Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2021 року у справі №484/960/20

Ухвала

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 484/960/20

провадження № 61-1054ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої неповнолітньою особою.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що за фактом завдання тілесних ушкоджень її синові ОСОБА_4 неповнолітнім ОСОБА_2, Первомайським ВП ГУНП в Миколаївській області було відкрито кримінальне провадження № 12019150110002555 та внесені дані до ЄРДР.

Відповідно до постанови Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області про закриття кримінального провадження від 07 грудня 2019 року, кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 не досяг віку 16 років на час вчинення діяння.

Під час кримінального провадження встановлена вина неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано примусові заходи виховного характеру.

Після закриття кримінальної справи, працівники Первомайського ВП ГУНП Миколаївської області направили адміністративні матеріали до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про вирішення питання про притягнення винної особи - ОСОБА_1, батька неповнолітнього ОСОБА_2, до адміністративної відповідальності.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2020 року та постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в справі № 33/812/59/20 адміністративне провадження за частиною четвертою статті 184 відносно відповідача ОСОБА_1 закрито та запропоновано звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування завданої майнової шкоди.

Зазначає, що внаслідок спричинення неповнолітнім ОСОБА_2 тілесних ушкоджень її синові неповнолітньому ОСОБА_4, останній отримав легкі тілесні ушкодження, що підтверджується копією висновку експерта № 542 від 05 грудня 2019 року.

Вказує, що після отриманих ударів її син ОСОБА_5 потрапив до лікарні (педіатричне відділення КНП "Первомайська ЦРЛ") з діагнозом струс головного мозку з помірним антено-вегетативним синдромом, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 11 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року, за направленням лікаря проходив магнітно-резонансну томографію, яка коштує чимало, проходив консультації в лікарів невролога та офтальмолога. Після спричинених ударів в обличчя та голову в ОСОБА_4 погіршився зір, що посвідчується випискою лікаря-офтальмолога, медичною карткою та медичним висновком з Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова НАМН України (місто Одеса), де він проходив обстеження.

Вартість витрат на обстеження та лікування, через погіршення стану здоров'я в зв'язку з побиттям складають 4 933,79 грн.

Крім того, посилається на те, що внаслідок нанесених тілесних ушкоджень, було завдано моральну шкоду, яка полягає в погіршенні стану здоров'я ОСОБА_4, який через отриману травму зазнав не мало переживань та страждань з приводу того, що особа яка завдала тілесні ушкодження та яка повинна відповідати за свої дії, не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки та розкаятися у вчиненому. Хвилювання та думки про те, чи поліпшиться стан здоров'я ОСОБА_5, чи не буде погіршення, тримають їх у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на навчання сина та самопочуття позивачки, вони з сином змушені були залишати роботу та навчання, для того щоб звертатися до лікарів, проходити обстеження в іншому місті (місто Одеса), прикладаючи для цього зусилля та витрачаючи кошти.

Також, вони витратили не мало часу на поїздки та походи до правоохоронних органів та суду з метою доведення вини особи, яка заподіяла тілесні ушкодження, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу.

Вони живуть в постійному страху, що стан здоров'я сина може далі погіршуватися і не відомо, які наслідки ЧМТ можуть бути в майбутньому.

Після вчинення побиття ОСОБА_5, неповнолітній ОСОБА_2 навіть не вибачився, а навпаки, продовжував погрожувати ОСОБА_5, розміщаючи свої повідомлення в комп'ютерних соціальних мережах.

Враховуючи вищенаведене, просила стягнути з ОСОБА_1, як батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на її користь матеріальну шкоду в розмірі 4 933,79 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, завдану матеріальну шкоду в розмірі 4
933,79 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, а всього 14 933,79 грн та 840,80 грн судового збору.

19 січня 2021 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рушення в частині стягнення моральної шкоди та відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову у даній справі становить 24 933,79 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100=227 000 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький