Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №750/6674/19
Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №750/6674/19

Ухвала

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 750/6674/19

провадження № 61-21721ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Державного бюджету України суму 10 519,30 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2019 року

у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Деснянського районного суду

м. Чернігова від 09 серпня 2019 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 10 008,24 грн та 3 % річних у розмірі 511,06 грн шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження вцивільнихсправах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою

в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена

в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921 грн.

У вказаній справі ціна позову становить 10 519,30 грн, яка станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн? 100 = 192 100 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи,

а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення грошових коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков