Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.06.2018 року у справі №202/8023/17

Ухвала

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 202/8023/17

провадження № 61-12261ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Піонтковська Олена Олегівна, про визнання правочину недійсним та визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі Індустріальний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Піонтковська О. О., про визнання правочину недійсним та визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам відчужувати квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2.

Накладено арешт на автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником яких є ОСОБА_1.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним внаслідок його фіктивності договір про розподіл спільного майна подружжя, укладений 26 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Піонтковською О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1363.

Визначено, що ОСОБА_3 належить 1/2 частина у праві спільної сумісної власності подружжя на наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.

Д. за реєстровим № 5966;

- квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хайкиною О. Л. за реєстровим № 1615;

- автомобіль марки Toyota, модель Corola, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 23 липня 2007 року РП 1-го МВ ДАЇ УМВС України у Дніпропетровській області;

- автомобіль марки Chevrolet, модель Aveo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого 13 лютого 2015 року Центром ДАІ 1201.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року в частині визначення ідеальних часток у праві сумісної власності подружжя скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток у праві сумісної власності подружжя відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року у вигляді заборони ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам відчужувати квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2; накладення арешту на автомобіль марки TOYOTA, модель COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником яких є ОСОБА_1.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року відмовлено.

У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

У частині 1 статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у Частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Тобто вказаними нормами не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку постанов апеляційних судів за результатами перегляду ухвал судів першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову або відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Індустріальний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Піонтковська Олена Олегівна, про визнання правочину недійсним та визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк