Історія справи

Ухвала ВССУ від 11.01.2018 року у справі №718/11/16-ц
Ухвала КЦС ВП від 01.11.2018 року у справі №718/11/16-ц

ухвала

іменем україни

8 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євтушенко О.І.,Кадєтової О.В.,

Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2016 року,

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила.

Посилалась на те, що 20 листопада 2015 року у робочий час в приміщенні школи між нею та вчителем трудового навчання ОСОБА_4 у присутності учнів 10-А і 10-Б класів та інших осіб виникла суперечка, під час якої ОСОБА_4 вдарив її кулаком у сонячне сплетіння. Падаючи, вона схопилася за двері, а ОСОБА_4 навмисне зачинив їх, травмувавши при цьому зап'ястя правої руки. Внаслідок падіння вона отримала струс мозку, закриту черепно-мозкову травму, ушкодила праву руки і з 21 листопада по 2 грудня 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні, витративши на придбання медикаментів та оплату медичних послуг 2 084 грн.

Крім того, діями відповідача їй заподіяно фізичного болю, нервових потрясінь та моральних страждань, за фактом побиття і нанесення їй тілесних ушкоджень слідчим СВ Вижницького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області відкрито кримінальне провадження.

Посилаючись на те, що відповідач допустив винні дії, які порушують моральні засади суспільства, просила визнати, що ОСОБА_4 допущений аморальний проступок, несумісний із продовженням роботи у школі, та стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 13 780 грн, що складає 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, 2 911 грн майнової шкоди, яка складається із витрат на лікування та втраченого заробітку.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено як передчасно поданому.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2016 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2016 року змінено резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виключено вказівку про передчасність позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3,посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 6 розділу XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився в основному і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст.ст. 10, 57, 58, 60 ЦПК України ОСОБА_3 не доведено у встановленому законом порядку обставин, передбачених ст. 1166 ЦК України, а саме протиправної поведінки ОСОБА_4, причинного зв'язку між шкодою та його протиправною поведінкою та вини, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення саме ОСОБА_4 неправомірних дій, внаслідок яких позивачеві завдано майнову та моральну шкоду.

При цьому суди дійшли висновку, що докази, надані ОСОБА_3 (а саме висновок судово-медичної експертизи, акт про проведення службового розслідування, публікації у пресі), свідчать про заподіяння ОСОБА_3 шкоди, але не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_4 та завданою шкодою; досудове слідство за фактом завдання позивачеві тілесних ушкоджень триває.

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає передчасними.

Судами встановлено і сторонами заперечено не було, що 20 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у робочий час у присутності інших осіб сталась суперечка. За фактом суперечки проведено службове розслідування та актом від 2 грудня 2015 року встановлено вчинення ОСОБА_4 аморального проступку; при цьому ОСОБА_4 від пояснень відмовився.

Також судами встановлено, що позивачеві завдано тілесних ушкоджень і за цим фактом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120152600060000585, внесеному до ЄРДР 21 листопада 2015 року, що порушено за ст. 125 КК України. На час розгляду судами цієї справи у вказаному кримінальному провадженні процесуальне рішення не прийнято.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що внаслідок дій ОСОБА_4 вона отримала тілесні ушкодження та їй завдано моральних страждань, а тому саме він повинен відшкодувати завдану їй шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав його недоведеності, суди не врахували, що відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суди, вирішуючи позов, у порушення наведених норм права, не звернули уваги на те, що у деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, згідно з якою вина відповідача презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Пославшись на недоведеність позивачем своїх вимог, у тому числі вини відповідача, суди порушили вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України та поклали обов'язок доведення вини відповідача на позивача, що є недопустимим.

Також, пославшись на те, що подані позивачем докази не є достовірними та переконливими, суди, у порушення вимог ст.ст. 57, 58, 59, 212, 303, 315 ЦПК України, не навели для цього правових обґрунтованих підстав.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 212, 213, 214, 316 ЦПК України, доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не визначився, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О.Кузнєцов Судді:О.І.Євтушенко О.В.Кадєтова С.О.Карпенко Г.І.Мостова