Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №388/1073/16

Ухвала

Іменем України

25 травня 2021 року

м. Київ

справа № 388/1073/16

провадження № 61-4593ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2020 року у складі судді: Баранського Д. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Огородник Лілії Сергіївни, стягувачі: акціонерне товариства комерційний банк "ПриватБанк ", акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Огородник Л. С., стягувачі: акціонерне товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк "), акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк").

Скарга мотивована тим, що у Долинському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Дніпро) знаходиться на виконанні два виконавчі документи про стягнення боргу з ОСОБА_1 - № 388/1073/16-ц від 14 липня 2017 року на користь АТ КБ "ПриватБанк" (ВП № ~organization0~) та № 388/1994/15-ц від 15 березня 2016 року на користь АТ "Укрсоцбанк" (ВП № 50749473). По вказаним виконавчим провадженням на користь стягувачів проводяться відрахування із заробітної плати заявника, починаючи з вересня 2017 року (ВП №~organization1~) та з квітня 2019 року (ВП №50749473) відповідно до постанов державного виконавця по 20 відсотків від заробітної плати за кожним виконавчим провадженням. У пункті 2 резолютивної частини постанов державного виконавця зазначено, що в першу чергу утримуються витрати на проведення виконавчих дій, в другу чергу утримуються кошти відповідно до виконавчого документа про стягнення заборгованості, виконавчий збір утримується пропорційно в розмірі 10% до суми коштів утриманих згідно виконавчого документа. У пункті 6 постанов вирішено заборонити відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань.

ОСОБА_1 зазначав, що виконавче провадження № ~organization2~ щодо стягнення коштів на користь АТ КБ "ПриватБанк" розпочато державним виконавцем 06 лютого 2019 року на підставі виконавчого листа, виданого Долинським районним судом Кіровоградської області по справі № 388/1073/16-ц про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 089,30 грн. Стягнення із заробітної плати проводиться згідно постанови державного виконавця від 14 березня 2019 року.

Однак, 18 вересня 2019 року постановою Верховного Суду рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року в частині стягнення з боржника на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за процентами скасовано та відмовлено в задоволенні позову в цій частині. В частині стягнення тіла кредиту у розмірі 14 089,41 грн залишено без змін. Тобто було зменшено заборгованість, яка підлягала стягненню з 33 089,30 грн на 14 089,41 грн.

Отримавши указану постанову ОСОБА_1 звернувся до бухгалтерії за місцем своєї роботи, де його було повідомлено про те, що з 04 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року по виконавчому провадженню № ~organization3~ відповідно до постанови державного виконавця від 14 березня 2019 року з його заробітної плати вирахувано 14 029,27 грн, що підтверджується звітом про здійсненні відрахування та виплати.

З метою сплати залишку заборгованості, він звернувся до державного виконавця, яка повідомила його про неможливість закриття виконавчого провадження № ~organization4~, оскільки на погашення заборгованості перераховано трохи більше 7
000,00 грн, а не 14 029,27 грн. ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу виконавчої служби із заявою, у якій просив на підставі постанови Верховного Суду та звіту про здійснення відрахування з місяця роботи провести звірку з бухгалтерією та перерахунок необхідних сум для стягнення за вказаним виконавчим провадженням, проте начальником на неї відреаговано не було.

ОСОБА_1 указував, що така бездіяльність державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби була оскаржена ним до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Результатом розгляду скарги стало повідомлення про те, що станом на 24 грудня 2019 року в межах виконавчого провадження № ~organization5~ державним виконавцем направлено лист до роботодавця боржника щодо повернення постанови про звернення стягнення на доходи у зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі та лист до стягувача щодо повернення надлишково стягнутих коштів в сумі 995,51 грн. До того ж, із вказаного листа він дізнався про те, що виконавчі провадження про стягнення з нього боргу на користь АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Укрсоцбанк" об'єднанні у зведене виконавче провадження, на що ним до Долинського РВ ДВС було направлено запит із проханням надати інформацію у вигляді розрахунку про розподіл стягнутих коштів по двом виконавчим провадженням у зведеному виконавчому провадженні.

28 січня 2020 на запит ОСОБА_1 надійшов лист із загальною інформацією та діями державного виконавця у виконавчих провадженнях, у зв'язку з чим ним повторно було направлено запит та 13 лютого 2020 року було отримано відповідь із зазначенням стягнутих сум та їх подальший розподіл між виконавчими провадженнями за період з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року, яка свідчила про те, що державний виконавець при надходженні коштів на рахунок державної виконавчої служби не пропорційно проводила їх розподіл між виконавчими провадженнями.

Незважаючи на повне погашення заборгованості по виконавчому провадженні № ~organization6~ в жовтні 2019 року, не виконавши дії по закриттю виконавчого провадження, державний виконавець впродовж кількох місяців продовжувала стягувати 40 відсотків заробітної плати на погашення заборгованості, а не 20 %, як це передбачено законом. У зв'язку із чим з ОСОБА_1 надмірно стягнуто коштів на суму 10 351,16 грн.

ОСОБА_1 з урахуванням, заяви про уточнення вимог, просив визнати неправомірними дії державного виконавця Огородник Л. С. щодо: невчасного закінчення виконавчого провадження № ~organization7~; неправомірного розподілу коштів між виконавчими провадженнями у зведеному виконавчому провадженні № 60935704; надмірно стягнутого виконавчого збору та основного боргу у виконавчому провадженні № ~organization8~.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення зі скаргою на бездіяльність та дії державного виконавця та скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано бездіяльність державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Огородник Л. С. щодо: несвоєчасного закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 388/1073/16-ц, виданого 14 липня 2017 року Долинським районним судом Кіровоградської області; розподілу стягнутих з боржника грошових сум у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 388/1994/15-ц, виданого 15 березня 2016 року Долинським районним судом Кіровоградської області та виконавчого листа № 388/1073/16-ц, виданого 14 липня 2017 року Долинським районним судом Кіровоградської області; надміру стягнутого виконавчого збору та основного боргу у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 388/1073/16-ц, виданого 14 липня 2017 року Долинським районним судом Кіровоградської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець, стягнувши з доходів боржника за своїм рішенням необхідний обсяг грошових коштів для задоволення вимог стягувача, не здійснив дій щодо закінчення виконавчого провадження, а продовжував у цьому виконавчому провадженні здійснювати стягнення грошових коштів на користь стягувачів за рішенням про звернення стягнення на доходи боржника, за відсутності рішення про його стягнення, тобто допустив неправомірні дії, а також бездіяльність, що полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції вказав, що після ухвалення постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року з ОСОБА_1 підлягало стягненню на користь АТ КБ "ПриватБанк" 14
089,46 грн заборгованості за кредитом та 1 297,16 грн судових витрат, а всього 15 386,62 грн. Стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" здійснювалось на підставі окремої постанови у виконавчому провадженні № ~organization9~ від 14 березня 2019 року у розмірі 20 відсотків заробітної плати. У листопаді - грудні 2019 року за цією постановою від 14 березня 2019 року із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відрахування на загальну суму 8 104,32 грн. Тобто виконавцем здійснено подальше утримання із боржника грошових сум за своїм рішенням після фактичного стягнення заборгованості, незважаючи на заяву з цього приводу боржника, подану 16 жовтня 2019 року. При поновленні строку звернення зі скаргою, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 зазначав, що дізнався про порушення його прав у виконавчому провадженні з листа виконавчої служби від 13 лютого 2020 року та після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Попередніми листами виконавча служба не надавала повної інформації щодо виконавчих проваджень, а виключно зазначала про здійснені виконавчі дії. Ураховуючи підставу та предмет цієї заяви, а також фактичні обставини справи, суд вважав, що наявні підстави поновити строк звернення до суду з цією скаргою.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишено без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що державний виконавець в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не здійснив своєчасних дій щодо закінчення виконавчого провадження, що призвело до неправомірного стягнення коштів та розподілу коштів. У порушення частини 2 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалось відрахування у розмірі 40 відсотків заробітної плати. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 заборгованість по виконавчому провадженню № ~organization10~ була повністю погашена. Разом з тим, постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена державним виконавцем лише 26 грудня 2019 року, внаслідок чого із заробітної плати ОСОБА_1 безпідставно утримувалися кошти протягом двох місяців.

18 березня 2021 року Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2021 року ці недоліки було усунуто, зокрема, подано уточнену касаційну скаргу.

Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судами норм процесуального права. Уточнена касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили неправильне тлумачення частини 3 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державним виконавцем проводилося утримання по 20 % заробітної плати по кожному виконавчому документу, що перебував на виконанні. Загальний розмір відрахувань становив 40%, що не суперечить вимогам частини 3 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження". Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 04 грудня 2020 року у справі № 188/478/20. Окрім того, жодних скарг від стягувачів щодо перерахування коштів та з приводу виконання зведеного виконавчого провадження на адресу Долинського районного відділу державної виконавчої служби не надходило. Всі відрахування здійснювалися в спосіб та в розмірах, визначених чинним законодавством, без будь-яких порушень. Статтями 45, 46, 47 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено порядку та умов контролю боржником механізму розподілу державним виконавцем коштів при примусовому виконанні виконавчих листів. Отже, вимоги боржника за виконавчим провадженням не ґрунтуються на законі. ОСОБА_1 не надано до суду доказів і матеріали справи не містять доказів порушення його прав, як боржника.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області Желовнікової Ю. А. від 08 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 388/1994/15-ц, виданого 15 березня 2016 року Долинським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-банк") заборгованості на загальну суму 250 609,31 грн (ВП № 50749473). У цьому ж виконавчому провадженні постановою цього ж державного виконавця від 15 квітня 2016 року з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 25 060,93 грн.

Постановою державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Огородник Л. С. від 23 червня 2017 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків. У цій постанові відображено загальну суму утримання, що складається з основного боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Суди встановили, що постановою державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Огородник Л. С. від 06 лютого 2019 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 388/1073/16-ц, виданого 14 липня 2017 року Долинським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості на загальну суму 34 386,46 грн (ВП № ~organization11~).

Постановою державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Огородник Л. С. від 06 лютого 2019 року об'єднано виконавчі провадження № 50749473 та № ~organization12~ у зведене виконавче провадження № 60935704.

Постановою державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Огородник Л. С. від 14 березня 2019 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків до виплати загальної суми боргу 38
104,81 грн, з яких виконавчий збір 3 438,65 грн, витрати на проведення виконавчий дій - 280 грн, борг - 34 386,46 грн.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за процентами у розмірі 2 687,74 грн та пенею у розмірі 16 462,10 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" тіла кредиту в сумі 14 089,46
грн залишено без змін.

Після ухвалення постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року з ОСОБА_1 підлягало стягненню на користь АТ КБ "Приватбанк" 14 089,46 грн заборгованості за кредитом та 1 297,16 грн судових витрат, а всього 15 386,62 грн.

Заявою ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року повідомлено державного виконавця про ухвалення Верховним Судом рішення від 18 вересня 2019 року та необхідність звірки із бухгалтерією підприємства.

Суди встановили, що за період з 04 квітня 2019 року по 31 грудня 2019 року з заробітної плати утримано 25 849,57 грн на погашення заборгованості за постановою державного виконавця від 14 березня 2019 року. Станом на жовтень 2019 року включно із заробітної плати боржника утримано 17 745,25 грн. Тобто, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 заборгованість по виконавчому провадженню № ~organization13~ була повністю погашена.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Конституцією України, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 3 статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

Встановивши, що дії державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Огородник Л. С. при проведенні виконавчого провадження не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано задовольнив скаргу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Огородник Лілії Сергіївни, стягувачі: акціонерне товариства комерційний банк "Приватбанк ", акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук