Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.03.2021 року у справі №219/2756/17

Ухвала

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 219/2756/17

провадження № 61-3110ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування свого позову зазначало, що 21 травня 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5 700 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом

у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість, яка складається із: 5 698,84 грн - заборгованості

за кредитом; 44 558,80 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3 150 грн - пеня та комісія; 500 грн - штраф (фіксована частина);

2 670,38 грн - штраф (процентна складова), а разом - 56 578,02 грн.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області

від 13 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, у задоволенні позову

АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

25 лютого 2020 року до Верховного Суду АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційнускаргу, в якій просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2020 року

та постанову Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року

і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як "суду права", процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що

у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 56 578,02 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу положень процесуального закону.

Заявник у касаційній скарзі вказав, що справа має для банку виняткове значення, а тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Також заявник зазначив, що справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, враховуючи ціну позову та доводи заявника, викладені

у касаційній скарзі, які фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції, зробленими за результатами оцінки доказів (зокрема, неможливості встановлення розміру наданих банком кредитних коштів, недосягнення сторонами згоди щодо розміру відсотків

за кредитом), та необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими твердженнями АТ КБ "ПриватБанк" не погоджується і вважає їх необґрунтованими.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі

слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня

2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 лютого

2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович