Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №754/15907/17

Ухвала

Іменем України

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 754/15907/17

провадження № 61-20093ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом і просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, присуджених рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року позов повернуто для подання до належного суду.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року залишено без змін.

14 березня 2018 року ОСОБА_4 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є неправильними внаслідок обмеженого тлумачення норм цивільного процесуального законодавства, що порушує її права на звернення до суду. Судами не звернуто уваги на практику суду касаційної інстанції з аналогічних питань, а саме щодо застосування частини 1 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року), якою передбачено можливість пред'явлення позову з підстав, визначених статтями 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 91, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274 Сімейного кодексу України за зареєстрованим місцем проживання позивача. З урахуванням наведеного при зверненні до суду з цим позовом нею не були порушені вимоги ЦПК України 2004 року, а отже касаційна скарга має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 107 ЦПК України 2004 року усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Згідно з частиною 1 статті 109 ЦПК України 2004 року позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до частини 1 статті 110 ЦПК України 2004 року позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Установлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, які стягнуті на її користь з відповідача рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 115 ЦПК України 2004 року, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилається позивачеві.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що предметом позову не є стягнення аліментів, а є стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов подано до Деснянського районного суду міста Києва з порушенням правил територіальної підсудності. Відповідач зареєстрований за адресою, що відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського району міста Києва, а тому справа підлягає розгляду судом за місцем його реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи були предметом дослідження та оцінки судів і не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов