Історія справи

Ухвала ВП ВС від 05.11.2019 року у справі №606/969/17
Ухвала КЦС ВП від 03.04.2018 року у справі №606/969/17

УХВАЛА

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 606/969/17

Провадження № 14-627цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.

С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА), третя особа - приватне підприємство "Гарт Плюс" (далі - ПП "Гарт Плюс") про визнання права власності на земельну ділянку таза позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської ОДА, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

за касаційними скаргами ПП "Гарт Плюс" на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільської ОДА про визнання за ним права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що ПП "Гарт Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року, укладеного з Приватним агропромисловим підприємством "Надзбруччя" (далі - ПАП "Надзбруччя"), набуло право власності на нежитлову будівлю (цех з виготовлення скла), розташований у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,1276 га з кадастровим номером 6125055400:01:001:1521. На час укладення цього договору вказана земельна ділянка належала ПАП "Надзбруччя" на підставі державного акту на право власності на землю, як правонаступнику колгоспу "Надзбруччя". ПАП "Надзбруччя", засновником якого був ОСОБА_2, припинило свою діяльність 13 травня 2013 року. На момент припинення цього підприємства право власності на спірну земельну ділянку було незаконно зареєстровано за державою в особі Тернопільської ОДА на підставі відповідного розпорядження від 6 січня 2005 року про передачу її до земель запасу. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 1 березня 2016 року зазначене розпорядження визнано незаконним в частині передачі до земель запасу спірної земельної ділянки, на якій розташований вищезазначений об'єкт нерухомості. Вважає, що за відсутності цього розпорядження зазначена земельна ділянка залишилася б у власності ПАП "Надзбруччя", тому позивач, як власник цього підприємства, мав би одержати відповідну земельну ділянку у власність при ліквідації ПАП "Надзбруччя".

ОСОБА_2 просить визнати за ним як за власником ПАП "Надзбруччя" право власності на земельну ділянку площею 1,1276 га з кадастровим номером 6125055400:01:001:1521, розташовану в с. Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області, на якій знаходиться нежитлова будівля (цех по виготовленню скла).

ПП "Гарт Плюс" звернулося до суду з позовом до Тернопільської ОДА, ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на той самий предмет спору - вищевказану земельну ділянку. В обґрунтування позову послалось на ті ж обставини, що викладені у позовній заяві ОСОБА_2, та що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України до ПП "Гарт Плюс" як особи, що набула право власності на об'єкт нерухомості (цех з виготовлення скла), перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій було розташоване відповідне майно, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника - ПАП "Надзбруччя".

ПП "Гарт Плюс" просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,1276 га з кадастровим номером undefined.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року клопотання Тернопільської ОДА про закриття провадження у справі за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської ОДА, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської ОДА, третя особа -ПП "Гарт Плюс" про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської ОДА, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалу місцевого суду мотивовано тим, що доказів набуття ОСОБА_2 як фізичною особою права власності на спірну земельну ділянку не здобуто, а тому його права на цю земельну ділянку не порушено. Отже існує спір про право між двома юридичними особами - ПП "Гарт Плюс" і Тернопільською ОДА, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того, аналогічну позицію висловлено в ухвалі Теребовлянського районного суду від 29 травня 2017 року, якою відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі № 606/432/17 за позовом ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_2, Тернопільської ОДА про визнання права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року апеляційні скарги ПП "Гарт Плюс" та ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської ОДА, третя особа - ПП "Гарт Плюс" про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку скасовано й направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в частині закриття провадження у справі за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської ОДА про визнання права власності на земельну ділянку залишено без зміни.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно з позовними вимогами ПП "Гарт Плюс" існує спір про право між двома юридичними особами - ПП "Гарт Плюс" і Тернопільською ОДА, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі в цій частині. Разом із тим суд першої інстанції не врахував положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та за позовом ПП "Гарт Плюс" до нього, а тому ухвалу Теребовлянського районного суду від 14 серпня 2017 року в цій частині слід скасувати, й направити справу в зазначеній частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернопільської ОДА відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач не довів порушення його права на земельну ділянку, на якій розташовано належну ПП "Гарт Плюс" нежитлову будівлю, а тому воно не підлягає судовому захисту.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Гарт Плюс" задоволено частково.

Резолютивну частину рішення Теребовлянського районного суду від 13 грудня 2017 року залишено без змін, змінено мотивувальну частину судового рішення.

Справу в частині позовних вимог ПП "Гарт Плюс" направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції позов ПП "Гарт Плюс" до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку не розглядав. Разом із тим, права ПП "Гарт Плюс" не порушені, оскільки згідно зі статтею 259 ЦПК України якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Тобто процесуальний закон дозволяє часткове вирішення одних вимог і продовження розгляду справи в частині невирішених вимог.

У листопаді 2017 року ПП "Гарт Плюс" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року, й направити справу до суду першої інстанції для вирішення по суті.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані ухвали підлягають скасуванню в частині закриття провадження у справі за позовом ПП "Гарт Плюс" до Тернопільської ОДА про визнання права власності на земельну ділянку, оскільки спір стосується прав та обов'язків як ОСОБА_2, так і Тернопільської ОДА стосовно одного й того ж майна, а тому розділення вимог підприємства до цих відповідачів, які вважають себе власниками спірної земельної ділянки, неможливий.

7 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

У червні 2018 року ПП "Гарт Плюс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року, й направити справу до суду першої інстанції для вирішення по суті.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що процесуальним законодавством не передбачено можливості ухвалення судом рішення щодо позовних вимог одного позивача та продовження розгляду справи щодо позовних вимог іншого позивача за різними позовами в одній справі.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

Відзиви на касаційні скарги в установлений судом строк не надходили.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судового палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2019 рокусправу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що ухвала Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року оскаржуються з підстав порушення правил юрисдикції.

15 жовтня 2019 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду.

Вивчивши матеріали касаційних скарг та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.

Касаційна скарга ПП "Гарт Плюс" на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 рокуподана з підстави порушення процесуального закону, яке полягало у тому, що суд першої інстанції позовні вимоги ПП "Гарт Плюс" взагалі не розглянув, а суд апеляційної інстанції вказав на відсутність порушень такими діями прав цього підприємства, оскільки закон надає можливість суду продовжити розгляд справ за невирішеними вимогами одного позивача окремо від вирішення вимог іншого позивача. Ця касаційна скарга взагалі не містить будь-яких доводів щодо порушення судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 2 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи". Відповідно до частини 6 статті 404 ЦПК України у редакції Закон України від 2 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, зокрема, якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Оскільки наведені обставини не дають підстав для висновку про оскарження ПП "Гарт Плюс" рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 рокусаме у зв'язку з порушенням судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2019 року про передачу справи за касаційною скаргою на ці судові рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим справа підлягає поверненню на розгляд відповідної колегії суддів на підставі частини 6 статті 404 ЦПК України.

Підстави для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги ПП "Гарт Плюс" на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2017 року також відсутні, оскільки правова позиція щодо юрисдикції спорів у справах за позовами, поданими до суду на підставі процесуальних норм, що діяли до 15 грудня 2017 року, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, та щодо можливості об'єднання в одне провадження однорідних вимог, заявлених до юридичних і фізичних осіб вже висловлюваласьВеликою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 201/9100/16-ц (провадження № 14-424цс18).

Ураховуючи наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини 6 статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - приватне підприємство "Гарт Плюс" про визнання права власності на земельну ділянку та за позовом приватного підприємства "Гарт Плюс" до Тернопільської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: С. В. Бакуліна В. С. Князєв В. В. Британчук Л. М. Лобойко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І.

Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г.

Яновська О. Р. Кібенко