язок виконувати незаконні ухвали.

І, так, ми переможемо. Не тільки зовнішнього ворога, а й п`яту колону всередині. Ми станемо членом Євросоюзу і почистимо авгієві конюшні наших судів.

Сьогодні всі українці борються як єдиний кулак. І ми всі знаємо правду, про яку поки що не пишемо і не говоримо. Хтось захищає свою волю і свою гідність, європейську перспективу для своїх дітей і онуків. А хтось з переляку присів на бандерівські гасла, захищаючи своє неписане право і далі безкарно обкрадають цю державу і це місто. Але війна спише не все.

Об`єднана справа про страждання Васільєвих по суті іще не розглянута».

Право, застосоване судом

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин, як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у

справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19-ц (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 визначила підставою позову, спрямованого на захист її честі та гідності факт використання ОСОБА_3 її фотозображення без відповідної згоди на це.

ОСОБА_2 підставами позову визначив використання відповідачкою його фото в соціальній мережі «Facebook» без його згоди, а також поширення недостовірної інформації про нього в мережі Інтернет.

Щодо використання фото із зображеннями позивачів

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов переконання, що, опублікувавши фото із зображеннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без їхньої згоди, ОСОБА_3 порушила особисті немайнові права позивачів, оскільки ці дії відповідачки призвели до явно надмірного і непропорційного втручання у сферу їх приватного життя.

Верховний Суд не погоджується із наведеним висновком судів з таких підстав.

ЄСПЛ у рішенні від 07 лютого 2012 року у справі «Von Hannover v. Germany», заяви № 40660/08, 60641/08, зазначив, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є одним із головних складових особистого розвитку, яке передбачає, передусім, право особи контролювати використання цього зображення, зокрема і не дозволяти його опублікувати. При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів ЄСПЛ наголошує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Зокрема Суд визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалося спорту або відомих митців. Проте, чутки про подружні проблеми президента республіки або фінансові труднощі відомого співака не були визнані предметом загального інтересу. По-друге, наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов`язаним із попереднім. У зв`язку з цим потрібно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті. Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов`язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень. По-третє, попередня поведінка відповідної особи. Поведінка відповідної особи до оприлюдненням повідомлення або те, що фотографія і пов`язана з нею інформація вже з`являлися у попередній публікації, також є фактором, який потрібно брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. По-четверте, зміст, форма і наслідки публікації. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який потрібно брати до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. По-п`яте, обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Також потрібно звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Тлумачення статті 308 ЦК України дає підстави стверджувати, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких фізична особа позувала авторові за плату, або ж це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

Втім в останньому випадку потрібно враховувати, що використання будь-якої інформації, що посягає на приватність особи, має бути виправдана переважаючим публічним інтересом. Для уникнення неправомірного втручання у приватне життя особи потрібно утриматися від публікації відверто особистих фотографій, якщо тільки це безпосередньо не стосується питання публічного інтересу.

Законодавство не визначає, як має бути оформлена згода фізичної особи на використання фотографії з її зображенням. Тобто, надаючи оцінку існуванню відповідної згоди, потрібно враховувати, що згода може бути надана у письмовому вигляді, усно, а також у формі мовчазної згоди.

Мовчазна згода може проявлятися в тому, що особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок, а також у випадку самостійного розміщення фото чи відеозображення для необмеженого кола користувачів і без зазначення про існування авторських чи суміжних прав на них.

Верховний Суд вважає, що поширення (розміщення) фото у соціальній мережі в Інтернеті без обмеження кола користувачів, які можуть переглядати це фото, є публічним показом фото, яке здійснює ця особа самостійно.

Тож використання таких фото є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі було публічним і за згодою особи, яка своїми діями зробила таку інформацію відкритою.

У випадку, якщо фото були відкриті лише для певного кола користувачів, то публічного розповсюдження таких фото не було, а отже, їх використання без згоди особи є неправомірним.

Особливістю справи, що переглядається, є те, що ОСОБА_3 на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» опублікувала під дописами, які стосуються, зокрема діяльності КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», два фото. На одному фото зображений директор комунального підприємства ОСОБА_2 в робочому кабінеті. На іншому фото, окрім ОСОБА_2 , зображені ще двоє людей, серед яких ОСОБА_1 . Останнє фото опубліковане відповідачкою з приміткою, що на ньому зображений директор КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» ОСОБА_35 . Щодо інших осіб, зображених на фото ОСОБА_3 , будь-якої інформації не зазначала.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що обидві світлини були взяті ОСОБА_3 зі сторінки ОСОБА_2 в соціальній мережі «Facebook», які спершу було опубліковано ОСОБА_1 на її сторінці в зазначеній соціальній мережі.

ОСОБА_1 в позовній заяві посилалася на те, що фото, на якому зображений не лише її чоловік, а й вона, було опубліковане в неї на сторінці з відміткою на цьому фото ОСОБА_2 , у зв`язку з чим спірне фото з`явилося на сторінці останньогов соціальній мережі «Facebook».

Суди не врахували, що сторінка ОСОБА_2 була відкрита для перегляду необмеженого кола осіб, й ця обставина була відома й ОСОБА_1 , яка, відмічаючи на згаданому фото свого чоловіка з посиланням на його обліковий запис, мала усвідомлювати, що це фото буде опубліковане й на сторінці ОСОБА_2 , а відтак буде доступне для всіх відвідувачів його сторінки. Після підтвердження позивачем посилання, фото, опубліковане ОСОБА_1 , відобразилося і на сторінці ОСОБА_2 , тобто останній прийняв це фото та в подальшому не видалив його зі своєї сторінки.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на момент виникнення спірних правовідносин обліковий запис ОСОБА_2 за технічними налаштуваннями дозволяв перегляд публікацій лише для визначених власником сторінки людей та забороняв поширювати розміщені на його сторінці публікації.

Отже, враховуючи, що саме спільні дії позивачів сприяли опублікуванню їхнього спільного фото на сторінці ОСОБА_2 , яка не має обмежень щодо кола відвідувачів, які можуть переглядати це фото, тому використання фото є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі було публічним і за мовчазною згодою позивачів, які своїми діями зробили таку інформацію відкритою.

Додатково потрібно врахувати, що на сторінках позивачів зазначена інформація про їхній сімейний стан, а також на сторінці ОСОБА_2 , яка відкрита для необмеженого кола осіб, опубліковані й інші фото із ОСОБА_1 , тому висновки судів про те, що відповідачка, опублікувавши спільне фото позивачів, поширила конфіденційну інформацію про сімейний стан подружжя ОСОБА_72 , є безпідставними.

Істотним для вирішення цього спору Верховний Суд визнав те, що ОСОБА_2 є публічною особою та його діяльність як керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» викликає підвищену громадську зацікавленість його діяльністю, особистим життям та підвищений рівень критики, тому позивачі мали це розуміти та передбачати наслідки від вчинення ними дій з опублікування власних фото з вільним доступом до них.

Крім того, навіть за браком згоди ОСОБА_2 (яку судом встановлено у цій справі через певні її дії), оспорювані дії відповідачки підпадали б під правило частини третьої статті 308 ЦК України, яка надає можливість поширювати фото без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній для захисту інтересів інших осіб. У цьому конкретному випадку розміщення фото із зображенням позивача під дописами в соціальній мережі, здійснене ОСОБА_3 з метою захисту інтересів мешканців територіальної громади міста Кривого Рогу, оскільки публікації стосуються, зокрема діяльності комунального підприємства, керівником якого ОСОБА_2 . Останній є першою посадовою особою КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» та, обравши посаду керівника комунального підприємства, тим самим погодився на підвищену увагу громадськості до його особи та його публічної діяльності, а також діяльності підприємства, яке він очолює та інтереси якого представляє у відносинах з іншими особами. Додатково Верховний Суд врахував, що опубліковані відповідачкою фото не містять інформації, яка має конфіденційний, таємний чи службовий характер, чи інформації надто відвертого чи особистого характеру.

Наведеного суди першої та апеляційної інстанцій не врахували.

За усталеною практикою ЄСПЛ, право на захист особистих зображень включає в себе право контролювати використання свого зображення, у тому числі право відмовитися від публікації.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково не врахували те, що фото із спільним зображенням позивачів опубліковане відповідачкою 16 листопада 2021 року, з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 24 грудня 2021 року, 28 грудня 2021 року суд відкрив провадження у справі за її позовом, а вже 29 грудня 2021 року ОСОБА_3 здійснила редагування фото під дописом від 16 листопада 2021 року шляхом видалення (обрізання) частини фото із зображенням ОСОБА_1 . Отже, відповідачка видалила зображення позивачки відразу після звернення останньої до суду з позовом. Доказів того, що ОСОБА_1 раніше зверталася до ОСОБА_3 стосовно використання свого зображення та відмовлялася від публікації, у матеріалах справи немає.

Тож, враховуючи, що згадані світлини розміщені на сторінці ОСОБА_2 з відкритим доступом для всіх користувачів, одне фото із зображенням ОСОБА_1 розміщене на сторінці її чоловіка зі згоди останньої на це, тобто використання ОСОБА_3 цих світлин відбулося за фактичної мовчазної згоди позивачів на таке поширення, а також з огляду на відсутність конфіденційної інформації на цих фото, публічність ОСОБА_2 та підвищену громадську зацікавленість до його діяльності та персони, подальше та невідкладне видалення відповідачкою зображення ОСОБА_1 на першу вимогу останньої у зв`язку з відмовою від публікації через непов`язаність з діяльністю чоловіка, Верховний Суд дійшов переконання, що за встановлених фактичних обставин справи опублікування спірних фото відбулося за фактичної та мовчазної згодою позивачів, не призвело до порушення особистих немайнових прав позивачів та не було надмірним і непропорційним втручанням у їх приватність. Протилежні висновки судів, а також висновки про те, що діями відповідачки позивачам завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, є помилковими та такими, що зроблені з однобічно, без повного врахування всіх обставин справи.

Щодо інформації, викладеної відповідачкою в дописах на сторінці в мережі «Facebook»

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що послідовний, системний характер згадування відповідачкою в дописах про причетність КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» та ОСОБА_2 до корупційних схем, поборів, шахрайства, мародерства свідчить про те, що це згадування є твердженням. ОСОБА_3 не надала доказів щодо достовірності таких тверджень, які принижують честь і гідність позивача, його ділову репутацію, а отже, порушують його особисті немайнові права. Ці твердження, які є недостовірними, не відповідають межам допустимої критики, не можуть бути засобом захисту фундаментальних конституційно-конвенційних прав широкого кола осіб.

Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками з таких підстав.

Суди не врахували, що урішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року в підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства». У таких справах потрібно розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде істотно заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатися, якщо для іншого немає винятково вагомих причин. Також у цьому рішенні ЄСПЛ звернув увагу на те, що журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.

Поза увагою судів залишилося й те, що частина інформації, опублікованої ОСОБА_3 у дописах на її сторінці в соціальній мережі « Facebook », - це історії мешканців міста Кривого Рогу. Описуючи конкретні історії, відповідачка зазначала їх авторів. На підставі інтерв`ю та коментарів мешканців територіальної громади ОСОБА_3 як журналіст і депутат Криворізької міської ради та представник територіальної громади м. Кривого Рогу, враховуючи підвищений суспільний інтерес до питання діяльності КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» окрім власне історій мешканців, надавала власну оцінку, зокрема діяльності комунального підприємства.

Тобто оспорювана інформація є не твердженнями, висловленими особисто відповідачкою про факти, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. Вагомих причин, які б давали підстави для покарання відповідачки за поширення висловлювань інших осіб не встановлено.

ОСОБА_2 не надав до суду висновку експерта за наслідками проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи для з`ясування характеру оспорюваної ним інформації, зокрема того, чи є висловлювання ОСОБА_3 фактичними твердженнями або оціночними судженнями.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що частина поширеної відповідачкою інформації є відтворенням висловлювань інших людей, а частина є оціночними судженнями автора, про що свідчать використані нею мовностилістичні засоби, зокрема, порівняння, гіперболи, є її особистою думкою та критикою, яка ґрунтується на особистих припущеннях.

Щодо висновків судів про те, що відповідачка в дописах звинувачує КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» в корупційних схемах, поборах, шахрайстві, мародерстві, то Верховний Суд наголошує, що питання захисту ділової репутації комунального підприємства не є предметом спору у справі, що переглядається. Відповідний позов був окремо пред`явлений КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС». За наслідками вирішення позову КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» до ОСОБА_3 про захист ділової репутації юридичної особи суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 214/1292/22 ухвалили судові рішення, які оскаржені відповідачкою до Верховного Суду. Остаточне судове рішення у справі № 214/1292/22 не ухвалене.

Суди першої та апеляційної інстанцій належно не дослідили зміст кожного висловлювання, які ОСОБА_2 просив спростувати, та не врахували, що в жодному з дописів ОСОБА_3 не стверджувала про причетність саме ОСОБА_2 як керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» до корупційних схем, поборів, шахрайства, мародерства в дописах, як те зазначали суди.

Також суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок, що ОСОБА_2 на час поширення оспорюваної інформації обіймав посаду директора КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», тому є публічною особою. Цю обставину позивач не заперечував та не спростовував.

Проте суди не врахували, що пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Межа допустимої критики стосовно публічної особи є ширшою, ніж стосовно приватної особи. На відміну від останньої, перша неминуче та свідомо йде на те, щоб усі її слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», заява № 16695/04).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі та ділової репутації, повинен враховувати зміст Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року

(далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з викладеним межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.

Діяльність публічної особи є об`єктом підвищеного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого, - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Отже, ОСОБА_2 перебував на посаді керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС», тому межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою. Позивач як публічна особа повинен був усвідомлювати, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватися у формі, яка не є обов`язково приємною для нього, навіть шокуючою; він мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для нього.

Верховний Суд наголошує на тому, що хоча опублікована відповідачкою інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 (адміністративне провадження № К/9901/14874/18, К/9901/14877/18), від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20 (провадження № 61-17422св20), а також у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження № 61-7181св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 127/30294/18 (провадження № 61-21899св19), від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20 (провадження № 61-5212св22).

Так, у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 (адміністративне провадження № К/9901/14874/18, К/9901/14877/18) наведено такі критерії вмотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

У постанові від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20

(провадження № 61-17422св20) Верховний Суд зробив висновок про те, що публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження № 61-7181св18) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що предметом оскарження є оціночне судження, зроблене журналістом як узагальнення інтерв`ю з фізичними особами, вагомих причини, які б давали підстави для покарання журналіста за участь у відповідному розповсюдженні висловлювань інших осіб, суди не встановили. Верховний Суд наголосив, що позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року

у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18) звернуто увагу на те, що суду потрібно уважно розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотримання розумних меж цих суджень. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, потрібно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суб`єктивна думка відповідача є фактично коментарем на відеосюжет, підготовлений журналістами, тобто є не твердженням, висловленим особисто відповідачем про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватися з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.

Близькі за змістом висновки викладені також і в інших постановах Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, зокрема, у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 127/30294/18

(провадження № 61-21899св19) та від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20 (провадження № 61-5212св22).

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наведені заявницею у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, а також те, що спірні публікації не містять будь-яких фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень.

Баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено. Частина оспорюваної інформації викладена відповідачкою зі слів мешканців територіальної громади міста, а інші частина інформації має характер оціночних суджень, є суб`єктивною думкою відповідача щодо діяльності позивача та комунального підприємства, яке він очолює. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, зауваження, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка публічно звинуватила ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, а тому його посилання на те, що зміст дописів у соціальній мережі «Facebook» стосовно нього є фактичним твердженням про вчинення злочинів, є безпідставним.

Отже, позов ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати, а також про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Водночас Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), щодо вибору ефективного (правомірного) способу захисту порушеного права, оскільки Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень зробив висновок про те, що позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоведеними та необґрунтованими й відмовив у їх задоволенні саме з цих підстав. Тож питання щодо ефективності обраних позивачами способів захисту Верховний Суд не досліджує, оскільки це питання постає перед судом лише в тому разі, коли він дійде переконання про обґрунтованість та доведеність позовних вимог з огляду на те, що судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані чи оспорювані права та інтереси.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, зокрема у постановах від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 (адміністративне провадження № К/9901/14874/18, К/9901/14877/18) щодо визначення критеріїв вмотивованості судового рішення; від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16-ц (провадження № 61-7181св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 127/30294/18

(провадження № 61-21899св19), від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20

(провадження № 61-17422св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 369/11909/20 (провадження № 61-5212св22), в яких зазначено про те, що оціночні судження не підлягають спростуванню, а також про те, що публічні особи мають бути готові до підвищеного рівня критики.

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вимог, що стосуються використання ОСОБА_3 фото із зображеннями позивачів, які спершу були опубліковані внаслідок спільних дій останніх у соціальній мережі «Facebook» на сторінці ОСОБА_2 , яка відкрита для перегляду необмеженого кола користувачів. Відтак використання відповідачкою фото є правомірним, адже попереднє розміщення у соціальній мережі було публічним і за згодою осіб, які своїми діями зробили таку інформацію відкритою.

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в частині вимог, що стосуються визнання інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати, оскільки частина оспорюваної інформації, викладена відповідачкою зі слів мешканців територіальної громади міста, а інші частина інформації має характер оціночних суджень, є суб`єктивною думкою відповідачки, зокрема, щодо діяльності позивача та комунального підприємства, яке він очолює. Питання захисту ділової репутації КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» не є предметом спору у справі, що переглядається, а стосовно ОСОБА_2 як керівника КП «РИТУАЛ СЕРВІС ПЛЮС» в жодному з дописів ОСОБА_3 не стверджувала про його причетність до корупційних схем, поборів, шахрайства, мародерства. ОСОБА_2 як керівник комунального підприємства є публічною особою, тому межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог позовів підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(частини перша-четверта статті 412 ЦПК України).

Щодо поновлення виконання оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою від 14 квітня 2023 року Верховний Суд зупинив виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відтак не існує підстав для поновлення виконання оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до частини другої статті 419 ЦПК України з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд дійшов переконання про задоволення касаційної скарги, скасував судові рішення в оскаржуваній частині та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовів.

З наведених підстав судовий збір, сплачений ОСОБА_3 у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а саме в розмірах 12 284, 71 грн та 16 379, 70 грн відповідно, підлягає стягненню з позивачів пропорційно до розміру позовних вимог, заявлених кожним із них.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 потрібно стягнути судові витрати в розмірі 6 356, 00 грн (2 724, 00 грн за подання апеляційної скарги + 3 632, 00 грн за подання касаційної скарги).

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 потрібно стягнути судові витрати в розмірі 22 308, 41 грн (9 560, 71 грн за подання апеляційної скарги + 12 747, 70 грн за подання касаційної скарги).

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в частині задоволених вимог позовів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовів ОСОБА_1 таОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, суму в розмірі 6 356, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, суму в розмірі 22 308, 41 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко