Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №303/383/18

Ухвала

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 303/383/18

провадження № 61-42056ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "РейкарцХотел Менеджмент" про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейкарц Хотел Менеджмент" (далі - ТОВ "Рейкарц Хотел Менеджмент") про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21 209,62 грн, у тому числі 1 913,62 грн заборгованості по невиплаченій заробітній платі та 19 296,00
грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Мукачівського міськрайонногосуду Закарпатської області від

27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Рейкарц Хотел Менеджмент" про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного уду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн.

Предметом позову в цій справі є стягненнякоштів у розмірі 21 209,62 грн, у тому числі 1 913,62 грн заборгованості по невиплаченій заробітній платі та 19 296,00
грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що станом на

01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від

25 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "РейкарцХотел Менеджмент" про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько