Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2021 року у справі №201/12563/19

Ухвала

17 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 201/12563/19

провадження № 61-13356ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями,

встановив:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив компенсувати йому немайнову шкоду, завдану бездіяльністю правоохоронних органів стосовно факту незаконного позбавлення його свободи 29 липня 2010 року, у сумі 165 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2020 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 17 січня 2020 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями задоволено частково.

Стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю правоохоронних органів стосовно факту незаконного позбавлення його свободи 29 липня 2010 року.

Не погодившись з указаним рішенням, ОСОБА_1 та представник Державної казначейської служби України звернулися до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року указану цивільну справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтувань стосовно доводів заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, завданої внаслідок позбавлення свободи 29 липня 2010 року, яке (за доводами заяви) мало "всі ознаки викрадення людини".

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2021 року додатково обґрунтовано судове рішення у формі ухвали від 17 січня 2020 року в частині доводів заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, завданої внаслідок позбавлення свободи 29 липня 2010 року, яке (за доводами заяви) мало "всі ознаки викрадення людини" формулюваннями, викладеними в описовій частині даного додаткового рішення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 23 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, залишено без задоволення.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у вищевказаній справі.

Скаргу заявник обґрунтував неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року необхідно відмовити з таких підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Проте заявник оскаржив у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду про зняття справи з апеляційного розгляду та повернення її до суду першої інстанції для вирішення питання про усунення недоліків.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровська обласна прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков