Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.02.2021 року у справі №641/6301/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 641/6301/19

провадження № 61-19699 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради, яка підписана представником Лях Іриною Юріївною, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2020 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа друга Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа друга Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є двоюрідним онуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина. Позивач та його рідний брат ОСОБА_2 є спадкоємцями п'ятої черги.

19 червня 2018 року, у встановлений законом термін, ОСОБА_1 звернувся до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте постановою державного нотаріуса Другої Харківської державної нотаріальної контори (правонаступник П'ятої Харківської державної нотаріальної контори) йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_3, в зв'язку з тим, що існують розбіжності у прізвищах спадкодавця ОСОБА_3 та її рідної сестри ОСОБА_4, яка була рідною бабусею позивача, та ним не підтверджені родинні відносини зі спадкодавцем.

Ураховуючи, що в зв'язку з відмінністю при написанні дівочого прізвища його бабусі з прізвищем її рідної сестри неможливо встановити спорідненість між ним та його двоюрідною бабусею, просив встановити факт його родинних відносин з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вказавши, що він є її двоюрідним онуком.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2020 року в складі судді Курганникової О. А., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів Маміної О.

В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., позов задоволено, встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідним онуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суди виходили з доведеності факту родинних відносин на підставі наданих суду доказів.

28 грудня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником Лях І.

Ю., в якій просить поновити строк, посилаючись на те, що оскаржувану постанову Харківська міська рада отримала 07 грудня 2020 року, що підтверджується відповідними доказами та є підставою для поновлення строку.

У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 520/10429/16-ц. Задовольняючи позов, суди помилково виходили з того, що спадкодавець ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були рідними сестрами, оскільки такий факт не підтверджено належними доказами, крім цього позивачем не було надано докази щодо використання ним усіх можливих засобів для встановлення родового чи родинного зв'язку, зокрема, що він звертався за відповідною інформацією в державну архівну службу України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про подружжя № НОМЕР_4, виданого Ленінською радою м. Харкова, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 13 листопада 1934 року уклали шлюб, про що в книзі подружжя за 1934 рік зроблено запис під № 1570.

Згідно з копією актового запису про народження та архівної довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3; батько: ОСОБА_6, пожежник; мати: ОСОБА_7.

Відповідно до копії запису про народження № 20875, складеного 23 грудня 1937 року бюро ЗАГС м. Харкова, та архівною довідкою державного архіву Харківської області від 11 червня 2018 року за № 01-29/3-1153 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 (прізвище написано нерозбірливо), батько ОСОБА_6 (прізвище написано нерозбірливо), заняття: пожежник, мати: ОСОБА_7.

Із 23 серпня 1943 року по 06 березня 1952 року ОСОБА_7 призначена пенсія на 2-х членів сім'ї - доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується її посвідченням.

На підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, виданого Київським районним ЗАГС м. Харкова 22 листопада 1959 року, у трудовій книжці ОСОБА_4,1937 року народження, прізвище "ОСОБА_4" змінено на "ОСОБА_4".

Згідно ордеру на житлове приміщення від 01 грудня 1981 року ОСОБА_3 на склад сім'ї із двох осіб: ОСОБА_3 - основний наймач та ОСОБА_7 - мати, надано квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_12 є батьком ОСОБА_1.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих позивачем доказів установлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є рідними сестрами, а позивач є рідним онуком ОСОБА_4 та відповідно двоюрідним онуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини, проте у зв'язку з розбіжностями у написанні дівочого прізвища його баби, яка є рідною сестрою спадкодавця, не зміг отримати спадщину.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків установлених статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів".

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши надані заявником докази, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є рідними сестрами, адже їх батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а тому позивач є рідним онуком ОСОБА_4 та відповідно двоюрідним онуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилання на висновки, зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 та постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 520/10429/16-ц є необґрунтовані, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Аргументи касаційної скарги про те, що пред'явлені вимоги не підлягають розгляду в порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення, так як позивач мав можливість одержати необхідні документи в державній архівній службі України є безпідставними, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18, на яку посилається Харківська міська рада, однією з умов установлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, є неможливість одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; а позивач не посилався на відсутність (загублення, знищення) відповідних документів, навпаки надав їх суду, який оцінив відповідно до чинного законодавства та яких достатньо для встановлення обставин, що мають юридичне значення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити Харківській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради, яка підписана представником Лях Іриною Юріївною, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 січня 2020 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук