Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №154/3221/18
Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №154/3221/18

Ухвала

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 154/3221/18

провадження № 61-22320ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 липня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої (виплаченої) суми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації (далі - управління) звернулось до суду із цим позовом, мотивуючи його тим, що із 23 березня 2015 року ОСОБА_1 зверталася до управління із заявами про призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. На підставі наданих ОСОБА_1 документів рішеннями управління призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям на певні періоди з відповідними розмірами допомоги.

За результатами проведеної перевірки працівниками управління з'ясовано, що відповідач подала недостовірну інформацію про майновий стан, а саме вказала недостовірні відомості про доходи, отримані нею протягом 6 місяців перед зверненням до управління. Зокрема, ОСОБА_1 не вказала про дохід від здачі в оренду земельної ділянки Фермерському господарству "Перлина Турії" у 2015 році у розмірі 832,60 грн, та у 2016 році у розмірі 1 998,24 грн.

Після проведеного перерахунку соціальної допомоги з метою врегулювання питання щодо повернення надміру перерахованих бюджетних коштів рекомендованим листом ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність повернути отриману соціальну допомогу в сумі 2 553,30 грн. Суму отриманих коштів ОСОБА_1 не повернула.

На підставі наведеного управління просило суд стягнути із відповідача на свою користь безпідставно виплачені кошти у вигляді соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 2 553,30 грн.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму надміру виплаченої допомоги в розмірі 2 553,30 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач подала недостовірну інформацію про майновий стан, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (зі змінами), ОСОБА_1 втратила право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, що є підставою для повернення відповідачем надміру отриманих коштів.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Володимир-Волинського міського суду від 19 липня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково

За правилом пункту 1 частини 2 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 2 553,30 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник не навела обґрунтованих доводів у чому полягає фундаментальне значення розгляду справи для формування єдиної правозастосовної практики, не навела прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Щодо доводів заявника про те, що справа має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навела переконливих доводів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення, не надала будь-яких доказів на підтвердження наведених нею обставин.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи, проте заявник не зазначає у якій саме справі вона позбавлена спростувати такі обставини.

Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 липня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованої (виплаченої) суми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак