Історія справи

Ухвала ВССУ від 05.03.2018 року у справі №296/766/16-ц

Ухвала

іменем україни

8 листопада 2017 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКузнєцова В.О.суддів:Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", Житомирського центрального відділення публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про захист прав споживача, стягнення пені за касаційною скаргою ОСОБА_6на рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року,

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк") та Житомирського центрального відділення ПАТ "Український інноваційний банк" про захист прав споживача і стягнення пені, завданої внаслідок заподіяння моральної та майнової шкоди при порушенні умов банківського вкладу.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2016 року, описки у якому виправлені ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2016 року, позов задоволено.

Стягнено з ПАТ "Укрінбанк" на користь ОСОБА_6 170 478 грн пені, завданої при порушенні умов договору банківського вкладу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені з огляду на те, що Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини; крім того, умовами укладеного договору банківського вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язання.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає передчасними.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку про поширення положень Закону України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносин.

Такий правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2016 року № 2558цс15.

Отже, переглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що позивач є споживачем банківських послуг, до правовідносин щодо повернення банківського вкладу, які виникли між сторонами, застосовуються відповідні положення Закону України "Про захист прав споживачів", та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову саме з таких підстав, з огляду на що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Частино третьою ст. 335 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У зв'язку з цим не може залишатись в силі і рішення суду першої інстанції, оскільки на підставі постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" 25 грудня 2015 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Укрінбанк", визначені статтями 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків.

При цьому позов подано у січні 2016 року, тобто після запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду Житомирської області від 10 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Кузнєцов Судді: О.І.Євтушенко О.В.Кадєтова С.О.Карпенко Г.І.Мостова