Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2018 року у справі №484/1499/18

Ухвала

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 484/1499/18

провадження № 61-46295св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року у складі судді Шикеря І. А., та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2018 року. у складі колегії суддів:

Колосовського С. Ю., Ямкова О. О., Локтіонова О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про повернення безпідставно набутого майна.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Magirus Deuts, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова шасі НОМЕР_2, у належному технічному стані.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1150,00 грн.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року без змін.

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2018 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року зупинено виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У грудні 2018 року матеріали цивільної справи № 484/1499/18 надійшли до Верховного Суду та 11 серпня 2020 року передані судді-доповідачу.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з'ясовано, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, а тому не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У пункті 9 частині 1 статті 176 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Позовна заява подана до суду першої інстанції 10 квітня 2018 року. Ціна позову в справі, що переглядається становить 115 000,00 грн. Тобто справа № 484/1499/18 є малозначною у силу вимог закону (з 1 січня 2018 року - 1762,00 х 100 = 176
200,00 грн. ).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, статтями 19, 389 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 260,436 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 484/1499/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про повернення безпідставно набутого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат